Справа № 161/144/23
Провадження № 2/161/1064/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шарунович К.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/144/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
03 січня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ) про усунення перешкод в користуванні майном.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 і в цьому ж будинку зареєстрований відповідач.
Позивач вказує, що відповідач не проживає у вказаному житлі більше ніж 5 років, не доглядає за ним, не цікавиться його станом, а також не сплачує житлово-комунальні послуги.
Реєстрація місця проживання відповідача у будинку створює позивачу перешкоди у користуванні ним, у зв'язку з чим він, посилаючись на приписи ст.ст.391, 405 ЦК України просить суд усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 шляхом припинення права користування цим житловим будинком відповідача (а.с.2-6).
У відзиві на первісний позов відповідач заперечив його позовні вимоги. Вказує, що не втратив інтерес до житла, проживав у ньому, коли була жива попередня власниця (бабуся відповідача - мати позивача), а також деякий час після цього. Вказує, що позивач чинить йому перешкоди у користуванні цим приміщенням (а.с.34-40).
Також, 15 березня 2023 року на адресу суду надійшов зустрічний позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкоди в користуванні майном.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 має право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , як член сім'ї його власника, а ОСОБА_1 безпідставно постійно перешкоджає йому в цьому.
Посилаючись на приписи ст.405 ЦК України ОСОБА_3 , просить суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні житлом - будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.28-32).
У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 просить суд відмовити у його задоволенні посилаючись на недоведеність факту проживання ОСОБА_3 у цьому будинку та його зацікавленості у ньому (а.с.75-77).
Ухвалою суду від 10 квітня 2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та об'єднано дані позовні вимоги в одне провадження.
У судовому засіданні позивач та його представник просили суд задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного.
Відповідач та його представник просили суд відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний.
Заслухавши присутніх учасників справи, допитавши свідків та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов - задовольнити, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є батьком відповідача.
Відповідач з 20 квітня 2021 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16, 44).
Вищезазначений будинок раніше належав на праві власності громадянці ОСОБА_5 , яка є матір'ю позивача та бабою відповідача. ІНФОРМАЦІЯ_1 вказана громадянка померла (а.с.57).
Наразі вказаний будинок, після смерті ОСОБА_5 , згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом належить позивачу (а.с.9-10).
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Пунктом 2 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що до речових прав на чуже майно відноситься право користування (сервітут).
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
А у частині другій статті 406 ЦК України визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
З аналізу вищенаведених положень матеріального закону слідує, що право члена сім'ї власника житла проживати у ньому є за своєю суттю правом сервітуту на користування чужим майном, яке може бути припинено лише у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, або наявності обставин, які мають істотне значення.
Заявляючи ці позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач має власну сім'ю, одружений, близько 5 років не проживає у житлі, орендує інше житло, а сам позивач «не перебуває в близьких відносинах» з відповідачем.
Однак наведені позивачем обставини не проживання відповідача у житлі 5 років не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Так, з матеріалів справи слідує, що відповідач, як член сім'ї, був вселений у це житло та зареєстрований у ньому у квітні 2021 року з дозволу попереднього власника - громадянки ОСОБА_5 (бабусею відповідача та матір'ю позивача). Перехід права власності на будинок в порядку спадкування до позивача не змінив характер цих відносин, як сімейний, та відповідно, такий перехід не припинив сервітут відповідача на право проживати у будинку.
Явне негативне ставлення позивача до відповідача, яке прослідковується за змістом позову та його пояснень суду, наявність конфлікту між ними, не спростовує того факту, що вони є членами однієї сім'ї за кровним спорідненнями (ч.4 ст.3 СК України).
З матеріалів справи видно, що відповідач брав участь в утриманні вказаного будинку, що підтверджуються відповідними квитанціями за період з вересня по грудень 2021 року (а.с.46-54). Доводи сторони позивача, що вказані кошти давала на оплату комунальних послуг померла ОСОБА_5 нічим не підтверджується. Крім того, ОСОБА_5 померла у жовтні 2021 року, тому у листопаді та грудні 2021 року відповідач жодних коштів від неї отримувати не міг.
Відповідач власного житла на праві власності не має і доказів протилежного сторона позивача суду не надала. Винаймання іншого житла відповідачем не означає, що він втратив законний інтерес до спірного житлового будинку, зокрема з огляду на конфлікту ситуацію між сторонами.
Будь-яких інших істотних обставин, які б були підставою для припинення сервітуту згідно правил ч.2 ст.406 ЦК України, суд не вбачає.
Покази допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про непроживання відповідача у будинку не спростовують того факту, що відповідач не проживав у ньому саме через конфлікт з позивачем та заперечення останнім права відповідача користуватися будинком.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не втратив інтересу до проживання у спірному будинку, брав участь в його утриманні, а саме сплачував житлово-комунальні послуги, був законно вселений у нього та зареєстрований з дозволу попереднього власника, пов'язаний сімейними відносинами із теперішнім його власником, а саме за кровним спорідненням, не має на праві власності іншого житла, а тимчасове непроживання у цьому будинку було зумовлено саме наявністю конфліктної ситуації та напружених відносин між сторонами, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для припинення сервітуту позивача на право проживання у будинку за адресою АДРЕСА_1 , а тому задоволенні первісного позову слід відмовити.
Щодо вимогу зустрічного позову, суд зазначає таке.
Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
У статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, особа, яка володіє правом користування майном (сервітутом) має право захищати таке право шляхом усунення перешкод у здійсненні такого права.
Як слідує зі змісту процесуальних звернень позивача, зокрема позову, відзиву на зустрічний позов, позивач категорично заперечує право відповідача проживати у спірному будинку, чим фактично створює перешкоди у користуванні ним.
Таким чином, речові права відповідача у вигляді сервітуту підлягають захисту та поновленню шляхом зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні житлом - будинком за адресою АДРЕСА_1 , тобто, зустрічний позов слід задовольнити повністю.
Оскільки відповідач у зустрічному позові просить його судові витрати залишити за ним, такі витрати не стягують з позивача.
Керуючись ст.ст.141, 265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком - відмовити.
Зустрічний позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні житлом - будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено
та підписано 21.09.2023.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк