РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
21 вересня 2023 р. Справа № 120/8230/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 06.03.2023 року № 02575000656; зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії період роботи позивача з 16.12.1986 року по 16.11.1988 року, з 01.08.1986 року по 10.12.1986 року, з 17.02.1993 року по 10.08.1994 року, з 10.08.1994 року по 15.07.2003 року, з 04.11.2005 року по 31.08.2008 року та з 10.10.2008 року по 23.06.2016 року та призначити пенсію з 29.11.2021 року та виплатити призначену пенсію з 29.11.2021 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року у справі №120/7223/22, відповідач зарахував до пільгового стажу позивача період його роботи з 01.07.2008 року по 01.11.2011 року та повторно розглянув заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Так, за результатами повторного розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення №025750006365 від 06.03.2023 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії у зв'язку з відсутністю в нього необхідного пільгового стажу. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач, з метою його скасування звернувся, до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 19.06.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.07.2023 року за вх.№39573/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що до пільгового стажу роботи за списком №2 позивачеві зараховано наступні періоди: з 23.07.2003 року по 03.11.2004 року - на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 року по справі №120/4090/22; з 04.11.2004 року по 31.10.2005 року - відповідно до довідки від 07.02.2022 №5, наказу від 01.09.2003 №22 «Про результати атестації робочих місць» по ТОВ «Крутнівський кар'єр», з урахуванням уточнених даних індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; з 01.07.2008 року по 01.11.2011 року - на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №120/7223/22. Разом з тим, як зауважує відповідач, до стажу роботи за Списком №2 неможливо зарахувати періоди роботи позивача з 01.11.2005 року по 30.06.2008 року та період з 02.11.2011 року по 02.08.2016 року з огляду на наступне. Відповідно до записів трудової книжки, уточнюючих довідок про пільговий характер роботи від 07.02.2022 року за №5 та №4, виданих ТОВ «Крутнівський кар'єр» та індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) позивач з 23.07.2003 року по 30.06.2008 року працював на посаді гірничого майстра та з 02.11.2011 року станом на дату звернення (на 09.02.2022 року) працює в ТОВ «Крутнівський кар'єр» на посаді заступника директора кар'єру. Натомість, в уточнених даних індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) окрім відомостей про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за основним місцем роботи (ТОВ «Крутнівський кар'єр») наявні дані про роботу позивача і на іншому підприємстві, а саме за період з 01.11.2005 року по 31.03.2008 року - робота в ВАТ «Гніванський кар'єр», з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року - робота в ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр» та з 02.11.2011 року по теперішній час робота в ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр». Відповідач вказує, що в разі, якщо особа одночасно працювала на декількох підприємствах, підстави для зарахування даних періодів до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відсутні, оскільки не підтверджується факт зайнятості повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, що порушує вимоги абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, стаж позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 становить 5 років 7 місяців 11 днів, чого недостатньо для призначення пільгової пенсії за Списком №2. Враховуючи вищевикладене відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
09.02.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Так, за результатами розгляду заяви позивача, прийнято рішення № 025750006563 від 16.02.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою для відмови визначено відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, адже Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області до такого не зараховано період роботи позивача з 01.07.2008 року по 01.11.2011 року, відтак пільговий стаж позивач становить 09 років 09 місяців 26 дні.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з метою його скасування.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року у справі №7223/22 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 025750006563 від 16.02.2022 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.07.2008 року по 01.11.2011 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
На виконання зазначеного рішення суду, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 06.03.2023 року про відмову в призначенні пільгової пенсії за віком.
Відповідач у вказаному рішенні зазначив, що пільговий стаж позивача складає 05 років 07 місяців 11 днів, при необхідних 12 роках 06 місяцях. Так, відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача періоди з 01.11.2005 року по 30.06.2008 року та період з 02.11.2011 року по 02.08.2016 року.
Вважаючи рішення відповідача від 06.03.2023 року протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Положеннями ч. 1 ст. 114 Закону 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином із зазначених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є наявність в такої особи необхідного стажу та досягнення нею 55- річного віку.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, останній досяг необхідного віку та мав страховий стаж.
Однак спірним питанням є наявність в позивача необхідного пільгового стажу.
В контексті наведеного суд зауважує, що під час первинного розгляду заяви позивача від 09.02.2022 року про призначення пільгової пенсії пенсійний орган дійшов висновку про наявність в позивача пільгового стажу 09 років 09 місяців 26 днів, що власне й відображено в рішенні № 025750006563 від 16.02.2022 року
Наведене встановлено і Вінницьким окружними адміністративним судом у рішенні від 06.02.2023 року по справі №120/7223/22.
Так, судом у вказаному рішенні зобов'язано відповідача здійснити повторний розгляд заяви позивача, при цьому зарахувавши до його пільгового стажу період роботи з 01.07.2008 року по 01.11.2011 року, що, в свою чергу, становить 03 роки 04 місяці 01 день.
Таким чином, враховуючи пільговий стаж, визначений пенсійним органом в рішенні № 025750006563 від 16.02.2022 року, становить 09 років 09 місяців 26 днів, та період, який рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/7223/22 зобов'язано відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача, 03 роки 04 місяці 01 день, пільговий стаж позивача впідсумку становитиме більше ніж 12 років 06 місяців, які необхідні для призначення пенсії.
Однак під час повторного розгляду заяви позивача, на виконання вищевказаного рішення суду, відповідач прийняв рішення № 022830016641 від 31.01.2023 року, яким відмовив в зарахуванні вже інших періодів, які при первинному розгляді були зараховані та, відповідно, не були спірними, що в підсумку суперечить принципу правової визначеності.
Також суд звертає увагу, що положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України переглядати раніше прийняті ними рішення. Водночас Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 року № 18-6 передбачає можливість такого перегляду, проте Пенсійним органом України і лише за скаргою заявника.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення відповідача № 025750006563 від 06.03.2023 року на відповідність вищенаведеним вимогам, суд доходить висновку, що таке рішення є необґрунтованим, адже прийняте відповідачем без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії період роботи позивача з 16.12.1986 року по 16.11.1988 року, з 01.08.1986 року по 10.12.1986 року, з 17.02.1993 року по 10.08.1994 року, з 10.08.1994 року по 15.07.2003 року, з 04.11.2005 року по 31.08.2008 року та з 10.10.2008 року по 23.06.2016 року та призначити пенсію з 29.11.2021 року та виплатити призначену пенсію з 29.11.2021 року, то суд зазначає наступне.
В межах даної справи позивачем оскаржується рішення відповідача №025750006563 від 06.03.2023 року, в якому зазначено про незарахування періодів з 01.11.2005 року по 30.06.2008 року та з 02.11.2011 року по 02.08.2016 року, водночас про незарахування періоду з 16.12.1986 року по 16.11.1988 року, з 01.08.1986 року по 10.12.1986 року, з 17.02.1993 року по 10.08.1994 року, з 10.08.1994 року по 15.07.2003 року, з 04.11.2005 року по 31.08.2008 року та з 10.10.2008 року по 23.06.2016 року не йдеться, а тому такі не є спірними.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії та вимоги про зобов'язання вчинення відповідачем певних дій, зокрема призначення пенсії. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання протиправним рішення відповідача можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача №025750006563 від 06.03.2023 року про відмову в призначенні позивачеві пільгової пенсії за віком, то ефективним та достатнім способом відновлення порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо дати, з якою належить призначити позивачеві пенсію, то суд вказує, що відповідно до приписів ст. 45 Закону 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Водночас, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Судом встановлено, що позивач досяг 55-річного віку 28.11.2021 року та звернувся із заявою про призначення пенсії 09.02.2022 року, тобто в межах трьох місячного строку після досягнення відповідного віку.
Відтак, з урахуванням вищенаведених обставин, пенсію за віком позивачеві належить призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 29.11.2021 року.
Суд звертає увагу, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп.
З огляду на те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», "Про пенсійне забезпечення" та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 02575000656 від 06.03.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 29.11.2021 року пенсію за віком на пільгових умовах.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп..
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.09.2023 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна