Провадження № 2-з/359/104/2023
Справа № 359/9111/23
УХВАЛА
Іменем України
20 вересня 2023 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ВСТАНОВИВ :
15 вересня 2023 року від представника позивача адвоката Мамирбаєва Є.В. до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову, якою просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню №67018433 відкритого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторією Михайлівною про примусове виконання виконавчого напису №100577 виданого 04 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 „ ІНФОРМАЦІЯ_1 , за Кредитним договором №0952152205 від 18 березня 2017 року заборгованості в розмірі 7 438,20 грн.
Заяву обґрунтовано тим, що 14 вересня 2023 року ОСОБА_1 через мобільний додаток «Дія», послуги в розділі виконавчі провадження, побачив відкрите виконавче провадження № 67018433. В ході ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження, Позивач з'ясував, що виконавче провадження відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Жданович В.М. за заявою ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про примусове виконання виконавчого напису № 10577 виданого 04 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за Кредитним договором № 0952152205 від 18 березня 2017 року заборгованості в розмірі 7 438,20 грн. В той же день, 14 вересня 2023 року, роботодавець ОСОБА_1 ТОВ «АСКАНІЯ-ПАК» повідомив, що на виконання до бухгалтерії надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Жданович В.М. Вказана обставина позивача дуже обурила, оскільки останнім часом, в позивача ніяких боргових зобов'язань не було. Однак, хочу зазначити, що жодних договорів з фінансовими компаніями в тому числі з відповідачем ОСОБА_1 не укладав. Заявник вважає, що зазначений виконавчий напис №10577 вчинено з порушенням чинного законодавства, оскільки, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. належним чином не перевірено безспірність заявлених до стягнення вимог. Крім того, відповідачем нотаріусу не було надано всі необхідні документи, передбачені переліком, які підтверджують безспірність заборгованості. Викладені вище обставини свідчать про необхідність у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується в судовому порядку, оскільки якщо це не зробити, то в подальшому на майно позивача, на яке накладено арешт, буде звертатися стягнення внаслідок відкритого виконавчого провадження за цим незаконним виконавчим документом і як наслідок буде реалізовано органами ДВС з електронних торгів. Складнощі в поновленні прав позивача, якщо не вжити заходи забезпечення позову, полягають в наступному: якщо майно буде реалізовано з електронних торгів, буде дуже складно повертати це майно назад, оскільки потрібно буде ініціювати для цього судові процеси і це значні витрати часу, грошових коштів, здоров'я. Крім того, як вбачається з документів виконавчого провадження, можуть бути проведення дії про стягнення з ОСОБА_1 в примусовому порядку заборгованості, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса, щодо скасування якого ОСОБА_1 подано позовну заяву (накладення арештів на рахунки, арешт всього майна позивача, а також оголошення в розшук майна).
Згідно положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 подано разом з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи : Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Жданович Вікторія Михайлівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Станом, на дату розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, провадження у вищевказаній справі ще не відкрито.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі за № 183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Судом встановлено, що 30 серпня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Жданович В.М. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яку він отримує у ТОВ «Асканія-Пак» при примусовому виконанні виконавчого напису № 10577 від 04 березня 2021 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» за Кредитним договором №0952152205 від 18 березня 2017 року заборгованості в розмірі 7 438,20 грн.
На підставі наведеного, враховуючи наявність спору між сторонами, а також те, що з наявних в матеріалах справи доказів та документів, встановлено, що з урахуванням співмірності заходів із позовними вимогами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права позивача по справі, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місце знаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові та доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови від позову.
Відповідно вимог ч. 10, 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 149, 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення по виконавчому провадженню №67018433 відкритого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторією Михайлівною про примусове виконання виконавчого напису №100577 виданого 04 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за Кредитним договором № 0952152205 від 18 березня 2017 року заборгованості в розмірі 7 438,20 грн.
Строк пред'явлення ухвали до виконання визначити в межах строків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчого документа.
Копію даної ухвали суду, відповідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України, направити для відома усім учасникам справи та для виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Київ Жданович В.М.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її постановлення 20 вересня 2023 року і підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://bpm.ko.court.gov.ua/sud1005.
Суддя Яковлєва Л.В.