УХВАЛА
21 вересня 2023 р. Справа № 120/13628/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
05.09.2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Ухвалою суду від 08.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу встановлено 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду заяви (клопотання) про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.07.2021 по 05.03.2023, та доказів поважності причин його пропуску, або шляхом подання заяви про уточнення (зменшення розміру) позовних вимог з урахуванням встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
20.09.2023 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду.
Заява обґрунтовується тим, що позивач 08.08.2023 звернувся до відповідача з заявою про нарахування і виплату йому щомісячної доплати до пенсії та після отримання відмови у перерахунку (31.08.2023) одразу звернувся до суду з цим позовом, що свідчить про дотримання вимог ст. 122 КАС України.
Позивач вказує на те, що відповідач своєчасно не повідомив його про підстави ненарахування доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. Тому позивач самостійно направив заву про перерахунок пенсійних виплат, у тому числі з врахуванням зазначеної доплати.
Відтак, на думку позивача, наведені причини є поважними, оскільки обумовлені обставинами, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, та підтвердженні належними доказами.
Вирішуючи заявлене клопотання та надаючи оцінку питанню щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звернувшись до суду з цим позовом, позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою № 713.
Водночас, як слідує зі змісту позовної заяви та підтверджується листом Головного управління від 31.08.2023 № 15103-13009/П-02/8-0200/23, вказана спірна доплата позивачу взагалі не встановлювалась.
Отже, спірні правовідносини виникли ще у липні 2021 року, тобто у місяці коли відповідач не встановив позивачу доплату до пенсії у розмірі 2000 грн на реалізацію постанови Кабінету Міністрів України за № 713 від 14.07.2021.
Суд враховує, що жодним законом, в тому числі з питань пенсійного забезпечення, не передбачено іншого, аніж шість місяців, строку звернення до суду у зв'язку з порушенням права громадянина внаслідок невиплати доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою № 713.
Крім того, оскільки за своєю суттю пенсія є щомісячним періодичним платежем, суд вважає, що у будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. А беручи до уваги те, що Постанова № 713 є нормативно-правовим актом, який набирає чинності після його оприлюднення, суд вважає, що позивач дізнався (або повинен був дізнатися) про порушення своїх прав та законних інтересів внаслідок ненарахування та невиплати йому спірної щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, встановленої вказаною Постановою, щонайпізніше у липні-серпні 2021 року, отримавши пенсію за ці місяці без урахування такої доплати.
Однак із цією позовною заявою позивач звернувся до суду лише 05.09.2023 (відповідно до штампу Вінницького окружного адміністративного суду), тобто пропустив шестимісячний строк звернення до суду за період з 01.07.2021 по 05.03.2023.
В адміністративному позові та в заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказує на те, що він подав на адресу відповідача заяву, в якій просив нарахувати та виплатити йому з 01.07.2021 щомісячну доплату, але листом від 31.08.2023 відповідач відмовив у цьому, посилаючись на відсутність підстав для встановлення доплати.
Разом з тим суд зазначає, що звернення до відповідача із заявою щодо встановлення йому з 01.07.2021 щомісячної доплати в сумі 2000 грн та отримання відповіді на таку заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, право на яке позивач реалізував лише у вересні 2023 року.
Суд ще раз наголошує на тому, що позивач щомісячно отримував пенсійні платежі, а тому у будь-якому разі розмір пенсії був йому відомий. Крім того, позивач мав об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено той чи інший перерахунок пенсії, з яких складових вона складається, як обрахована, зокрема і щодо питання отримання/неотримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, яка була встановлена Постановою № 713 з липня 2021 року.
Варто також зауважити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду з відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду, з наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Оцінюючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважність причин повинен доводити скаржник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).
Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.
Суд повторює, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його звернення у серпні 2023 року не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Також позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав та інтересів. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду, з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак суд відхиляє посилання позивача, як на поважні причини пропуску строку звернення до суду, на відсутність у нього будь-якої інформації щодо непроведення нарахування доплати до пенсії та його звернення до відповідача з листом.
Як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду позивач посилається на поважні причини, тобто обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Разом з тим позивач не вказує, які саме поважні причини зумовили пропущення ним строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог та не вказує жодних дійсних істотних перешкод чи труднощів. Позивач обмежився лише загальним формулюванням про існування перешкод, водночас жодних доказів на їх підтвердження до заяви не додано.
Інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивачем не наведено.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі й встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Суд також звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналогічний правовий висновок, зокрема, міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 160/6211/21 та від14.03.2023 у справі № 160/26351/21.
Суд також вважає за необхідне у цій справі звернутися до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зокрема, у пункті 48 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У пункті 45 рішення ЄСПЛ у справі "Pеrez de Rada Cavanilles v. Spain" (заява № 28090/95) зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Суд зазначає, що, незважаючи на залишення позовної заяви без руху та надання позивачу можливості подати клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами на його підтвердження, позивач у поданому клопотанні не навів поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які він посилається, не свідчать про існування об'єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист в межах такого строку.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом, та при цьому не навів поважних причин його пропуску і не надав доказів на їх підтвердження, позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", за період з 01.07.2021 по 05.03.2023 належить повернути на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", за період з 01.07.2021 по 05.03.2023 - повернути особі, яка подала позовну заяву, разом з доданими до заяви документами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду
Ухвала складена та підписана суддею 21.09.2023.
Суддя Сало Павло Ігорович