ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
20 вересня 2023 року Справа 160/21178/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
22 серпня 2023 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393”, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”;
- зобов'язати відповідача скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Разом з позовною заявою позивач надав заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.
В обгрунтування вказаної заяви позивачем зазначено, що предметом спору у цій справі є право позивача на перерахунок пенсії шляхом складання та подання до пенсійного органу нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 р. з обов'язковим зазначенням додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку його пенсії з 01.01.2018 р. 09.06.2022 р. постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №520/2098/19 визначено право на захист шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року. Таким чином, зважаючи на відсутність доказів сповіщення позивача щодо невиконання рішення суду, позивач вважає, що ці обставини свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду. Крім того, позивач просить врахувати введення воєнного стану.
Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Як вбачається з позовних вимог, позивач просить зобов'язати відповідача скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 р. у справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
З позовної заяви також встановлено, що початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом пов'язується позивачем з датою ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №520/2098/19 від 09.06.2022 р. в аналогічній справі, а також з днем отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву про видачу вищевказаної довідки, яким було відмовлено у її складенні та направленні до пенсійного органу.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII, з наступними змінами та доповненнями, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На виконання вказаної норми Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008р. №45, з наступними змінами та доповненнями, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку №45 на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
За змістом пунктів 2 та 3 Порядку №45 видача довідки, як елемент в системній послідовності алгоритму дій, визначених Порядком №45, пов'язується з моментом визначення Урядом України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Постанова КМУ №704 набрала чинності з 01 березня 2018 року.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови №704.
Як наслідок, саме з цією датою (01 березня 2018 року) пов'язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Водночас, як самостійно зазначає позивач у власній позовній заяві, на виконання Постанови №103 відповідач склав довідку про розмір грошового забезпечення позивача, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, станом на 01 березня 2018 року, на підставі якої позивачеві перераховано пенсію з 01.01.2018р., однак, додаткові види грошового забезпечення до такої довідки не увійшли, хоча, на думку позивача, мали бути включені, що також підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 09.06.2022 р. у справі №520/2098/19 за аналогічними правовідносинами, тому позивач, дізнавшись про таке судове рішення, і звернувся до відповідача 07 грудня 2022 року з заявою про виготовлення і направлення до пенсійного органу оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 березня 2018 року із урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Відтак, з урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про те, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності належним чином сформованої довідки (без із урахування додаткових видів грошового забезпечення), як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, ще при первинному складанні відповідачем у березні 2018 року на виконання Постанови №103 довідки про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01 березня 2018 року, на підставі якої позивачеві перераховано пенсію з 01.01.2018р. (без урахування додаткових видів грошового забезпечення) та при отриманні позивачем вже перерахованого розміру пенсії 2018 року.
При цьому, отримання позивачем листа-відповіді відповідача щодо видачі спірної довідки не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 4 роки після отримання перерахованої пенсії у березні 2018 року (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
Таким чином, позивач звернувся до суду лише 22.08.2023 р., тобто із порушенням строку встановленого ч. 2 ст.122 КАС України.
Посилання позивача на день оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 р. у справі №520/2098/19, а саме 09.06.2022 р., який, на його думку, пов'язується із днем, коли особа дізналася про порушення своїх прав та законних інтересів, оскільки до цього часу подібні правові висновки у справах подібної категорії були відсутні, є безпідставними, оскільки неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 р. у справі №380/14933/22.
Крім того, суд звертає увагу, що за загальним правилом, введення воєнного стану може визнаватись поважною причиною пропуску строку.
Однак, на думку суду, необхідно утриматися від такого безумовного висновку та враховувати обставини пропуску строку у їх сукупності, оскільки факт збройної агресії проти України, введення воєнного стану може не бути безумовно поважною підставою для поновлення строку абсолютно в усіх випадках. Належить врахувати, що навіть в умовах воєнного стану існують випадки, коли, фактично, відсутні об'єктивно непереборні обставини, які створили істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Для визначення поважності цієї підстави у кожному конкретному випадку належить брати до уваги територіальне місцезнаходження суду, порядок функціонування суду, хід бойових дій, наявність в конкретної фактичної можливості своєчасно звернутися до суду.
Проте, позивач вказує лише на обставину, що 24.02.2022 р. в Україні було введено воєнний стан, однак не зазначає та не обґрунтовує, яка з обставин об'єктивно унеможливило вчасне звернення позивача до суду та не надав відповідних доказів.
Відтак, позивач не обґрунтував неможливість вчасного звернення з цим позовом, з огляду саме на воєнний стан, тим більше, строк звернення до суду закінчився задовго до ведення воєнного стану.
З урахуванням викладеного, зазначені позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги та звернення до суду у встановлені частиною четвертою статті 122 КАС України строки.
Враховуючи зазначене, позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об'єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення особи та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку для звернення до суду, вказавши в ній підстави його пропуску з доказами поважності цих причин.
Відповідно до ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору обчислюється відповідно до ч.1, 2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України “Про Державний бюджет на 2023 рік”, станом на 1 січня 2023 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 2684 гривні.
Отже, позивачу необхідно сплатити 1073,60 грн.
Перевіривши матеріали позову, суд встановив, що згідно з квитанцією від 22.05.2023 р. №НЕВ5-6ЕВ4-6С5Х-Н457 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, судовий збір згідно з квитанцією від 22.05.2023 р. №НЕВ5-6ЕВ4-6С5Х-Н457 у сумі 1073,60 грн. зараховано по іншій справі, а саме: 160/11857/23.
Тобто, судовий збір за розгляд цієї адміністративної справи позивачем не сплачено.
Таким чином, суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, проте за розгляд цієї адміністративної справи не сплачено, а отже йому необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Частиною 1 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме:
- надати оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн.;
- надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Савченко