ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2023 Справа № 917/1276/23
Суддя Кльопов І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовною заявою Акціонерного товариства "Акцент-банк", вул.Батумська, 11, м.Дніпропетровськ, 49074, ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2
до Фізичної особи-підприємця Грищенко Олени Василівни, АДРЕСА_1
про стягнення грошових коштів
встановив:
Акціонерне товариство "Акцент-банк" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Грищенко Олени Василівни про стягнення заборгованості за кредитним Договором №20.85.0000000555 у розмірі 261703,95грн., у т.ч. 210884,21грн. - заборгованість за наданим кредитом, 30079,74грн. - заборгованість за процентами, 4740,00грн. заборгованість за винагородою, 1000грн. - штраф (фіксована складова), 15000грн. - штраф (змінна складова).
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023 справу № 917/1276/23 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Кльопову І.Г.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.07.2023 відкрито провадження у справі № 917/1276/23 в порядку спрощеного позовного провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 18.07.2023 про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачеві рекомендованим листом, на адресу: вул.Переяслівська, 42, кв.66, м.Кременчук, Полтавська область, 39600 - повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала вважається врученою.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.
У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:
Між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - банк, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Грищенко Оленою Василівною (далі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №20.85.0000000555 від 08.02.2021 (далі - Кредитний договір), згідно з п. 1.1 якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Згідно п. А 1 Кредитного договору - вид кредиту - строковий кредиту
Згідно з п. А2 Кредитного договору ліміт цього договору: 300000,00 грн на фінансування поточної діяльності.
Згідно з п. А3 Кредитного договору термін повернення кредиту 07 лютого 2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 договору).
В додатку № 1 до Кредитного договору сторони погодили Графік погашення кредиту, терміни повернення частини кредиту та сплати процентів.
Згідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. A 11 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. Також сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду управління фінансових інструментом у розмірі 0.000000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Згідно до п. А8 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360").
Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з Графіком платежів.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Банк виконав зобов'язання за вказаним договором та надав позичальнику кредит в розмірі 300000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.16729097.24165.64999 від 08.02.2021.
За період 08.02.2021 - 25.05.2023 відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою банку з рахунку.
В постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у № 554/4300/16-ц викладено правовий висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Відповідно до п.А2. Кредитного договору позичальник зобов'язався повернути банку кредит в повному обсязі в строк до 07 лютого.2024 року, шляхом здійснення погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 договору).
Як свідчить поданий позивачем розрахунок, відповідач в порушення договірних зобов'язань допускав прострочення платежів з повернення кредиту та сплати процентів.
Позивач направив відповідачу вимогу від 17.04.2023 погасити поточну заборгованість за кредитом у розмірі 246173,35грн. до 24.04.2023. Це підтверджується списком згрупованих відправлень від 20.04.2023 та фіскальним чеком від 21.04.2023.
Позивач у позові вказує, що відповідач має заборгованість за наданим кредитом у сумі 261703,95грн., у т.ч. 210884,21грн. - заборгованість за наданим кредитом, 30079,74грн. - заборгованість за процентами, 4740,00грн. заборгованість за винагородою, 1000грн. - штраф (фіксована складова), 15000грн. - штраф (змінна складова).
Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення заборгованості з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та винагороди за кредитне обслуговування.
Як встановив суд, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 300 000,00 грн, який останній зобов'язався повернути у строк до 07 лютого.2024 шляхом сплати ануїтетних платежів згідно з затвердженим графіком.
Однак відповідач частково виконав свої зобов'язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів та винагороди, а також допустив порушення термінів сплати ануїтентних платежів.
У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач скористався своїм правом, передбаченим п. А3, 2.3.2 Кредитного договору, щодо зміни терміну повернення кредиту шляхом направлення відповідачу вимоги про сплату заборгованості у термін до 24.04.2023.
Проте відповідач не повернув позивачу кредитні кошти у термін до 24.04.2023 та не сплатив інші обов'язкові платежі (проценти та винагороду), внаслідок чого утворилась заборгованість за наданим кредитом у розмірі 210884,21 грн, зі сплати процентів у розмірі 30079,74грн та зі сплати винагороди у розмірі 4740,00 грн.
Будь-яких заперечень або контррозрахунку щодо нарахованих до сплати сум процентів та винагороди відповідач суду не подав.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не повернув позивачу наданий кредит, а також не сплатив проценти за користування кредитом та винагороду за кредитне обслуговування у встановлений строк, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 210884,21 грн. заборгованості за наданим кредитом, 30079,74 грн. заборгованості зі сплати процентів, 4740,00 грн. заборгованості зі сплати винагороди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленого до стягнення штрафу.
Позивач просить стягнути з відповідача 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 15000,00грн. штрафу (змінна складова), нарахованого на підставі п. 5.8 Кредитного договору.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У п. 5.8 Кредитного договору сторони погодили відповідальність відповідача у випадку порушення ним термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, у вигляді сплати штрафу, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 грн + 5% від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту.
Таким чином, підставами для нарахування штрафу є настання двох умов: 1) порушення відповідачем термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань більш ніж на 30 днів; 2) звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Так, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.
Отже, вказаним законом скасовано цивільну відповідальність щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), на період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи те, що нарахування штрафу відбулось у період дії воєнного стану, у зв'язку зі зверненням позивача до суду із позовом, позичальник звільняється від обов'язків сплати на користь позивача штрафу.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та 15000,00грн. штрафу (змінна складова) є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Грищенко Олени Василівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074) 210884,21грн. - заборгованість за наданим кредитом, 30079,74грн. - заборгованість за процентами, 4740,00грн. заборгованість за винагородою та 3685,56 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Суддя Кльопов І.Г.