Ухвала
Іменем України
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 754/16528/19
провадження № 61-13645ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 30 липня 2020 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 21 липня 2023 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, а також подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначив, що про існування оскаржуваного рішення суду він дізнався 12 липня 2023 року з додатку «Дія».
Київський апеляційний суд ухвалою від 07 вересня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.
16 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року він отримав у приміщенні місцевого суду 19 липня 2023 року, а про його існування він дізнався 12 липня 2023 року з додатку «Дія». Також, вказує, що в суді першої інстанції при оголошенні рішення присутній не був, кореспонденцію та повний текст рішення суду першої інстанції він не отримував. Однак судом апеляційної інстанції на ці факти не було звернуто належної уваги.
Стосовно обставин непереборної сили зазначає, що з 24 лютого 2022 року та по сьогоднішній день в Україні введено воєнний стан у зв'язку з чим тривалий час не працювали органи судової влади та внаслідок цього він не міг дізнатися в цей період часу про існування рішення суду першої інстанції, отримати його та оскаржити в суді апеляційної інстанції. Також, 29 травня 2023 року він отримав травму на виробництві та втратив кість правої руки у зв'язку з чим проходив відповідний курс лікування.На переконання заявника, зазначені обставини є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Апеляційним судом встановлено, що 30 липня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішенняДеснянського районного суду м. Києва. Повний текст рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року складено 19 серпня 2020 року.
Про розгляд справи ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка наявна у матеріалах справи.
Крім того, ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні 30 липня 2020 року під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення. В цей же день ОСОБА_1 подав заяви про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року було подано ОСОБА_1 21 липня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення суду.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року, посилаючись на те, що про зміст прийнятого рішення суду першої інстанції він дізнався 12 липня 2023 року з додатку «Дія». У заяві про поновлення строку ОСОБА_1 не зазначив, що строк на апеляційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили та доказів їх наявності не надав.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.
У пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» Європейського суду з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, саме на заявника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення. Однак заявник на навів таких обставин.
Встановивши, що ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу 21 липня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а обставини передбачені пунктами 1, 2 частини другої статтею 358 ЦПК України відсутні, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов