79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.10.07 Справа № 28/230А
10 год 25 хв
За позовом: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехбуд», м. Львів
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Селіон», м. Київ
про визнання недійсним господарського зобов»язання на загальну суму 1 200 027,35 грн.
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Онишко І.Р.
м. Львів, вул. Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від позивача: Сивак В.М. - головний державний податковий інспектор
Від відповідача 1: Чмихалов В.Д. - представник
Від відповідача 2: не з»явився
Позов заявлено Державною податковою інспекцію у Франківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехбуд» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Селіон» про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення в дохід держави коштів, в позовній заяві позивач просить встановити(підтвердити) недійсність господарського зобов»язання між ТзОВ «Промтехбуд» та ТзОВ «Компанія Селіон» на загальну суму 1200027,35 грн у зв'язку із його нікчемністю, застосувати наслідки, які передбачені ст.208 Господарського кодексу України як при наявності наміру (умислу) в однієї сторони (ТзОВ «Компанія Селіон») до господарських зобов»язань, які виникли між ТзОВ «Промтехбуд» та ТзОВ «Компанія Селіон», а саме, зобов»язати ТзОВ «Компанія Селіон» повернути ТзОВ «Промтехбуд» грошову суму в розмірі 1200027,35 грн, стягнути з ТзОВ «Промтехбуд» в дохід держави 1200027,35 грн (сума еквівалентна вартості наданих ТзОВ «Компанія Селіон» послуг).
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених в позовній заяві, позивач просить позов задоволити, встановити(підтвердити) недійсність господарського зобов»язання між ТзОВ «Промтехбуд» та ТзОВ «Компанія Селіон» на загальну суму 1200027,35 грн у зв'язку із його нікчемністю, застосувати наслідки, які передбачені ст.208 Господарського кодексу України як при наявності наміру (умислу) в однієї сторони (ТзОВ «Компанія Селіон») до господарських зобов»язань, які виникли між ТзОВ «Промтехбуд» та ТзОВ «Компанія Селіон», а саме, зобов»язати ТзОВ «Компанія Селіон» повернути ТзОВ «Промтехбуд» грошову суму в розмірі 1200027,35 грн, стягнути з ТзОВ «Промтехбуд» в дохід держави 1200027,35 грн (сума еквівалентна вартості наданих ТзОВ «Компанія Селіон» послуг).
Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву, відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивачем не подано доказів спрямованості укладення угоди на вчинення порушення податкового законодавства, не доведено у чому полягала завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета укладення угоди, а також вину сторін у формі умислу. Зазначає, що посилання позивача на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року не заслуговує на увагу, оскільки даним рішенням не встановлено фактів неподання ТзОВ «Компанія Селіон» податкової звітності та приховування від оподаткування фінансових показників в періоди, коли були здійснені господарські операції. На момент здійснення господарських операцій з ТзОВ «Компанія Селіон», яке було зареєстроване у встановленому законом порядку і внесене до Єдиного державного реєстру, ТзОВ «Промтехбуд» не могло знати про невідповідність установчих документів контрагента вимогам чинного законодавства.
Відповідач 2 вимог ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (податкові накладні, рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року, довідки та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
ТзОВ «Промтехбуд» (відповідач 1) здійснювало придбання послуг у ТзОВ «Компанія Селіон» (відповідач 2), що підтверджується виписаними ТзОВ «Компанія Селіон» податковими накладними № 030506 006 від 03.05.2006 року на суму 8 802,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 467,00 грн., № 300406 007 від 30.04.2006 року на суму 4 387,78 грн. в т.ч. ПДВ 731,30 грн., № 030506 009 від 03.05.2006 року на суму 7 384,80 грн. в т.ч. ПДВ 1 230,80 грн., № 030506 007 від 03.05.2006 року на суму 4 684,80 грн. в т.ч. ПДВ 780,80 грн., № 030506 012 від 03.05.2006 року на суму 3 202,80 грн. в т.ч. ПДВ 533,80 грн., № 030506 013 від 03.05.2006 року на суму 24 882,00 грн. в т.ч. ПДВ 4 147,00 грн., № 030506 008 від 03.05.2006 року на суму 1550,40 грн. в т.ч. ПДВ 258,40 грн., № 030506 011 від 03.05.2006 року на суму 11 182,80 грн. в т.ч. ПДВ 1863,80 грн., № 030506 010 від 03.05.2006 року на суму 1 690,80 грн. в т.ч. ПДВ 281,80 грн., № 120506 006 від 12.05.2006 року на суму 1 981,20 грн. в т.ч. ПДВ 330,20 грн., № 270406 022 від 27.04.2006 року на суму 10 353,60 грн. в т.ч. ПДВ 1725,60 грн., № 300606 091 від 30.06.2006 року на суму 1 106 420,77 грн. в т.ч. ПДВ 184 403,46 грн., № 270406 021 від 27.04.2006 року на суму 12 199,20 грн. в т.ч. ПДВ 2033,20 грн., № 270406 023 від 27.04.2006 року на суму 916,80 грн. в т.ч. ПДВ 152,80 грн., № 270406 024 від 27.04.2006 року на суму 387,60 грн. в т.ч. ПДВ 64,60 грн., на загальну суму 1200027,35 грн.
Рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 12.12.2006 року по справі № 2-4262 визнано недійсним Статут ТзОВ «Компанія Селіон», зареєстрований Солом»янською райдержадміністрацією м. Києва за № 10731020000007399 від 06.12.2005 року з моменту його реєстрації, визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ТзОВ «Компанія Селіон» з моменту його реєстрації, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Компанія Селіон» № 36121846 від 29.12.2005 року з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України (норма відповідного змісту на даний час закріплена в ст.207,208 Господарського кодексу України) судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу. Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України, застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Необхідною умовою застосування цих санкцій є наявність наміру(умислу) на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Податковим органом (позивачем) не наведено обставин, які б вказували на те, що відповідач 1 чи відповідач 2 при здійсненні операцій по придбанню відповідачем 1 послуг у відповідача 2 мали намір (умисел) на порушення інтересів держави та суспільства, не обґрунтовано, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета кожної із сторін і хто із учасників мав умисел на досягнення цієї мети (хоча суд в ухвалі від 09.10.2007 року вимагав у позивача обґрунтування наявності умислу(наміру) на порушення інтересів держави та суспільства з боку ТзОВ «Компанія Селіон»).
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).
Визнання недійсними установчих документів ТзОВ «Компанія Селіон», свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Рішення Солом»янського районного суду м.Києва прийнято 12.12.2006 року, тобто після виписування ТзОВ «Компанія Селіон» податкових накладних № 030506 006 від 03.05.2006 року на суму 8 802,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 467,00 грн., № 300406 007 від 30.04.2006 року на суму 4 387,78 грн. в т.ч. ПДВ 731,30 грн., № 030506 009 від 03.05.2006 року на суму 7 384,80 грн. в т.ч. ПДВ 1 230,80 грн., № 030506 007 від 03.05.2006 року на суму 4 684,80 грн. в т.ч. ПДВ 780,80 грн., № 030506 012 від 03.05.2006 року на суму 3 202,80 грн. в т.ч. ПДВ 533,80 грн., № 030506 013 від 03.05.2006 року на суму 24 882,00 грн. в т.ч. ПДВ 4 147,00 грн., № 030506 008 від 03.05.2006 року на суму 1550,40 грн. в т.ч. ПДВ 258,40 грн., № 030506 011 від 03.05.2006 року на суму 11 182,80 грн. в т.ч. ПДВ 1863,80 грн., № 030506 010 від 03.05.2006 року на суму 1 690,80 грн. в т.ч. ПДВ 281,80 грн., № 120506 006 від 12.05.2006 року на суму 1 981,20 грн. в т.ч. ПДВ 330,20 грн., № 270406 022 від 27.04.2006 року на суму 10 353,60 грн. в т.ч. ПДВ 1725,60 грн., № 300606 091 від 30.06.2006 року на суму 1 106 420,77 грн. в т.ч. ПДВ 184 403,46 грн., № 270406 021 від 27.04.2006 року на суму 12 199,20 грн. в т.ч. ПДВ 2033,20 грн., № 270406 023 від 27.04.2006 року на суму 916,80 грн. в т.ч. ПДВ 152,80 грн., № 270406 024 від 27.04.2006 року на суму 387,60 грн. в т.ч. ПДВ 64,60 грн., на загальну суму 1 200 027,35 грн.
Таким чином, податковим органом не доведено, що господарське зобов»язання укладено відповідачами з метою саме заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою.
Окрім вищенаведеного, слід відзначити, що частиною 1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.
Статею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Виписування податкових накладних мало місце за період з 27.04.2006 року по 30.06.2006 року, позов подано позивачем 09.08.2007 року, а отже вказане свідчить про прострочення самих строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 ГК України, до відповідачів по даному спору.
Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст.17, 48, 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167, п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Морозюк А.Я.