УХВАЛА
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 703/579/23
провадження № 61-12726ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 липня 2023 рокув справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення аліментів за минулий час,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення аліментів за минулий час.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року. За час спільного проживання у них народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу проживають з позивачем. Вказує, що відповідач отримує доходи від управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради та з цих доходів сплачує призначені рішенням суду аліменти, однак вказаної суми коштів недостатньо для належного утримання дітей, придбання необхідних ліків, проживання, щоденного харчування та усіх інших побутових обставин, що є мінімально необхідними у сучасному житті.
Також зазначила, що відповідач протягом періоду з 2017 по 2021 роки працював на торгових суднах міжнародних морських організацій та планує подальше працевлаштування на морське судно.
Посилається на те, що середньомісячний дохід ОСОБА_2 складає 4 776,00 доларів США, що свідчить про покращення його матеріального становища, а тому ОСОБА_1 просила суд постановити рішення, яким збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на утримання неповнолітніх дітей, до розміру в твердій грошовій сумі 29 742,54 грн щомісячно на двох дітей, починаючи з дня подання вказаної позовної заяви і до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_3 повноліття.
Також, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі 29 742,54 грн щомісячно на двох дітей за минулий час, починаючи з 31 січня 2020 року, з урахуванням вже сплачених аліментів та всі судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення аліментів за минулий час відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року - без змін.
22 серпня 2023 року ОСОБА_1 (далі - заявник) надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 липня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 липня 2023 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Як убачається з матеріалів касаційного провадження, заявник оскаржує рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 липня 2023 року в справі про збільшення розміру аліментів та стягнення аліментів за минулий час, яка є малозначною у силу вимог закону.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Разом із цим, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Крім того, посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не є доводом, який в розумінні підпунктів а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням указаного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення аліментів за минулий час.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська