УХВАЛА
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 607/7043/22
провадження № 51-4482ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Тернопільського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пункту 1, 4, 5, 6 ч. 2, ч. 5 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються, зокрема: найменування суду касаційної інстанції; обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, що подає скаргу.
Проте ОСОБА_4 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Звертаємо увагу на те, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, відповідно, внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Однак засуджений неправильно зазначив найменування суду касаційної інстанції, до якого він подає касаційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
У поданій касаційній скарзі, засуджений, порушуючи питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, обмежився загальними фразами на обґрунтування того, яких саме порушень допустились ці суди при постановлені рішення. Посилаючись на незаконність вироку та ухвали, ОСОБА_4 не зазначив, у чому саме полягали допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, і як ці порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом, як вироку місцевого суду так і ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 419 цього Кодексу.
Разом з тим, доводи скарги засудженого фактично зводяться до його посилань на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, незгоди з наданою судами оцінкою доказів, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Заперечуючи законність судових рішень, засуджений, має конкретно вказати у чому полягають допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як ці порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень.
При цьому, слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, і уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Крім того, усупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга засудженого не містить чітких вимог до суду касаційної інстанції, викладених у відповідності з положеннями ст. 436 КПК. Частиною 1 ст. 436 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Так, засуджений вказує на незаконність вироку та ухвали, проте його касаційна скарга не містить вимогу щодо подальшого руху кримінального провадження. Вказане позбавляє Суд можливості встановити дійсну позицію ОСОБА_4 щодо результату касаційного розгляду. Засудженому необхідно викласти свої вимоги до суду касаційної інстанції з урахуванням положень статей 412, 413, 414 КПК та в межах повноважень суду, передбачених ст. 436 КПК.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 427 КПК визначено, що у касаційній скарзі необхідно зазначити перелік матеріалів, які додаються.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, однак засуджений не долучив до своєї касаційної скарги таких рішень.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Отже, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу засудженого без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Тернопільського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року щодо нього, залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог, касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3