ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року Справа № 160/13802/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
19.06.2023 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині: - не видання наказів про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; - не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 :- видати-накази про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; - нарахувати та виплати додаткову винагороду ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 09 червня 2022 року по теперішній час позивач перебуває на військовій службі 4 взвод охорони 2 роти охорони 4 батальйону охорони у військовій частині НОМЕР_1 та виконує бойове завдання з охорони та оборони особливо важливого об'єкту. 06.04.2023 року позивач звертався до командування військової частини щодо виплати додаткової грошової винагороди за виконання ним бойового завдання. Відповіддю від 19.04.2023 року № 954 повідомлено, що додаткова винагорода здійснюється військовослужбовцям, які виконують охорону і оборону об'єктів, які входять до переліку Постанови КМУ від 13.12.2000 р. № 1833-034. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині: - не видання наказів про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; - не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
21.06.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
17.07.2023 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що згідно до змін в постанові №168, виплата додаткової винагороди передбачена за охорону об'єкту критичної інфраструктури, що входять до переліку об'єктів критичної інфраструктури, затвердженого Кабінетом Міністрів України, проте міст, що охороняв позивач до даного переліку не включений, що виключає можливість нарахування додаткової винагороди. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був призваний по мобілізації 09.04.2022 року на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стан в України» та від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та зарахований до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується тимчасовим посвідченням .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2022 року № 29 ОСОБА_1 зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду стрільця 4 взводу охорони 2 роти охорони 4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2022 року №96 солдата ОСОБА_1 направлено для здійснення заходів з забезпечення надійної охорони та оборони особливо важливого об'єкту біля населеного пункту Привільне, Дніпропетровської області.
Позивач починаючи з 09 червня 2022 року виконував бойові завдання з охорони та оборони особливо важливого об'єкту (біля населеного пункту Привільне, Дніпропетровської області) та йому виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень щомісячно до лютого 2023 року, що підтверджується випискою по картці, а з лютого 2023 р. виплати зупинились, у зв'язку із тим, що «Умови проходження служби не відповідають умовам виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Міністерства оборони України».
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині: - не видання наказів про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; - не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає мовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Вказана Постанова № 168 у спірному періоді мала декілька редакцій щодо предмета спору.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» були внесені зміни до Постанови №168, а саме: Пункт 2-1 викладено в такій редакції: «установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень».
На виконання вищезазначених змін, наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 № 44 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233), який набув чинності з 01.02.2023, внесені зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260) - доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Відповідно до п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
«...30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень...».
При цьому, у зв'язку з введенням в дію наказу Міністра оборони України від 25.01.2023 № 44, Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України розроблено роз'яснення від 11.04.2023 № 423/1932 окремих питань щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого.2022 р. № 168.
Згідно з пунктом 6 «Щодо переліку об'єктів критичної інфраструктури» Роз'яснення від 11.04.2023 № 423/1932 перелік об'єктів критичної інфраструктури затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП «Про затвердження переліку об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника.
Для виконання бойових (спеціальних) завдань з охорони та оборони об'єктів критичної інфраструктури військова частина отримує відповідне бойове розпорядження.
Перелік об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду військовими частинами Державної спеціальної служби транспорту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 «Про затвердження переліків об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного та особливого періоду».
Залізничний міст через р.Мокра Сура біля населеного пункту Привільне Дніпропетровської області, охорону якого, зокрема ОСОБА_1 здійснював у спірний період в складі сил і засобів військової частини НОМЕР_1 в переліку об'єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 відсутній, так само відсутній даний об'єкт в переліку об'єктів критичної інфраструктури, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП.
Крім того, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п. 2-1 Постанови №168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Підставою для виплати відповідно до постанови КМУ №168, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з таких документів:
бойовий наказ (бойового розпорядження);
журнал бойових дій (вахтового журналу) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно до наявних в матеріалах справи копій бойових наказів та рапортів позивач участі в бойових діях не приймав, на охорону об'єкту критичної інфраструктури не направлявся.
Отже, підстави для виплати додатковї винагороди у спірний період були відсутні.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині: - не видання наказів про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; - не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не можуть бути також задоволені судом позовні вимоги в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 :- видати-накази про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; - нарахувати та виплати додаткову винагороду ОСОБА_1 в період перебування на військовій службі та виконання ним бойового завдання з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. - відсутні.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв