ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/6/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
про стягнення 616935,07 грн
за участю представників:
від позивача - Овчарук О.О.
від відповідача - Довбня Д.В.
04.11.2022 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827) з вимогами, спрямованими до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 1; ідентифікаційний код 00131771), про стягнення 616935,07 грн заборгованості за договором від 28.05.2012 № 14/12-233 про реструктуризацію заборгованості, з яких 510740,60 грн основного боргу, 12428,76 грн пені, 11595,19 грн штрафу, 58023,02 грн інфляційних та 24147,50 грн 3% річних.
Ухвалою від 04.02.2022 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.03.2022.
17.02.2022 відповідач подав відзив на позов, яким просить застосувати спеціальний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені; позов задовольнити частково- в сумі 510740,60 грн основного боргу, 24147,50 грн 3% річних; зменшити інфляційні з огляду на перерахунок за грудень 2018 року до 2688,04 грн, в частині стягнення пені та штрафу зменшити суму до 1 грн, посилаючись на скрутне фінансове становище.
Однак, справу не було розглянуто через введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану та окупацію м. Херсона.
Розпорядженням голови Верховного Суду № 11/0/9-22 від 18.03.2022 змінено територіальну підсудність справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.
Після деокупації міста Херсон справа передана на розгляд судді Господарського суду Одеської області Литвиновій В.В. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023.
Згідно з ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи та надання можливості висловити їм актуальну позицію щодо позовних вимог, суд дійшов висновку прийняти справу до свого провадження та розпочати розгляд справи спочатку. Підготовче засідання суд ухвалою від 16.06.2023 призначив з урахуванням перебування судді у відпустці на 23.08.2023, а також ухвалив розглянути справу впродовж розумного строку.
Ухвалами від 23.06.2023 та від 28.08.2023 задоволені клопотання позивача та відповідача про участь в засіданнях в режимі відеоконференції.
21.08.2023 від відповідача надійшла заява, якою він просить провести підготовче засідання без участі його представника, а також повідомив, що підтримує свій відзив.
Ухвалою від 23.08.2023 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 20.09.2023.
Відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті 25.08.2023 відповідно до довідки.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
28.05.2012 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - Кредитор та/або Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» (на сьогодні Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль», далі - АТ «Херсонська ТЕЦ» та/або Боржник та/або Відповідач) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 14/12-233, відповідно до умов якого кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.2010 за № 06/10- 1020-БО-33 (далі - Договір про реструктуризацію та/або Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 цього Договору, складає 3 312 912.94 (три-мільйони триста дванадцять тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 94 копійки), що підтверджується актом звіряння.
Згідно з п. 2.2 Договору Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану в п. 2.1 цього Договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (далі - Графік). Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
Так, у тексті п. 2.2 договору наведено графік погашення заборгованості, відповідно до якого відповідач має кожного місяця сплачувати по 13803,80 грн не пізніше останнього числа місяця, починаючи з 31.05.2012 і до 30.04.2032 (при цьому останній платіж в сумі 13804,74 грн), і щодо кожного платежу зазначену конкретну дату, до якої необхідно сплатити.
Відповідно до п. 2.3 Договору зобов'язання Боржника ПО сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п. 2.2 нього Договору на відповідний місяць.
Пунктом 2.5. Договору передбачено, що у випадку, якщо у Боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, Кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що за невиконання або за неналежне виконання умов цього договору вони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та чинного законодавства України.
Із поданого позивачем розрахунку боргу (а.с. 12-14) вбачається, що відповідач у період з 27.06.2012 по 18.12.2018 сплатив за договором 1076696,40 грн.
З огляду на викладене, станом на 30.11.2021 року сума простроченого основного боргу відповідача перед позивачем за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року становить 510 740,60 (п'ятсот десять тисяч сімсот сорок гривень 60 копійок) гривень, що відповідачем не заперечується.
Відповідачем докази сплати позивачу 510740,60 грн основного боргу, як і будь-яких заперечень суду не надано, тому позовні вимоги про стягнення 510740,60 грн підлягають задоволенню
Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Позивач через прострочення здійснення відповідачем платежів просить стягнути 24147,50 грн 3% річних та 58023,02 грн інфляційних.
Перевіривши розрахунок 3% та інфляційних позивача, суд дійшов висновку, що він здійснений правильно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідач у відзиві просить зменшити інфляційні та посилається на те, що при розрахунку інфляції за грудень 2018 року позивачем взято суму боргу 27607,60 грн, що є більшою ніж щомісячна плата за договором, що становить 13803,80 грн, тому і перевищено розмір інфляційних за цей період.
Суд відхиляє ці посилання відповідача, оскільки як зазначалось вище, із поданого позивачем розрахунку боргу (а.с. 12-14) вбачається, що відповідач у період з 27.06.2012 по 18.12.2018 сплатив за договором 1076696,40 грн, тобто за 78 місяців.
З огляду на викладене, станом на 30.11.2021 року сума простроченого основного боргу відповідача перед позивачем за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року за 37 місяців*13803,80= 510 740,60 (п'ятсот десять тисяч сімсот сорок гривень 60 копійок) гривень, що відповідачем не заперечується
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу, то суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3.4 Договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2 цього Договору. Боржник зобов'язується сплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.
Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з положеннями ч. 1,2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Оскільки відповідач прострочив здійснення оплати за договором, позивач просить стягнути 12428,76 грн пені, нарахованої станом на 28.12.2021, та 11595,19 грн 7% штрафу
Позивач у розрахунку пені починає нараховувати пеню за прострочення оплати відповідачем платежу за червень 2020 року.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, відповідно до графіку погашення заборгованості, наведеному в п. 2.2 договору, платіж за червень 2020 року відповідач мав здійснити у строк до 30.06.2020.
Отже, прострочення має місце з 01.07.2020, а тому з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені повинно проводитись з 01.07.2020 і має бути припинено через 6 місяців 01.01.2021.
Але суд також враховує, що згідно з п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У постанові Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №910/618/18, зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала, порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення - неустойки (штрафу, пені) (частина 1 та пункт 1 частини 2 стаття 258 ЦК України).
Таким чином право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.
Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи №914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 14.08.2018р. по справі №910/9055/17, від 02.08.2018р. по справі №910/9067/17, від 02.04.2019р. по справі №904/2187/18.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач у відзиві просив застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені.
Позивач у своєму розрахунку пені врахував вищезазначені норми права та правові позиції і нарахував пеню в межах строку позовної давності, тому заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд зауважує, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ.
Вказаним Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 28.12.2021, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, який тривав на час звернення з позовом, таке звернення відбулось в межах строку позовної давності. За таких підстав заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку, що він виконаний правильно і позовні вимоги про стягнення 12428,76 пені підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок 7% штрафу в сумі 11595,19 грн судом встановлено, що він здійснений правильно.
Щодо клопотання відповідача про зменшення судом розміру штрафу та пені до 1 грн, то суд виходить з наступного.
Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Суд враховує, що цей випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; відповідачем зобов'язання за договором за період 37 місяців не виконувались; розмір стягуваної пені в сумі 12428,76 грн та 11595,19 грн штрафу не перевищує основний борг в сумі 510740,60 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, беручи до уваги прострочення поставки за спірними правовідносинами, не доведення відповідачем скрутного матеріального становища та поважності причин відповідного прострочення та недопоставки товару, а також враховуючи баланс інтересів сторін справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.
При розподілі судових витрат суд виходить з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 5, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 1; ідентифікаційний код 00131771) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827) 510740,60 грн основного боргу, 12428,76 грн пені, 11595,19 грн штрафу, 58023,02 грн інфляційних, 24147,50 грн 3% річних та 9254,03 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21 вересня 2023 р.
Суддя В.В. Литвинова