ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1193/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/1015/19 Категорія: на ухвалу Ушакова К.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
секретар Любченко Т.М.
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ;
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»;
заінтересована особа - Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
особа, яка подала апеляційну скаргу - Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції;;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Щербатюк Людмили Олександрівни,
ВСТАНОВИВ:
У квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії головного державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Щербатюк Л.О., у якій просить визнати незаконною та неправомірною дію головного державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Щербатюк Л.О. у виконавчому провадженні № 71091816, яка полягає у накладенні арешту на грошові кошти, що надходять на картковий рахунок НОМЕР_1 , який відкрито в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання заробітної плати і коштів за участь у зоні бойових дій (додаткова надбавка); визнати незаконною та скасувати вказану вище постанову в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на картковий рахунок НОМЕР_1 , який відкрито в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання заробітної плати і коштів за участь у зоні бойових дій (додаткова надбавка).
В обґрунтування скарги зазначено, що постановою державного виконавця від 20.02.2023 року з примусового виконання ВП № 71091816 за виконавчим листом № 695/1015/19, виданим Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 23.01.2023 року, накладено арешт на картковий рахунок НОМЕР_1 , який відкрито в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання заробітної плати і коштів за участь у зоні бойових дій (додаткова надбавка). Згодом з даного рахунку були стягнуті усі кошти в розмірі 264738 грн.
Заявник стверджує, що вказана вище постанова державного виконавця підлягає скасуванню, оскільки даними діями державний виконавець позбавив заявника коштів на існування, так як іншого джерела доходів останній не має.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову головного державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Щербатюк Людмили Олександрівни про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №71091816 від 20.02.2023 скасовано в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 , який відкрито в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», як заробітна плата.
У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
Ухвала суду обґрунтована тим, що вимога заявника про скасування постанови державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 , який відкрито в АТ КБ «ПриватБанк», як заробітна плата є обґрунтованою, оскільки не зняття арешту з цього рахунку порушує право заявника на своєчасне одержання винагороди за працю, яка захищається законом (ст. 43 Конституції України).
Не погоджуючись з ухвалою суду, Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03.05.2023 року по справі № 695/1015/19, в задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є таким, що не відповідає нормам матеріального права, та фактичним обставинам справи.
Вказує, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонені законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, апелянт посилається на норму ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення на такі кошти заборонено законом.
Вказує, що боржник ОСОБА_1 не надав документи на підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на такому рахунку, заборонено законом.
Таким чином, вважає, що державний виконавець на момент звернення боржника до суду не мав передбачених законом підстав для зняття арешту з рахунку.
31 липня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника за дорученням ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити Золотоніському ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2023 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що боржник визнає борг та не заперечує проти стягнення з нього заборгованості в межах чинного законодавства, тобто 20% із заробітної плати, про що ним було повідомлено державного виконавця. Вказує, що накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Судом встановлено, що у провадженні Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебуває виконавчий лист Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області № 695/1015/19 від 23.01.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованості у сумі 434518,31 грн.
Постановою головного державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Щербатюк Л.О. від 20.02.2023 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с.5).
Відповідно до довідки виданої АТ КБ «ПриватБанк» від 21.02.2023 № N7DGNQSJ3159GH16 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) станом на 21.02.2023 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_4 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с.6).
Звертаючись в суд з даною скаргою, ОСОБА_1 вказує, що в результаті винесення зазначеної постанови головним державним виконавцем Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Щербатюк Л.О. від 20.02.2023 року, зокрема, арештовано грошові кошти, які знаходяться на рахунку заявника ОСОБА_1 НОМЕР_1 , який відкрито в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» та використовується для виплати йому заробітної плати.
З матеріалів справи вбачається, що 08 березня 2023 року заявник звернувся до начальника Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у тому числі, й із заявою про зняття арешту з карткового рахунку НОМЕР_1 (а.с.7).
Листом начальника Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.03.2023 року № 11289 повідомлено заявника, що АТ КБ «Приватбанк», на яке нормами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Таким чином дії державного виконавця проведені без порушення та в строки передбачені законодавством (а.с.8).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).
При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
При цьому, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом, що і було зазначено судом першої інстанції.
Таким чином, не підлягають до задоволення доводи скаржника стосовно того, що оскільки банк, який відповідно виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів не встановив статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, не повернув постанову без виконання, у зв'язку з чим у виконавця не було підстав для зняття арешту.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак, це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 зазначила, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, боржник ОСОБА_1 неодноразово звертався до ДВС з питанням про зняття арешту з коштів на його рахунку, на який зараховується заробітна плата, однак жодних дій стосовно встановлення походження коштів на рахунок боржника державним виконавцем не було вчинено та перевірено зазначені обставини боржника, у зв'язку з чим виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII арешту з грошових коштів не зняв.
Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, зазначивши, що оскільки на вказаний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», відкритий на ім'я боржника ОСОБА_1 , зараховується заробітна плата (грошове забезпечення), що підтверджується випискою банку по рахунку від 01.02.2023 року (а.с.15) та довідкою виданої АТ КБ «ПриватБанк» від 21.02.2023 року (а.с.6), та враховуючи той факт, що боржник звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з коштів на цьому рахунку (а.с.7), на який зараховується заробітна плата, то не зняття арешту з цього рахунку порушує право заявника на своєчасне одержання винагороди за працю, яка захищається законом (стаття 43 Конституції України), з чим і погоджується колегія суддів.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до правомірного та обґрунтованого рішення про скасування постанови державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 , який відкрито в АТ КБ «ПриватБанк», як «заробітна плата».
Не є коректними й доречними посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15, правові висновки яких обумовлені іншими обставинами.
Так, у зазначеній постанові, правовий висновок зроблено у справі за позовом спадкоємця померлої до банку про отримання коштів, що знаходяться на рахунку спадкодавця поза процедурою спадкування, як коштів, що є соціальною виплатою, що виплачена спадкодавцеві за життя. У зазначених правовідносинах Верховний Суд України зробив висновок, що після перерахування соціальних виплат на банківські рахунки отримувача для банку та отримувача статус коштів втрачається, і зазначені кошти є коштами вкладу, а не соціальними виплатами.
Отже, вказаний висновок не може бути прикладом неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах і на правові висновки у справі, що переглядається, не впливає.
При цьому, колегія суддів вважає за важливе зазначити, що скаржник у апеляційній скарзі не посилається і судом не було встановлено, що на підставі матеріалів виконавчого провадження та звітів, повідомлень боржника ОСОБА_1 , за зазначеним боржником рахунком було перевірено та встановлено, що зазначені суми не є заробітною платою. Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела доходу та порушує його право на отримання винагороди за працю.
Також, колегія суддів вважає за важливе зазначити, що в апеляційній скарзі не наведено жодних правових підстав, стосовно незаконності рішення суду в частині скасування постанови державного виконавця про арешт коштів від 20.02.2023 року, оскільки на момент подачі апеляційної скарги, судом чітко встановлено та не заперечується ДВС, що грошові кошти, що надходять на картковий рахунок ОСОБА_1 , який відкрито в АТ КБ «ПриватБанк», є заробітна плата. Доказів зі сторони ДВС, що на зазначений вище картковий рахунок боржника надходять інші кошти окрім заробітної плати суду не надано.
Доводи скаржника зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) слід залишити без задоволення, а ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2023 року - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 447 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)залишити без задоволення.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 20 вересня 2023 року.
Судді