Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 493/1450/22
провадження № 61-6943св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Левчик»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2022 року у складі судді Тітової Т. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог та заяви
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» (далі - ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Левчик» (далі - ПП «Левчик») про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди, припинення права оренди земельної ділянки та визнання права оренди земельної ділянки.
Позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
визнати укладеною між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_1 додаткову угоду № ЛОС-1 від 19 грудня 2022 року до договору оренди землі б/н від 19 травня 2006 року щодо земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223;
визнати відсутнім право оренди ПП «Левчик» щодо земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223.
У листопаді 2022 року ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» звернулася із заявою про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що відповідно до інформаційної довідки 312349049 від 13 жовтня 2022 року ПП «Левчик» щороку оформлює договори оренди землі, потім їх розриває, а в наступному знову з'являються незаконні договори оренди землі відносно земельної ділянки, яка раніше була передана в оренду позивачу. На підставі спірного договору оренди землі відповідач може в будь-який час приступити до використання земельної ділянки, не виключена також можливість вжиття відповідачем заходів стосовно чергового розірвання існуючого спірного договору оренди землі та укладання нового незаконного договору. Невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
Позивач просив:
заборонити ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223;
заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2022 року заяву ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» до ОСОБА_1 , ПП «Левчик» про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації, припинення права оренди земельної ділянки та визнання прав задоволено.
Заборонено ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на виконання, передачуу володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223.
Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, вказаних ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» у заяві, може призвести до унеможливлення виконання рішення суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
ПостановоюОдеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ПП «Левчик» задоволено частково.
Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2022 року в частині заборони ПП «Левчик» вчиняти дії спрямовані на використання земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у застосуванні вказаного заходу забезпечення позову.
В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звернення ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» до суду направлено на відновлення порушеного та невизнаного, на думку позивача, права орендаря на поновлення договору оренди землі, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, що реалізація власником чи землекористувачем права розпорядження спірною земельною ділянкою до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення заявлених ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» вимог з точки зору відновлення усіх прав орендаря. Застосований судом захід забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам спірної земельної ділянки, а також заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки відповідає позовним вимогам, та є співмірним з тими негативними наслідками, які можуть настати в наслідок невжиття заходів забезпечення позову.
Натомість суд апеляційної інстанції не погодився з висновком щодо наявності підстав для застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання спірної земельної ділянки, оскільки заборона користуватися спірною земельною ділянкою не тільки позбавляє підприємство на весь час вирішення спору права використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою був укладений договір оренди земельної ділянки, який на час постановлення оскаржуваної ухвали є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2023 року ПП «Левчик» подало касаційну скаргу на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, в якій просить оскаржені судові рішення в частині задоволення заяви ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223, заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів Місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223 скасувати, ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди неповно з'ясували обставини, що мають значення, визнали встановленими недоведені обставини, висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи, а саме:
предметом позову у цій справі є визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди, припинення права оренди земельної ділянки та визнання права оренди земельної ділянки, тобто остаточне рішення у справі не підлягатиме примусовому виконанню;
у спорі щодо права оренди земельної ділянки, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосував такий захід забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій (без жодних обмежень), чим фактично знехтував правом власності ОСОБА_1 , у тому числі правом розпоряджатися своїм майном (наприклад, продати земельну ділянку, що не впливає на відносини оренди з ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та/або ПП «Левчик» (частина п'ята статті 32 ЗУ «Про оренду землі»), а також унеможливив реєстрацію права власності на таке майно за спадкоємцями ОСОБА_1 (у випадку його смерті);
вжиті у справі заходи забезпечення позову ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості, порушують баланс інтересів сторін, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, не впливають на можливість виконання в майбутньому остаточного рішення суду по суті спору.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині задоволення заяви ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 493/1450/22, витребувано справу з суду першої інстанції.
У червні 2023 року матеріали цивільної справи № 493/1450/22 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 25 травня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), на яку посилається ПП «Левчик»у касаційній скарзі, зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 641/6173/21 (провадження № 61-12662св22) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), зазначено, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У справі, що переглядається, суди, урахувавши вимоги статей 149, 150 ЦПК України, зробили правильний висновок, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду про задоволення позову, а тому наявні правові підстави для заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223 та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223. Вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що предметом позову у цій справі є визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди, припинення права оренди земельної ділянки та визнання права оренди земельної ділянки, тобто остаточне рішення у справі не підлягатиме примусовому виконанню, колегія суддів зазначає таке.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2022 року у справі № 686/7680/21 (провадження № 61-20294св21) зазначено, що:
«Доводи касаційної скарги про те, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним рішення сільської ради, скасування державної реєстрації земельних ділянок, а в разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке. […] Так, у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 658/485/21 (провадження № 61-10140св21) за позовом про визнання недійсним договору емфітевзису та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, Суд, погоджуючись із застосуванням заходу забезпечення позову у виді арешту у справі, предмет позову у якій були вимоги немайнового характеру, дійшов висновку про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову».
З огляду на викладене, оскільки суди зробили правильний висновок про те, що з урахуванням фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування спірних заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, доводи касаційної скарги про те, що предметом позову у цій справи є вимоги немайнового характеру, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Аргументи касаційної скарги про те, що вживши заходи забезпечення позову, суди фактично знехтували правом ОСОБА_1 (власника земельної ділянки), розпоряджатися своїм майном, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач ОСОБА_1 не оскаржував судові рішення про забезпечення позову в касаційному порядку, вжиття спірних заходів забезпечення позову не перешкоджає ПП «Левчик» користуватись спірною земельною ділянкою, ПП «Левчик» обмежений лише у реєстрації та розпорядженні спірним нерухомим майном до вирішення спору по суті та ухвалення рішення.
Доводи касаційної скарги про те, що заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, та зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду та висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 641/6173/21 (провадження № 61-12662св22), не дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» залишити без задоволення.
Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2022 року та постановуОдеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук