ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"21" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4098/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н. В., розглянув заяву (вх.№2-1404/23 від 19.09.2023р.) Антимонопольного комітету України про забезпечення позову у справі №916/4098/23
За позовом: Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, код ЄДРПОУ - 00032767, електронна адреса: sl.dilovod@amku.gov.ua)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (65044, м. Одеса, пр. Шевченка, буд.4-а, код ЄДРПОУ - 30622532, електронна адреса:info@tedis-ukraine.com.ua)
про стягнення
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Антимонопольний комітет України, 18 вересня 2023р. звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «Тедіс Україна» про стягнення штрафу у розмірі 274 227 220грн та пені у розмірі 274 227 220 грн.
19 вересня 2023р. до суду від Антимонопольного комітету України надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Тедіс Україна» у розмірі 548 454 440 грн, крім рахунків та коштів, за якими здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків, зборів та обов'язкових платежів до Державного бюджету України згідно чинного законодавства.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали справи №126-26.13/104-18 про порушення ТОВ «Тедіс Україна» законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 17.03.2021р. №151-р, яким визнано, що ТОВ «Тедіс Україна» вчинило порушення, передбачене п.4 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді виконання рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016р. №551-р не в повному обсязі, а саме: невиконання у повному обсязі зобов'язань згідно з п.6 резолютивної частини рішення, оскільки не усунено причин виникнення і не припинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (у тому числі не розроблено та не застосовувано прозорого та економічно обґрунтованого механізму ціноутворення під час здійснення дистрибуції та реалізації сигарет); виконання не у повному обсязі зобов'язань згідно з п.7 резолютивної частини рішення, оскільки в періоди 01.06.2017-15.06.2017р.р, 10.02.2018-15.02.2018р.р., 20.06.2018-11.10.2018р.р., 11.09.2020-10.10.2020р.р. не направлено на електронну адресу Комітету (конфіденційна інформація ]@amku.gov.ua) інформації у форматі EXCEL (за формою, що є додатком 2 до рішення Комітету від 16.12.2016р. №551-р) стосовно 10 найбільших за обсягами реалізації артикулів, цін закупівлі та реалізації сигарет, встановлених у власній роздрібній мережі, для суб'єктів господарювання, що мають ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, для суб'єктів господарювання, що мають ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами; невиконання зобов'язань згідно з п.8 резолютивної частини рішення, оскільки не усунено причин виникнення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет та умов, що їм сприяють.
За зазначене порушення на ТОВ «Тедіс Україна» накладено штраф у розмірі 274 227 220 грн.
Як зазначає позивач, копію Рішення Антимонопольного комітету України №151-р від 17.03.2021р. було надіслано супровідним листом від 26.03.2021р. №126-26.13/03-4756 та отримано ТОВ «Тедіс Україна» 01.04.2021р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0303513784646, у зв'язку із чим, за розрахунком позивача, строк добровільної оплати штрафу закінчився 01.06.2021р.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023р. у справі №910/8122/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.08.2023р. відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Тедіс Україна» про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України №151-р від 17.03.2021р.
Таким чином, позивач вважає, що ТОВ «Тедіс Україна», після набрання законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023р. у справі №910/8122/21, продовжує ігнорувати свій обов'язок та не виконує Рішення Антимонопольного комітету України №151-р від 17.03.2021р. у добровільному порядку, а саме : не сплатив штраф у розмірі 274 227 220 грн.
Крім того, у зв'язку із невиконанням ТОВ «Тедіс Україна» рішення органу Антимонопольного комітету України у встановлений ч.3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк, позивачем було нараховано пеню у розмірі 274 227 220 грн.
На думку заявника, все викладене вище свідчить про ухиляння ТОВ «Тедіс Україна» від покладених на нього ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» обов'язків, адже, відповідач не вчиняє будь-яких дій, направлених на виконання рішення Антимонопольного комітету України №151-р від 17.03.2021р. та у зв'язку із чим у Комітету наявні ґрунтовні, об'єктивні підстави вважати, що відповідач може взагалі не виконати зазначене рішення Комітету.
У якості нормативного обґрунтування Антимонопольний комітет України посилається на положення ст.ст.136, 17 ГПК України та судову практику, зокрема. Постанову Вищого господарського суду України від 05.10.2010р. у справі №9/38-10 та постанову Верховного Суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22.
Щодо заходів зустрічного забезпечення позивач зазначив, що відповідно до ст.28 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» фінансування Антимонопольного комітету України здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету, а тому Комітет цією заявою не може надати пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Крім того, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.08.2020р. у справі №910/6503/19, зазначив, що ч.1 ст.141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася з заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову, не є порушенням норм ст.ст.139 та 140 ГПК України.
Розглянув матеріали справи, заяву Антимонопольного комітету України про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Тедіс Україна» у розмірі 548 454 440 грн, крім рахунків та коштів, за якими здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків, зборів та обов'язкових платежів до Державного бюджету України згідно чинного законодавства, Господарський суд Одеської області дійшов наступного висновку.
Дійсно, відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №910/9498/19, від 17.09.2020р. у справі №910/72/20, від 15.01.2021р. у справі №914/1939/20, від 16.02.2021р. у справі №910/16866/20, від 15.04.2021р. у справі №910/16370/20, від 24.06.2022р. у справі №904/3783/21, від 26.09.2022р. у справі №911/3208/21, від 03.03.2023р. у справі №905/448/22.
Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. в справі № 753/22860/17).
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених ст.74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020р. № 921/40/20, від 12.09.2022р. у справі №911/172/22).
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
В обґрунтування необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Тедіс Україна» у розмірі 548 454 440 грн, крім рахунків та коштів, за якими здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків, зборів та обов'язкових платежів до Державного бюджету України згідно чинного законодавства, позивач послався на не вчинення відповідачем дій, направлених на виконання Рішення виконання рішення Антимонопольного комітету України №151-р від 17.03.2021р. та вважає, це може призвести до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення вимоги позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 548 454 220 грн.
Але, позивачем до заяви про забезпечення позову надано лише рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2020р. у справі №916/2229/18 щодо стягнення з ТОВ «Тедіс Україна» на користь Антимонопольного комітету України штрафів на загальну суму 131 382 650 грн, пені у розмірі 431 199 450 грн та зобов'язання виконати Рішення Комітету №551-р; ухвали Господарського суду міста Києва від 10.07.2020р. та постанови Верховного Суду від 17.09.2020р. у справі №910/9359/20 щодо заяви про забезпечення позову у даній справі.
Жодних інших доказів, на підтвердження наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, позивачем до матеріалів справи не надано.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що в ході розгляду Господарським судом Одеської області справи №916/2229/18 ТОВ «Тедіс Україна» було сплачено повністю суму штрафу у розмірі 131 382 650 грн у добровільному порядку та ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2020р. було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України провадження у справі №916/2229/18 за позовом Антимонопольного комітету України до ТОВ «Тедіс Україна» в частині зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (просп. Шевченка, 4-А, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 30622532) виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосовувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (просп. Шевченка, 4-А, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 30622532) виконати пункт 7 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: щомісячно протягом трьох років з дані отримання рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р направляти на електронну адресу Антимонопольного комітету України (zvit@amcu.gov.ua) інформацію у форматі EXCEL (за формою, що є додатком 2 до цього рішення) стосовно 10 (десяти) найбільших за обсягами реалізації артикулів, ціни закупівлі та реалізації сигарет, встановлені: у власній роздрібній мережі, для суб'єктів господарювання, що мають ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, для суб'єктів господарювання, що мають ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (просп. Шевченка, 4-А, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 30622532) виконати пункт 8 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет, та умов, що їм сприяють.
При цьому, в ході розгляду справи №916//2229/18 судами було надано оцінку діям ТОВ «Тедіс Україна» щодо виконання Рішення Антимонопольного комітету України №551-р.
Зазначене свідчить про відсутність у відповідача у справі наміру навмисно не виконувати рішення Антимонопольного комітету України.
Суд також звертає увагу на те, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з ч.1, ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою ст.2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з викладеного вище, на думку суду, станом на дату винесення зазначеної ухвали відсутні підстави для вжиття у справі №916/4098/23 заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Тедіс Україна» у розмірі 548 454 440 грн, крім рахунків та коштів, за якими здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків, зборів та обов'язкових платежів до Державного бюджету України згідно чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви (вх.№2-1404/23 від 19.09.2023р.) Антимонопольного комітету України про забезпечення позову у справі №916/4098/23 шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Тедіс Україна» у розмірі 548 454 440 грн, крім рахунків та коштів, за якими здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків, зборів та обов'язкових платежів до Державного бюджету України згідно чинного законодавства відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Н.В. Рога