ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11 вересня 2023 року Справа № 926/2349/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор”
до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради
про внесення змін до договорів
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Рогатинчук О.В.
Представники:
від позивача (в режимі ВКЗ) - Руденко В.В.
від відповідача - Лелюк Х.М.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра “Аутдор” звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, в якій просить суд: внести зміни до укладених між сторонами договорів про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв, а саме: - від 07.09.2005 договір № 41; - від 01.12.2005 договір №56; - від 01.02.2006 договір №21; - від 01.08.2006 договір №62, шляхом доповнення розділу 2 “Вартість договору та порядок розрахунків” пунктом 2.4. зазначених договорів у наступній редакції: “ 2.4. На період дії правового режиму воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, застосовується знижка 100% від суми місячної плати за місце, надане у тимчасове користування для розташування рекламних носіїв”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Довіра “Аутдор» та Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (правонаступником якого є Департамент урбаністики та архітектури) було укладено договори про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв: від 07.09.2005 договір № 41; від 01.12.2005 договір № 56; від 01.02.2006 договір №21; від 01.08.2006 договір № 62. За цими договорами позивач отримав право розміщення зовнішньої реклами у визначених місцях з подальшою щомісячною оплатою. Однак, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач 13.04.2023 року звернувся до відповідача з пропозицією про внесення змін до укладених договорів, а саме внесення змін до розділу 2 «Вартість договору та порядок розрахунків»: тимчасове звільнення ТОВ «ДОВІРА АУТДОР» від щомісячної оплати або встановлення мінімальної місячної плати до завершення воєнного стану в країні та закріплення змін письмово шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Проте, станом на день звернення із позовною заявою до суду жодної відповіді від відповідача на адресу позивача не надійшло, що у свою чергу стало причиною із зверненням до суду з позовом.
Позовні вимоги також обґрунтовуються тим, що внаслідок істотної зміни обставин ТОВ «Довіра Аутдор» позбавлене можливості використовувати надані місця для розташування рекламних носіїв належним чином, оскільки, в умовах воєнного стану призупинена діяльність багатьох суб'єктів господарювання, які є замовниками розміщення зовнішньої реклами. Через об'єктивну відсутність потреби у рекламуванні своїх послуг та масову відмову замовників від розміщення реклами, спостерігається відсутність попиту на розміщення зовнішньої реклами та як результат у ТОВ «Довіра Аутдор» немає фінансових надходжень. Оскільки, витрати позивача значно перевищують дохід і як наслідок - господарська діяльність позивача стає збитковою, то подальше виконання договору в таких умовах порушуватиме співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2023 року, позовну заяву № 926/2349/23 передано судді Тинку О.С.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06 червня 2023 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21 червня 2023 року.
13 червня 2023 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву (вх. №2573), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Так, відповідач у поданому до суду відзиві зазначає про те, що ТОВ «Довіра Аутдор» систематично порушує вищевказані умови укладених між сторонами договорів, зокрема, за період з 01 квітня 2022 року по 14 березня 2023 року сплата коштів не здійснювалась взагалі. У подальшому, протягом березня-квітня 2023 року позивачем сплачено частину заборгованості у сумі 105840,00 грн, проте, станом на сьогодні у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за договорами більше 14000,00 гривень.
Далі, відповідач повідомляє, що рішення про не нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних носіїв на території міста на час воєнного стану Чернівецькою міською радою не приймалось, а звільнення від сплати за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами можливе лише за умови розміщення розповсюджувачем соціальної реклами з додаванням фото звіту, сюжети якої мають бути погоджені з Департаментом урбаністики та архітектури міської ради.
Також, відповідач вказав, що позивач звертався, листом від 13.04.2023 № 52, з метою досудового врегулювання спору, за результатом розгляду якого відповідач надав відповідь, листом від 04.05.2023, щодо відмови у задоволенні пропозиції про внесення змін у договори.
Крім того, відповідач зазначив, що у той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін. Так, настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов'язання. Тому, посилаючись на форс-мажор, як на підставу для звільнення від відповідальності, позивачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов'язання, а одного лише посилання на наявність форс-мажору (зокрема на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України) недостатньо, оскільки суд має досліджувати докази в їх сукупності.
Оскільки, позивачем не надано доказів звернення до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин та не надано доказів щодо зупинення своєї діяльності, неможливості отримання коштів, відмови від розміщення та розповсюдження реклами, то у задоволенні позовних вимог відповідач просить суд відмовити повністю.
20 червня 2023 року представник позивача через систему “Електронний суд” подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх №2777), у якому остання повідомляє суд про те, що адвокат Заянчуковський С.О. втратив повноваження на представництво інтересів позивача, у зв'язку з чим, є необхідність забезпечення позивача правом на захист та зважаючи на відсутність достатнього часу для ознайомлення з матеріалами справи новим адвокатом до моменту проведення засідання.
Ухвалою суду від 21 червня 2023 року постановлено: продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів; відкласти підготовче засідання на 03 серпня 2023 року; позивачу надати суду докази втрати повноваження на представництво інтересів останнього адвокатом Заянчуковським С.О., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1412775 від 20.06.2023 року.
31 липня 2023 року представник позивача через систему “Електронний суд” подала до суду заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду (вх. №3243).
При цьому, починаючи з 01 липня 2023 року по 02 серпня 2023 року включно, суддя Тинок О.С. перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 03 серпня 2023 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” про розгляд справи 03 серпня 2023 року о 12 годині 30 хвилин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
02 серпня 2023 року представник позивача через систему “Електронний суд” подала до суду клопотання (вх. №3380) про долучення документів до матеріалів справи, які подаються позивачем на виконання вимог ухвали суду від 21 червня 2023 року, яке суд задовольнив та долучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 03 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 серпня 2023 року.
22 серпня 2023 року новий представник позивача через систему “Електронний суд” подала до суду заяву (вх. №3660) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 23 серпня 2023 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” про розгляд справи 30 серпня 2023 року о 12 годині 00 хвилин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 30 серпня 2023 року оголошено перерву до 11 вересня 2023 року.
08 вересня 2023 року представник позивача через систему “Електронний суд” подала до суду клопотання (вх. №3858) про долучення документів до матеріалів справи.
Подане клопотання, суд, під час розгляду справи по суті 11 вересня 2023 року залишив без розгляду, з огляду на те, що докази подані позивачем у не встановлений законом строк, а також з урахуванням того, що позивачем не обґрунтовано причини неподання долучених документів на стадії розгляду справи у підготовчому провадженні.
Представник позивача у судовому засіданні 11 вересня 2023 року просила суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 11 вересня 2023 року заперечила проти задоволення позову.
Розглянувши подані сторонами у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 серпня 2005 року №621/14 «Про надання дозволу на встановлення зовнішньої реклами в м.Чернівцях» дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор", м.Київ (ідентифікаційний код 33501602) встановити рекламні конструкції із зовнішнім освітленням форматом 3x6м за адресами: вул.Заводська-вул.Хотинська (розворотне кільце), вул.Заводська, 2, вул.Заводська (згідно з викопіровкою з генплану), вул.Московської Олімпіади-вул.Кобзарська (2 конструкції) та вул.Московської Олімпіади (3 конструкції згідно з викопіровками з генплану) - терміном на 3 роки.
07 вересня 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” (далі - Розповсюджувач) уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин (далі - Департамент) договір про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №41 (далі - Договір №41).
Згідно пункту 1.1. Договору №41, департамент на підставі рішення виконкому міської ради від 23.08.2005 року №621/14 надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місце за адресою АДРЕСА_1 олімпіади - вул. Кобзарська ( місце2 )( автовокзал ), вул. Московської олімпіади - Фастівська ( біля заправки ТНК), вул. Московської олімпіади (поворот за 140 м до автовокзалу), вул. Московської олімпіади ( поворот за в/ч), для встановлення рекламних конструкцій розміром 3х6 м загальною площею 288 м2, а розповсюджувач використовує це місце та здійснює плату за нього.
Відповідно до пункту 2.1 Договору №41, розмір місячної плати за місце, наданого у тимчасове платне користування визначається відповідно до рішення XI сесії Чернівецької міської ради ХХIII скликання від 27.12.1999 р. №204 і складатиме 2304,0 гривень ( дві тисячі триста чотири грн. 00 коп.)
Договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 07.09. 2008 року. Внесення змін до цього договору можуть мати місце лише при письмовій згоді сторін (пункти 5.1.-5.2. Договору №41).
20 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Додатковий договір №41/12 до договору про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №41 від 07 вересня 2005 року (далі - Додатковий договір №41/12), яким сторони внесли зміни щодо розміру місячної плати за надане місце для встановлення рекламної конструкції, а саме те, що починаючи з 01 березня 2019 року розмір місячної плати складає 4320,00 грн.
04 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Додатковий договір №41/14 до договору про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №41 від 07 вересня 2005 року (далі - Додатковий договір №41/14), яким сторони продовжили дію Договору №41 до 01 березня 2022 року.
01 грудня 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” (далі - Розповсюджувач) уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин (далі - Департамент) договір про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №56 (далі - Договір №56).
Згідно пункту 1.1. Договору №56, департамент на підставі рішення виконкому міської ради від 08 листопада 2005 року №854/19 надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місце за адресою АДРЕСА_2 ; 230; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ); вул.. Галицький шлях ( навпроти вул. Осінньої)для встановлення рекламних конструкцій загальною площею 252 м2, а розповсюджувач використовує це місце та здійснює плату за нього.
Відповідно до пункту 2.1, 2.3. Договору №56, розмір місячної плати за місце, наданого у тимчасове платне користування визначається відповідно до рішення XI сесії Чернівецької міської ради ХХIII скликання від 27.12.1999 р. №204 і складає 2592,0 гривень (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дві грн. 00 коп). У разі збільшення або зменшення тарифів за користування місцями розташування рекламних носіїв вносяться зміни до договору.
Договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 01 грудня 2008 року. Внесення змін до цього договору можуть мати місце лише при письмовій згоді сторін (пункти 5.1.-5.2. Договору №56).
20 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Додатковий договір №56/12 до договору про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №56 від 01 грудня 2005 року (далі - Додатковий договір №56/12), яким сторони внесли зміни щодо розміру місячної плати за надане місце для встановлення рекламної конструкції, а саме: починаючи з 01 березня 2019 року розмір місячної плати складає 7560,00 грн.
04 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Додатковий договір №56/14 до договору про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №56 від 01 грудня 2005 року (далі - Додатковий договір №56/14), яким сторони продовжили дію Договору №56 до 01 березня 2022 року.
Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 17 січня 2006 року №39/1 «Про надання дозволу, продовження терміну дії, переоформлення дозволів та внесення змін в рішення міськвиконкому на встановлення зовнішньої реклами в м. Чернівцях» вирішено: 3. переоформити на Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" м. Київ (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 04.05.2005 р. № 10741020000007023, ідентифікаційний код 33501602 ) дозволи на розташування рекламних конструкцій, надані раніше приватній фірмі науково-виробничому підприємству "Комтех-плюс" м. Львів на розі вулиць Фастівської та Тихорецької і на розі вулиць Московської Олімпіади та Смотрицької, рішенням виконавчого комітету міської ради від 05.07.2005 р. № 506/11 на підставі звернень; 3.3. внести зміни в пункт 1.3 рішення виконавчого комітету міської ради від 23.08.2005 р. № 621/14 щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" м. Київ дозволу на встановлення рекламних конструкцій із зовнішнім освітленням форматом 3х6 м, а саме: вилучити словосполучення "вул. Московської Олімпіади - вул. Кобзарська (1 конструкція)" і далі за текстом.
01 лютого 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” (далі - Розповсюджувач) уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин (далі - Департамент) договір про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №21 (далі - Договір №21).
Згідно пункту 1.1. Договору №21, департамент на підставі рішення виконкому міської ради від 17 січня 2006 року № 39/1 надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місце за адресою АДРЕСА_5 для встановлення рекламних конструкцій загальною площею 54 м2 а розповсюджувач використовує це місце та здійснює плату за нього.
Відповідно до пункту 2.1, 2.3. Договору №21, розмір місячної плати за місце, наданого у тимчасове платне користування визначається відповідно до рішення 35 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 25.08. 2005 року № 812" Про затвердження величини плати за тимчасове користування місцями розташування зовнішньої реклами в м. Чернівцях та відміну раніше прийнятих рішень " і складає 432,0 грн. (чотириста тридцять дві грн. 00 коп.). У разі збільшення або зменшення тарифів за користування місцями розташування рекламних носіїв вносяться зміни до договору.
Договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 01 лютого 2009 року. Внесення змін до цього договору можуть мати місце лише при письмовій згоді сторін (пункти 5.1.-5.2. Договору №21).
20 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Додатковий договір №21/10 до договору про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №21 від 01 лютого 2006 року (далі - Додатковий договір №21/10), яким сторони внесли зміни щодо розміру місячної плати за надане місце для встановлення рекламної конструкції, а саме: починаючи з 01 березня 2019 року розмір місячної плати складає 810,00 грн.
04 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Додатковий договір №21/12 до договору про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №21 від 01 лютого 2006 року (далі - Додатковий договір №21/12), яким сторони продовжили дію Договору №21 до 01 березня 2022 року.
01 серпня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” (далі - Розповсюджувач) уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин (далі - Департамент) договір про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №62 (далі - Договір №62).
Згідно пункту 1.1. Договору №62, департамент на підставі рішення виконкому міської ради від 18 липня 2006 року № 253/6 надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місце по вул. Коломийській на відстані 270 м від залізничного переїзду для встановлення рекламних конструкцій із зовнішнім освітленням загальною площею 36 м2 - на 3 роки, а розповсюджувач використовує це місце та здійснює плату за нього..
Відповідно до пункту 2.1, 2.3. Договору №62, розмір місячної плати за місце, наданого у тимчасове платне користування визначається відповідно до рішення 35 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 25.08. 2005 року № 812 " Про затвердження величини плати за тимчасове користування місцями розташування зовнішньої реклами в м. Чернівцях та відміну раніше прийнятих рішень " і складає 288 грн. (двісті вісімдесят вісім грн. 00 коп.) У разі збільшення або зменшення тарифів за користування місцями розташування рекламних носіїв вносяться зміни до договору.
Договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 01 серпня 2009 року. Внесення змін до цього договору можуть мати місце лише при письмовій згоді сторін (пункти 5.1.-5.2. Договору №62).
20 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Додатковий договір №62/10 до договору про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №62 від 01 серпня 2006 року (далі - Додатковий договір №62/10), яким сторони внесли зміни щодо розміру місячної плати за надане місце для встановлення рекламної конструкції, а саме: починаючи з 01 березня 2019 року розмір місячної плати складає 540,00 грн.
04 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” уклало з Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Додатковий договір №62/12 до договору про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв №62 від 01 серпня 2006 року (далі - Додатковий договір №62/12), яким сторони продовжили дію Договору №62 до 01 березня 2022 року.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторонами по справі не було долучено до позовної заяви та відзиву на позовну заяву, а також на стадії підготовчого засідання, будь яких належних, допустимих та достовірних доказів, котрі свідчили б про хронологію внесених змін та те, яким чином сторони укладали додаткові договори і якими окремими пунктами видозмінювали основний Договір №41 від 07 вересня 2005 року, Договір №56 від 01 грудня 2005 року, Договір №21 від 01 лютого 2006 року, Договір №21 від 01 лютого 2006 року та Договір №62 до 01 березня 2022 року.
При цьому, під час розгляду справи по суті, а саме в останньому судовому засіданні, представник позивача просила суд долучити до матеріалів справи подані документи, такі як: укладені між сторонами додаткові договори до основних договорів: №41 від 07 вересня 2005 року, №56 від 01 грудня 2005 року, №21 від 01 лютого 2006 року, №21 від 01 лютого 2006 року та №62 до 01 березня 2022 року, які ілюструють хронологію внесених змін та факт продовження строку дії спірних договорів.
Однак, враховуючи відсутність одночасно з клопотанням про долучення доказів поданого клопотання позивача про поновлення процесуальних строків для подання доказів під час розгляду по суті, господарський суд у судовому засіданні 11 вересня 2023 року заслухавши позицію сторін по справі та дослідивши матеріали справи дійшов висновку долучити клопотання (вх.№3858 від 08 вересня 2023 року) про долучення доказів, однак не досліджувати їх при розгляді справи.
Разом з тим, пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27 травня 2022 року № 634 (чинний на момент розгляду справи) встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
01 липня 2021 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин ліквідовано, правонаступником всіх прав та обов'язків є Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради.
13 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” направило на адресу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (далі -Департамент) лист №52, в якому генеральний директор товариства повідомляє директора департаменту, що основним видом господарської діяльності ТОВ “Довіра Аутдор” є діяльність у сфері розміщення зовнішньої реклами, це і є основним джерелом доходу компанії. Однак, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, товариство позбавлене можливості використовувати надані місця для розташування рекламних носіїв належним чином, оскільки в умовах воєнного стану призупинена діяльність багатьох суб'єктів господарювання, які є замовниками розміщення зовнішньої реклами. Через об'єктивну відсутність потреби у рекламуванні своїх послуг та масову відмову замовників від розміщення реклами, спостерігається відсутність попиту на розміщення зовнішньої реклами та як результат у рекламорозповсюджувача не очікуються фінансові надходження найближчим часом. З огляду на викладене, товариство даним листом ініціювало внесення змін до укладених з Департаментом договорів, а саме внесення змін до розділу 2 «Вартість договору та порядок розрахунків». Також, товариство запропонувало тимчасово звільнити ТОВ “Довіра Аутдор” від щомісячної оплати або встановити мінімальну місячну плату до завершення воєнного стану в країні та закріпити дані зміни письмово шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
04 травня 2023 року Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради направив лист-відповідь №24/01-08/1-1501 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор”, у якому нагадали товариству про систематичне порушення умов пункту 4.2.1 Договорів щодо здійснення сплата коштів за договорами, наявну заборгованість перед департаментом, а також те, що форс-мажорні обставини звільняють від відповідальності за невиконання зобов'язань, а не від самого зобов'язання. Також, департамент проінформував товариство про те, що рішення про ненарахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних носіїв на території міста на час воєнного стану Чернівецькою міською радою не приймалось, а звільнення від сплати за користуванням місцем для розміщення зовнішньої реклами можливе лише за умови розміщення розповсюджувачем реклами соціальної реклами з додаванням фотозвіту, сюжети якої погодженої з департаментом.
Позивач стверджував, що станом на сьогоднішній день (17 травня 2023 року підписано позовну заяву) жодної відповіді від відповідача на адресу позивача не надійшло. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі недодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, що передбачається частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України. У зв'язку із цим, позивач звернувся з позовом до суду.
При цьому, як вбачається судом із матеріалів справи, позивач долучив до позовної заяви копію листа-відповіді Департамента інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради від 04 травня 2023 року №24/01-08/1-1501.
В силу частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту (частина 1 статті 648 Цивільного кодексу України).
Закон України "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
За змістом статті 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 16 Закону України «Про рекламу»).
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 лютого 2003 року встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
В силу частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частина 1 та частина 4 статті 286 Господарського кодексу України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України).
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору не з наявністю істотної зміни обставин, а безпосередньо з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Водночас, згідно з частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними (пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17).
Отже, крім названих вище чотирьох умов, за яких можливе розірвання договору, для його зміни додатково необхідна ще одна з таких умов (винятковий випадок): а) розірвання договору суперечить суспільним інтересам або б) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
За змістом положень статті 652 Цивільного кодексу України, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяжливим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/15484/17.
Також, поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконання договору мають значення лише у випадку ще не закінченого виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося. Істотна зміна обставин, як правило, має правове значення для договорів, момент укладення яких не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути тривалою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.
Згідно з першою умовою в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За даної умови події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору.
Другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги.
Третя умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки, коли виконання взагалі перестає мати цінність для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага в силу істотного підвищення вартості виконуваного або в силу зменшення отримуваного стороною за договором.
Четвертою умовою зазначено те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи зі змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання (постанова Південно-західного апеляційного господарського суд від 15 червня 2020 року у справі № 916/2939/18).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач посилається на військову агресію Російської Федерації проти України, Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з пунктом 1 якого постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, а строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-1Х, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022 № 2212-ІХ та іншими.
Означені вище події сторони спірних договорів не могли передбачити в момент укладання спірних договорів.
Як стверджує позивач, вступаючи в договірні відносини останній аналізував багато чинників, які мали місце на момент укладення договорів (змін та доповнень до них), оцінював вигоди (збитки), які він може отримати (зазнати) в результаті виконання (невиконання) договірних зобов'язань, проте зміну обставин, що відбулася, він не міг і не повинен був передбачити.
Таким чином, позивач вказує, що внаслідок істотної зміни обставин товариство позбавлене можливості використовувати надані місця для розташування рекламних носіїв належним чином та як результат немає фінансових надходжень з огляду на відсутність попиту у замовників рекламувати свої послуги.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достатні докази того, що позивач не використовував в період із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і по день розгляду справи судом надані в тимчасове користування згідно укладених спірних договорів рекламні носії для розміщення зовнішньої реклами. А тому, у суду немає можливості встановити факт реального зменшення попиту на послуги позивача щодо розміщення зовнішньої реклами замовників.
Окрім того, позивачем не долучено до матеріалів справи будь які належні, допустимі та достатні докази збитковості господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор”, що унеможливлює позивача сумлінно сплачувати орендну плату у встановлені умовами укладених договорів розмірах місячної плати.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського процесуального кодексу України та статті 14 і Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Як зазначає Верховний Суд у справі №912/3323/20, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Проте, на відміну від форс-мажорних обставин чи обставин непереборної сили, які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання такого зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Тобто, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
Форс-мажорна обставина звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від самого зобов'язання.
В постанові Верховного Суду у справі №904/3886/21 від 25 січня 2022 року зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Також, треба звернути увагу на позицію Верховного Суду у справі №910/9258/20, де говориться, що (1) форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; (2) доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною підставою для застосування знижки 100 % від суми місячної плати за місце, надане у тимчасове користування для розташування рекламних носіїв. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість позивача виконувати взяті на себе зобов'язання.
Верховний Суд у справі №912/3323/20 пояснив, що одне лише передбачене законом віднесення певних подій до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретні події та заходи, запроваджені в їх рамках, унеможливлює виконання конкретного договору.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено відсутність будь яких доказів того, що позивач повідомляв протягом березня 2022- березня 2023 року про складну фінансову ситуацію у зв'язку із запровадження воєнного стану відповідача і не можливістю здійснювати господарську діяльність в тій мірі яка була до вказаних вище подій.
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Так, за визначенням статті 42 Господарського кодексу України, ознаками підприємницької діяльності є, зокрема, самостійність та власний ризик, а місцезнаходження рекламних носіїв у м. Чернівці, яке не перебувало в зоні активних бойових дій, не може підтверджувати відсутність замовників та зниження попиту на рекламування позивачем послуг замовників.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Враховуючи те, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а сторонами по справі не долучено до матеріалів справи прийняття органом місцевого самоврядування рішення про не нарахування плати за тимчасове користуванням місцями розташування рекламних носіїв на території Чернівецької області на час воєнного стану, то задоволення заявленої позовної вимоги щодо внесення змін до укладених договір шляхом доповнення розділу 2 “Вартість договору та порядок розрахунків” пунктом 2.4. зазначених договорів у наступній редакції: “ 2.4. На період дії правового режиму воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, застосовується знижка 100% від суми місячної плати за місце, надане у тимчасове користування для розташування рекламних носіїв становитиме неправомірну перевагу Товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра “Аутдор” серед інших розповсюджувачів зовнішньої реклами на території Чернівецької області.
Згідно статті 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції, досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких відносно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування, наділеного відповідною компетенцією.
Відповідно до частини 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону.
Окрім того, частиною 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, обраний позивачем предмет спору у разі його задоволення судом буде мати наслідком, окрім іншого, порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради того, на що він також розраховував при укладенні спірних договорів.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі “Руїз Торіха проти Іспанії” Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення позивачем належним чином не доведено, документально не підтверджено, належними, допустимими та беззаперечними доказами не доведено факт збитковості товариства позивача, неможливість повноцінно проводити господарську діяльність, ускладнення у виконанні договорів, неможливість використовувати надані місця для розташування рекламних носіїв належним чином, зменшення цінності отримуваного стороною за договорами, зміна договірної рівноваги, порушення співвідношення майнових інтересів позивача.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав такий спосіб захисту, який навпаки порушуватиме співвідношення майнових інтересів відповідача, а також ймовірно може призвести до нерівної конкуренції серед інших рекламодержателів.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, дотримання яких необхідне для зміни або розірвання договору на підставі істотної зміни обставин.
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор” до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про внесення змін до укладених між сторонами договорів про тимчасове користування місцем розташування рекламних носіїв, а саме: - від 07.09.2005 договір № 41; - від 01.12.2005 договір №56; - від 01.02.2006 договір №21; - від 01.08.2006 договір №62, шляхом доповнення розділу 2 “Вартість договору та порядок розрахунків” пунктом 2.4. зазначених договорів у наступній редакції: “ 2.4. На період дії правового режиму воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, застосовується знижка 100% від суми місячної плати за місце, надане у тимчасове користування для розташування рекламних носіїв” - відмовити повністю.
У судовому засіданні 11 вересня 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 21 вересня 2023 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.С. Тинок