Ухвала
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 175/3823/22
провадження № 61-13568ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Вільнянського районного суду запорізької області від 01 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2022 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що 28 липня 2018 року між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2019792925, на підставі якого банк надав позичальниці кредит, а остання отримала його на умовах передбачених кредитним договором. 28 липня 2018 року між сторонами укладено анкету-заяву про надання банківських послуг банку № 2019792925 CARD, що є невід'ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та Правил користування карткою, інформаційного листка, тарифів тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті банку. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з усіма додатками до неї, укладена між нею та банком, є кредитним договором, за яким банк взяв на себе зобов'язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки, на картковий рахунок встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування картою.
Вказувало, що свої зобов'язання за кредитним договором виконало повністю, а відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконувала належним чином, що стало наслідком виникнення заборгованості.
Враховуючи викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2018 року № 2019792925 у загальному розмірі 34 509,38 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 97,41 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 1 334,87 грн; заборгованість за прострочене тіло кредиту у розмірі 6 802,59 грн; заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 6 174,00 грн.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, позов АТ «ОТП Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2018 року № 2019792925 у розмірі 6 781,83 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позову АТ «ОТП Банк» шляхом стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості за кредитним договором від 28 липня 2018 року № 2019792925 станом на 28 вересня 2019 року у розмірі 6 781,83 грн, в іншій частині позову відмовили, оскільки нарахування ОСОБА_1 за кредитним договором відсотків та неустойки після закінчення строку дії договору - 28 вересня 2019 року є безпідставним, Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки, пеню та комісію за кредитом припиняється. АТ «ОТП Банк» у цій справі будь-яких вимог у порядку статті 625 ЦК не заявляло.
14 вересня 2023 року АТ «ОТП Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вільнянського районного суду запорізької області від 01 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 509,38 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.
Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Вільнянського районного суду запорізької області від 01 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний