Ухвала
18 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 343/1680/21
провадження № 61-11285св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2022 року у складі судді
Тураша В. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 грудня 2019 року між ОСОБА_1
і АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір фінансового лізингу автомобіля
№ ІFІ8А-00000300, відповідно до умов якого позивач отримав у строкове платне володіння та користування з подальшим правом набуття в особисту приватну власність автомобіль Тоуоtа Rаv4, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 980 976,00 грн.
У додатку 2 до договору фінансового лізингу від 26 грудня 2019 року визначено графік чергових цільових платежів позивача, на підставі якого у нього виникли зобов'язання щодо сплати 597 302,29 грн як відшкодування частини вартості предмета лізингу з терміном сплати до 26 грудня 2019 року та в подальшому залишок суми рівними частинами протягом 12 місяців до 25 грудня 2020 року. Вказаним графіком передбачено платежі щодо відшкодування позивачем вартості послуги страхування предмета лізингу на суму 68 570,28 грн, а також відсотки за користування предметом лізингу - 21,42 грн за 12 календарних місяців з розрахунку 0,01 % річних на суму залишку боргу та 5 670,05 грн винагороди відповідача за обслуговування операцій фінансового лізингу.
28 грудня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» і Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка») укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО»
№ ІFІCPS-19BR6PR, предметом якого є майнове страхування автомобіля Тоуоtа Rаv4, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , строком з 28 грудня 2019 року до 27 грудня 2020 року. Згідно з пунктом 3 вказаного договору його укладено на підставі договору лізингу від 27 грудня 2019 року № ІРІ8А-00000300, а лізингоотримувачем зазначено ОСОБА_1 .
У ніч на 10 серпня 2020 року зазначений автомобіль викрадено невідомими особами з парковки, яка поруч з будинком за адресою: АДРЕСА_1 (за місцем тимчасового проживання позивача). В автомобілі знаходився оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . За наслідками вказаної події за заявою позивача слідчий відділ Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 серпня 2020 року запис № 12020090010001902.
10 серпня 2020 року позивач повідомив лізингодавця (АТ КБ «ПриватБанк») та страховика (ПрАТ «СК «Уніка») про настання вказаної події.
07 вересня 2020 року ПрАТ «СК «Уніка» направило позивачу повідомленням про те, що через відсутність у позивача чи відповідача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 відповідно до пункту 3.1.9 Умов добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» ПрАТ «СК «Уніка» прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Позивач свої зобов'язання за договором лізингу виконав у повному обсязі, а саме: 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 повністю погасив існуючу заборгованість. З часу настання страхового випадку за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом і до дати подання позову у цій справі відповідач не здійснив жодних дій щодо одержання суми страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» від 28 грудня 2019 року, де страхувальником є АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до пункту 5.3 договору лізингу у випадку повної конструктивної загибелі (яка визначається страховою компанією за договором страхування) предмета лізингу, а також в разі крадіжки чи протиправного вилучення предмета лізингу дія договору припиняється.
ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 980 976,00 грн безпідставно одержаних грошових коштів.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані грошові кошти в розмірі 980 976,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Cуд першої інстанції виходив з того, що після укладення договору фінансового лізингу автомобіля від 26 грудня 2019 року у відповідача АТ КБ «ПриватБанк» виникли правові підстави для набуття майна - отримання коштів від лізингоодержувача ОСОБА_1 . Проте ця правова підстава відпала
10 серпня 2020 року після настання страхового випадку (викрадення автомобіля), унаслідок чого відповідно до пункту 5.3 вказаного договору дія договору припинилась, що унеможливило в подальшому виконання умов договору фінансового лізингу автомобіля, а саме в частині передання предмета договору - автомобіля Тоуоtа Rаv4, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у власність лізингоодержувача (позивача) ОСОБА_1 , який повністю виконав умови договору лізингу та сплатив вартість отриманого у користування автомобіля.
Крім цього, суд вказав, що задоволення позову у цій справі не порушить майнових прав відповідача: АТ КБ «ПриватБанк» не позбавлене можливості самостійно звернутись після настання страхового випадку за захистом свого права в судовому порядку як сторона договору добровільного страхування наземного транспорту від 28 грудня 2019 року, укладеного між ПрАТ «СК «Уніка» і АТ КБ «ПриватБанк», предметом якого є страхування транспортного засобу - автомобіля Тоуоtа Rаv4, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2022 року змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.
Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 3.13 договору лізингу на період строку лізингу лізингодавець встановлює на предметі лізингу (крім мотоцикла) пристрій GPS та здійснює моніторинг предмета лізингу.
10 серпня 2020 року транспортний засіб Тоуоtа Rаv4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , викрадено невідомими особами, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12020090010001902 СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області.
У пункті 5.3 договору лізингу сторони передбачили, що в разі крадіжки чи протиправного вилучення предмета лізингу дія договору припиняється.
Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу після закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем як лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору фінансового лізингу лізингодавець реєструє предмет лізингу на своє ім'я. Приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акта. Підписання лізингоодержувачем акта підтверджує в тому числі належну якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність предмета лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору. З моменту підписання сторонами акта до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані
з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі ризики, пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування предметом лізингу). З моменту підписання акта лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує у повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну внаслідок експлуатації предмета лізингу.
Згідно з пунктами 5.1, 5.4.2 договору фінансового лізингу страхування предмета лізингу здійснюється з моменту підписання акта приймання-передачі транспортного засобу та протягом строку лізингу. При цьому страхування предмета лізингу здійснюється лізингодавцем в страхових компаніях, акредитованих лізингодавцем, протягом строку лізингу за наступними страховими ризиками: пошкодження, втрата або знищення предмета лізингу (сукупність вказаних ризиків), спричинені дорожньо-транспортною пригодою, пожежею, вибухом, ударом блискавки, падінням предметів або їхніми уламками, стихійними лихами, протиправними діями третіх осіб, викраденням або іншими незаконними заволодіннями та/або його розукомплектуванням. Умовами договору також передбачено, що у випадку, якщо реєстрація або проживання клієнта в Донецькій або Луганській області, окрім зони АТО, то страхування КАСКО є обов'язковим.Лізингоодержувач не може самостійно укладати без погодження лізингодавця договори страхування щодо предмета лізингу. Отже, за умовами договору саме на відповідача було покладено зобов'язання щодо страхування предмета лізингу.
Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) від 28 грудня 2019 року, укладеного між ПрАТ «СК «Уніка» і АТ КБ «ПриватБанк», предметом майнового страхування є автомобіль Тоуоtа Rаv4,
2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (пункт 5 договору). Згідно з пунктом 3 договору його укладено на підставі договору лізингу від 27 грудня 2019 року, лізингоодержувач - ОСОБА_1 , зі строком дії договору 12 місяців, з 28 грудня 2019 року до
27 грудня 2020 року.
Оскільки в ніч на 10 серпня 2020 року вказаний автомобіль викрадено невідомими особами, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12020090010001902 СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області, цей факт є страховим випадком, а АТ КБ «ПриватБанк» як сторона договору добровільного страхування відмовляється стягувати з ПрАТ «СК «Уніка» вартість втраченого майна у розмірі 980 976,00 грн, то суд першої інстанції зробив правильний висновок про стягнення з банку зазначених коштів, які сплачені за договором фінансового лізингу.
Разом з тим апеляційний суд не погодився з посиланням суду першої інстанції на те, що вказані кошти підлягають стягненню з підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, - як безпідставно набуте майно. Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань. Оскільки правовідносини між сторонами у цій справі виникли з договірних зобов'язань, то норми статті 1212 ЦК України не застосовуються.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що позивач допустив порушення умов договору фінансового лізингу автомобіля в частині втрати з вини відповідача свідоцтва про реєстрацію викраденого автомобіля, оскільки такі доводи спростовуються доказами, які містяться
у матеріалах кримінального провадження № 12020090010001902 СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області. Крім того, ПрАТ «СК «Уніка» визнає наявність страхового випадку, що не позбавляє АТ КБ «ПриватБанк» права на відшкодування коштів згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) від 28 грудня 2019 року.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2022 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у разі розірвання договору лізинговий платіж може вважатись платою за користування об'єктом лізингу. Суди попередніх інстанцій без достатніх правових підстав стягнули з АТ КБ «ПриватБанк» кошти, внесені як лізингові платежі за договором фінансового лізингу, який незаконним або нікчемним не визнавався,
а лише встановлено, що зобов'язання за ним припинено. Таким чином, суди зробили помилковий висновок про те, що банк повинен повернути кошти, отримані на підставі договору фінансового лізингу від 26 грудня 2019 року,
у розмірі 980 976,00 грн;
сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. Таким чином, факт припинення договору не надає право ОСОБА_1 отримувати кошти, які він сплатив згідно
з договором фінансового лізингу від 26 грудня 2019 року до моменту його припинення;
суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили умови договору фінансового лізингу;
автомобіль Тоуоtа Rаv4, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , був викрадений у ніч на 10 серпня 2020 року разом з оригіналом свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу. Відповідно до графіка платежів ОСОБА_1 мав вносити щомісячні платежі до 28 числа місяця у сумі 31 978,00 грн, починаючи з 28 січня 2020 року. Отже, до моменту викрадення автомобіля позивач мав здійснити не менше семи платежів. За таких обставин, за користування автомобілем до дня його викрадення позивач повинен був сплатити суму коштів у загальному розмірі 821 145,19 грн. Заборгованість за договором, яка залишилась непогашеною з дня викрадення автомобіля та до дня закінчення строку договору, становила 159 830,81 грн. Оскільки предмет лізингу було викрадено, що унеможливило повернення предмета лізингу АТ КБ «ПриватБанк», позивач відповідно до умов договору та інших норм законодавства вніс залишок за кредитом у розмірі 159 830,81 грн. Таким чином, банк мав достатні правові підстави для отримання коштів за умовами договору фінансового лізингу, укладеного між ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк»;
суди не врахували, що АТ КБ «ПриватБанк» не отримувало страхової виплати, оскільки до ПрАТ «СК «Уніка» не надано техпаспорта та ключів, які зникли в момент викрадення предмета лізингу (автомобіля). Крім того, станом на час подання касаційної скарги у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Уніка» про виплату страхового платежу на користь АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі
980 000,00 грн;
суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили умови договору страхування транспортного засобу, зокрема пункти 3.12, 3.14 вказаного договору щодо визначення розміру страхового відшкодування, який підлягав виплаті. Тому, навіть якщо припустити, що у зв'язку з настанням страхового випадку страхове відшкодування й буде виплачено АТ КБ «ПриватБанк», то у будь-якому разі не в розмірі вартості предмета лізингу (980 976,00 грн). Таким чином, з АТ КБ «ПриватБанк» без достатніх правових підстав стягнено кошти саме у розмірі вартості предмета лізингу (автомобіля).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року касаційну скаргу
АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2022 року, зміненого постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, до закінчення його перегляду
в касаційному порядку.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі
№ 904/6270/16, від 13 травня 2019 року у справі № 924/569/18, від 17 травня
2019 року у справі № 924/570/18, від 30 вересня 2020 року у справі
№ 559/1605/18, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк» уклали договір фінансового лізингу автомобіля № IFI8А-00000300, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Лисак Т. Б. Договір зареєстровано в реєстрі за № 686.
Згідно з умовами зазначеного договору його сторонами є лізингодавець -
АТ КБ «ПриватБанк» та лізингоодержувач - фізична особа, що отримує
у користування автомобіль на умовах фінансового лізингу, ОСОБА_1 . Фінансовий лізинг означає надання в платне володіння та користування лізингоодержувачу транспортного засобу на умовах договору (пункт 1 договору).
За цим договором лізингодавець зобов'язується набути у власність вказаний лізингоодержувачем транспортний засіб (предмет лізингу) і надати лізингоодержувачу це майно за плату в тимчасове користування (пункт
2.1 договору).
У пункті 2.2 договору встановлено, що лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння і користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одинці, кількість
і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в пункті
14.1 статті 14 цього договору, додатку 1 (специфікації), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору на умовах цього договору. Після закінчення строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору (за винятком випадків, передбачених договором та/або чинним законодавством України).
Цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (пункт 12.1 договору).
Предмет лізингу та його вартість: автомобіль згідно із специфікацією, викладеною в додатку 1 (пункт 14.1 договору).
Згідно з додатком 1 до договору (специфікацією) предметом лізингу є автомобіль Toyota RAV4, 2019 року випуску, тип транспортного засобу - позашляховик, номер кузова (шасі) НОМЕР_4 , вартість 980 976,00 грн, з відповідною комплектацією, вказаною у зазначеній специфікації.
Власником вказаного автомобіля відповідно до пункту 2.4 договору та на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є АТ КБ «ПриватБанк» протягом усього строку дії цього договору.
Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається із періодів (місяців) лізингу, зазначених у додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів» до договору, та починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу (пункту 2.3 договору); строк лізингу -
12 місяців (пункт 14.2 договору).
У пунктах 6.2.2, 6.2.3, 6.2.4 договору визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю платежі з відшкодування вартості предмета лізингу, відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних із страхуванням предмета лізингу відповідно до графіка та пункту 14.3 статті 14 договору, сплатити лізингодавцю винагороду за користування предметом лізингу за графіком та відповідно до пункту 14.3 статті 14 договору, сплатити лізингодавцю інші платежі відповідно до пункту 14.6 статті 14 договору в строки, визначені умовами договору та графіком лізингових платежів.
У пункті 5.1 договору передбачено, що страхування предмета лізингу здійснюється з моменту підписання акта приймання - передачі транспортного засобу та протягом строку лізингу. Страхування предмета лізингу здійснюється лізингодавцем в страхових компаніях, акредитованих лізингодавцем, протягом строку лізингу за такими страховими ризиками: пошкодження або знищення предмета лізингу (сукупністю вказаних ризиків), спричинені дорожньо-транспортною пригодою, пожежею, стихійними лихами, протиправними діями третіх осіб, викраденням та іншими незаконними діями.
У пункті 5.3 договору встановлено, що у разі повної конструктивної загибелі (яка визначається страховою компанією за договором страхування) предмета лізингу, а також в разі крадіжки чи протиправного вилучення предмета лізингу дія договору припиняється.
Згідно з пунктом 13.1 договору цей договір є змішаним договором, в якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на предмет лізингу).
На підставі договору фінансового лізингу автомобіля від 26 грудня 2019 року відповідач АТ КБ «ПриватБанк» передав позивачу ОСОБА_1 у строкове платне володіння та користування з подальшим правом набуття в особисту приватну власність автомобіль Тоуоtа Rаv4, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Після державної реєстрації вказаного транспортного засобу в сервісному центрі у місті Івано-Франківськ йому було присвоєно державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до пункту 14.4 договору період сплати лізингових платежів встановлено з 24 до 28 числа кожного місяця.
На виконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу автомобіля ОСОБА_1 у період з 27 грудня 2019 року до 22 грудня 2020 року повністю виконав зобов'язання щодо сплати лізингових платежів. Це підтверджується копією розрахунку заборгованості за договором фінансового лізингу автомобіля.
Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) від 28 грудня 2019 року, укладеним між ПрАТ «СК «Уніка» і АТ КБ «ПриватБанк», предметом майнового страхування є транспортний засіб, а саме автомобіль Тоуоtа Rаv4, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (пункту 5 договору страхування).
Відповідно до пункту 3 договору страхування він укладений на підставі договору лізингу від 27 грудня 2019 року № ІFІ8А-00000300, лізингоодержувачем зазначено ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 9 договору страхування строк дії цього договору становить
12 місяців, а саме з 28 грудня 2019 року до 27 грудня 2020 року.
10 серпня 2020 року зазначений автомобіль було викрадено невідомими особами з парковки поруч з будинком за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем тимчасового проживання позивача. У зв'язку з указаною подією позивач звернувся з відповідною заявою до органу досудового слідства, на підставі якої 10 серпня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо кримінального провадження № 12018090010001832 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України.
Цього ж дня, 10 серпня 2020 року, лізингоодержувач ОСОБА_1 звернувся від імені АТ КБ «ПриватБанк» до ПрАТ «СК «Уніка» та повідомив про настання страхового випадку, про що свідчить заява № 00367874 про подію з ознаками страхового випадку згідно з договором.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 , адресованої ПрАТ «СК «Уніка», зареєстрованої 06 січня 2021 року, позивач у зв'язку з тим, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , яке було викрадене
10 серпня 2020 року, на даний час знайдено та долучено до матеріалів кримінального провадження № 12020090010001902 СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області, просив переглянути рішення щодо виплати першої частини відшкодування у справі № 00367874.
Згідно з відповіддю ПрАТ «СК «Уніка» від 19 січня 2021 року страховик направив запити до Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області та Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області з метою отримання додаткової інформації. Повідомлено, що після надходження відповідей від компетентних органів страховик прийме відповідне рішення.
Позиція Верховного Суду
У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений
у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі
№ 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) конкретизовано вищевказаний висновок та зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають
у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним
і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, однаковими.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі
№ 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зроблено висновок, що під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається
з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
У справі № 904/6270/16 Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Променергетика» про стягнення 759 741,58 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що з жовтня 2015 року відповідач почав порушувати свої зобов'язання за договором про фінансовий лізинг від 14 лютого 2014 року № 00009544, у зв'язку з цим сума невиконаних ним зобов'язань за несплаченими лізинговими платежами станом на 04 липня
2016 року становить 17 874,91 грн. Відповідно до пункту 8.3 та підпункту 8.3.1, пункту 12.9 Умов лізингу 26 липня 2015 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості, повернення об'єкта лізингу та припинення договору лізингу з боку позивача, яку відповідач отримав 30 листопада 2015 року, однак зазначені вимоги не було виконано. Об'єкт лізингу було вилучено у відповідача лише 04 квітня 2016 року, що підтверджується актом прийому-передачі. У зв'язку з тим, що об'єкт лізингу не було повернуто відповідачем
у встановлені умовами лізингу строки, відповідач повинен компенсувати позивачу плату за користування об'єктом лізингу у вигляді несплачених щомісячних платежів за фактичний час користування, а саме 330 679,98 грн. Умовами лізингу прямо передбачено відшкодування витрат з повернення об'єкта лізингу, отже, через порушення своїх зобов'язань за договором лізингу відповідач має відшкодувати позивачу збитки, що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного права як власника об'єкта лізингу у розмірі 12 528,60 грн. При укладенні договору лізингу позивач сподівався отримувати доходи впродовж його дії. Станом на час вилучення об'єкта лізингу невиплачені лізингові платежі (не враховуючи заборгованість за договором лізингу за період з жовтня 2015 року до березня 2016 року) відповідно до плану відшкодування в розмірі 59 172,83 грн, що станом на момент повернення об'єкта лізингу становить 1 476 184,59 грн, враховуючи, що об'єкт лізингу - автомобіль продано за 1 085 194,50 грн (без ПДВ), сума упущеної вигоди становить 390 990,09 грн та підлягає сплаті відповідачем на підставі пункту 12.9 умов лізингу. Загальна сума пені, що підлягає сплаті через невиконання грошових зобов'язань відповідно до договору лізингу, становить 1 283,08 грн. Загальна сума 3 % річних, що підлягає сплаті через невиконання відповідачем грошових зобов'язань за цим договором лізингу, становить 384,92 грн. Загальна вартість витрат на правову допомогу, яка має бути відшкодована позивачу, становить 6 000,00 грн.
У справі № 924/569/18 Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» про стягнення 63 061,07 грн платежів за фактичний час користування, 978,53 грн -
3 % річних, 2 653,52 грн - інфляційних нарахувань, 125 644,50 грн - компенсаційних витрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу від 04 грудня 2015 року
№ 00011679. На обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» зазначало, що 28 серпня 2017 року на адресу відповідача здійснено доставку вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору від 04 грудня 2015 року № 00011679, тому на підставі пункту 12.6 договору позивач відмовився від договору про фінансовий лізинг від 04 грудня 2015 року № 00011679 та з цього часу відповідачу почала нараховуватись плата за користування об'єктом лізингу. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору та неповерненням об'єкта лізингу до 09 лютого 2018 року, керуючись пунктом 6.18 договору, позивач нарахував плату за фактичне користування об'єктом лізингу в період з вересня 2017 року до лютого 2018 року на загальну суму 63 061,07 грн, а також 3 % річних та втрати від інфляції на суми платежів за користування об'єктом лізингу. Крім того, враховуючи факт невиконання відповідачем умов договору лізингу, позивачем були здійснені витрати за послуги, спрямовані на погашення відповідачем заборгованості та виконання умов договору, на суму 120 929,26 грн.
У справі № 924/570/18 Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» про стягнення плати за фактичне користування об'єктом лізингу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних в розмірі 51 571,47 грн, компенсації понесених витрат з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за час прострочення в розмірі 121 996,71 грн, відшкодування вартості
відповідно до пункту 12.9 договору в розмірі 52 057,08 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу від 04 грудня 2015 року
№ 00011753, у зв'язку з чим позивач відмовився від договору. 28 серпня
2017 року відповідач отримав повідомлення про відмову від договору та вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу. Однак,
як вказує позивач, вимога щодо повернення об'єкта лізингу відповідачем проігнорована, автомобіль повернуто лише 09 лютого 2018 року, у зв'язку з чим на підставі пункту 6.18 договору відповідачу нараховано плату за фактичне користування об'єктом лізингу у період з вересня 2017 року до лютого 2018 року на загальну суму 48 567,92 грн, 3 % річних та інфляційні втрати на суми платежів за користування об'єктом лізингу на підставі статті 625 ЦК України. Також позивач зазначав, що ним понесено витрати на виконання договору в розмірі 117 881,59 грн, які відповідно до пункту 8.2.3 договору підлягають компенсації за рахунок відповідача, і нараховано 3 % річних та інфляційні втрати на вказану суму, у зв'язку з чим заявлено до стягнення 121 996,71 грн. Крім того, відповідно до пункту 12.9 договору позивач просив стягнути з відповідача різницю між вартістю об'єкта лізингу, визначеною у договорі, та ринковою вартістю у розмірі 52 057,08 грн.
У справі № 559/1605/18 ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», третя особа - ФОП ОСОБА_3, про захист прав споживача. Позовні вимоги мотивовані тим, що
07 червня 2018 року між ОСОБА_1, який діяв у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і малолітньої ОСОБА_5, і Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», від імені якого діяла фізична особа-підприємець ОСОБА_3, було укладено договір про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) № GR20068043, за умовами якого турагент зобов'язався забезпечити надання замовнику турпродукту, сформованого туроператором, на умовах, визначених цим договором, а замовник турпродукту зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплатити вартість туру згідно з цим договором.
У день укладення договору ОСОБА_1 здійснив оплату турпродукту в готівковій формі через уповноважену особу, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера у розмірі 113 113,00 грн. Зобов'язання туроператора з організації та надання туристичних послуг за цим договором належним чином виконано не було, документи, що підтверджують право на одержання туристичних послуг, туристи не отримали, повним пакетом туристичних послуг, обумовленим цим договором, вони не скористалися.
У зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» умов договору їм завдано збитків у розмірі 113 113,00 грн, які було сплачено в рахунок оплати послуг за договором. Крім того, позивачі просили стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення до моменту виконання рішення в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення, відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, позивачам було спричинено моральну шкоду, компенсацію якої вони оцінили у розмірі по 10 000,00 грн.
У справі № 646/14523/15-ц ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі міста Харкова про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року стягнено
з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунка, зокрема, на її на користь 93 800,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його ухвалення - 30 жовтня 2014 року, проте воно виконане і кошти сплачені лише
- 04 листопада 2015 року з простроченням виконання, що є підставою для стягнення сум відповідно до статті 625 ЦК України.
У справі № 902/417/18 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Ольвія» про стягнення заборгованості у розмірі 316 141,12 грн за договором поставки від 01 червня 2017 року № АП-02-0110, укладеного між позивачем та відповідачем, з яких: 124 246,24 грн - основний борг, 46 297,00 грн - пеня,
34 710,49 грн - штраф та 110 887,30 грн - відсотки річних. Як на обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору поставки та додаткових угод до нього щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар всупереч нормам статей 526, 530, 629 ЦК України, що відповідно до статей 549, 625 вказаного Кодексу є підставою для стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, також пені за прострочення платежів, штрафу за прострочення виконання зобов'язань більше 10 днів та відсотків річних відповідно до процентної ставки, визначеної умовами договору.
У справі № 904/5726/19 Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 2 426 526,05 грн заборгованості за договором фінансового лізингу,
з яких: 96 462,75 грн заборгованості за лізинговими платежами (під час дії договору за період з листопада 2015 року до січня 2016 року); 1 816 533,46 грн заборгованості за фактичне використання об'єкта лізингу (після відмови від договору, за період з лютого 2016 року до жовтня 2019 року); 11 344,72 грн - 3 % річних за час прострочення грошового зобов'язання за лізинговими платежами; 110 515,56 грн - 3 % річних за час прострочення грошового зобов'язання за платежами за фактичне використання об'єкта лізингу; 44 056,41 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов'язання за лізинговими платежами; 336 696,29 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов'язання за фактичне використання об'єкта лізингу; 4 612,21 грн - сума нарахованої пені в розмірі 10 % від простроченої заборгованості;
2 104,65 грн - сума несплачених штрафів за направлення повідомлень-нагадувань; 4 200,00 грн - сума інших витрат за договором про фінансовий лізинг. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою умов договору про фінансовий лізинг від 16 жовтня 2014 року № 00010485
у частині оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості. Позивач зазначав, що договір фінансового лізингу є розірваним на підставі односторонньої відмови лізингодавця, однак об'єкт лізингу відповідачка не повернула, у зв'язку із чим просить стягнути з неї заборгованість з лізингових платежів, а також платежів за фактичне користування об'єктом лізингу після припинення дії договору.
У справі, що переглядається, спір існує між лізингоодержувачем ОСОБА_1 (фізичною особою, яка отримала у користування автомобіль на умовах фінансового лізингу) та лізингодавцем АТ КБ «ПриватБанк» (юридичною особою) простягнення безпідставно одержаних грошових коштів. Предмет лізингу (автомобіль Тоуоtа Rаv4, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) від 28 грудня 2019 року, укладеного між ПрАТ «СК «Уніка» (страховик) і АТ КБ «ПриватБанк» (страхувальник). Надалі, до повного виконання умов договору фінансового лізингу автомобіля від 26 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк», предмет лізингу був викрадений невстановленими особами. Оскільки позивач (лізингоодержувач) у подальшому повністю виконав умови договору фінансового лізингу, а лізингодавець АТ КБ «ПриватБанк», який є страхувальником викраденого транспортного засобу, до ПрАТ «СК «Уніка» з метою виплати страхового відшкодування не звертався, ОСОБА_1 просив стягнути саме з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 980 976,00 грн, які були сплачені ним на виконання умов договоруфінансового лізингу.
Таким чином, спірні правовідносини у справах № 904/6270/16, № 924/569/18,
№ 924/570/18, № 559/1605/18, № 646/14523/15-ц, № 902/417/18, № 904/5726/19,
на висновки Верховного Суду у яких як на підставу касаційного оскарження посилається АТ КБ «ПриватБанк», та у справі, що переглядається, за предметом, підставами позову, фактичними обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням спірних відносин не є подібними.
Колегія суддів наголошує, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті
400 ЦПК України): підстави відкриття касаційного провадження зазначаються
в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04,
§ 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 904/6270/16, від 13 травня 2019 року
у справі № 924/569/18, від 17 травня 2019 року у справі № 924/570/18, від
30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18, від 19 червня 2019 року у справі
№ 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 та на які посилається АТ КБ «ПриватБанк»
у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, що не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається, колегія суддів вирішила закрити касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті
396 ЦПК України.
Оскільки касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» підлягає закриттю, то виконання рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2022 року, зміненого постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, підлягає поновленню.
Керуючись статтями 260, 389, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Закрити касаційне провадження у справі № 343/1680/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів, за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року.
Поновити виконання рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2022 року, яке змінене постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар