ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1834/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/1834/23
За позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720)
До відповідача: Споживчого товариства “Корд-09” (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 115; код ЄДРПОУ 13890426)
Про стягнення 42346,51 грн.
Представники:
Від позивача: Жигало І.Б., довіреність
Від відповідача: не з'явився
Встановив: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Споживчого товариства “Корд-09” про стягнення 42346,51 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.05.2023р. позовну заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 03.05.2023р. вх. № ГСОО 1898/23 залишено без руху. Позивачу встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою
30.05.2023р. до господарського суду Одеської області позивачем супровідним листом були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 08.05.2023р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2023р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1834/23. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
04.07.2023р. до суду відповідачем було надано клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження, відповідно до якого відповідач просив суд поновити строк для подання клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання з викликом сторін.
Враховуючи пояснення відповідача, викладені в клопотанні, господарський суд на підставі ч.5 ст.252 ГПК України, призначив розгляд справи №916/1834/23 у судовому засіданні, із викликом учасників справи у судове засідання.
Клопотання відповідача про здійснення розгляду справи №916/1834/23 за правилами загального позовного провадження залишено господарським судом без задоволення, з огляду на те, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та у клопотанні відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо необхідності переходу до розгляду справи за правилами загального позовної провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2023р. призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на "21" серпня 2023 р. о 11:20, із викликом учасників справи у судове засідання.
21.08.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 18.09.2023р. о 12:00, на задоволення клопотання представника відповідача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2023р. повідомлено відповідача по справі 916/1834/23 Споживче товариство “Корд-09” про судове засідання, яке відбудеться "18" вересня 2023 р. о 12:00.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду.
18.09.2023р. до суду відповідачем будо надано клопотання про відкладення підготовчого засідання.
За загальним правилом розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Суд зазначає, що відповідачем 21.08.2023р. вже подавалось клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом, у зв'язку з чим 21.08.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 18.09.2023р. о 12:00, на задоволення клопотання представника відповідача. Поряд з цим, за цей час відповідачем не було надано до суду відзиву на позовну заяву, не було спростовано доводів та тверджень позивача.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи строки розгляду справи, а також позицію позивача, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача та перенесення розгляду справи.
У судовому засіданні 18.09.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 20.09.2023р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-Позивач) та Споживчим товариством “Корд-09” 29.10.2019 року укладено договір №7851/1920-ТЕ-23 постачання природного газу.
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 59484,38 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, зокрема: Актом приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2019 р., обсяг переданого газу: 1,47700 тис.куб.м, вартістю: 8961,59 грн; Актом приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2019 р., обсяг переданого газу: 1.82600 тис.куб.м, вартістю: 9715,54 грн; Актом приймання-передачі природного газу від 31 січня 2020 р., обсяг переданого газу: 3,30600 тис.куб.м, вартістю: 18940,04 грн; Актом приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2020р„ обсяг переданого газу: 2,26400 тис.куб.м, вартістю: 11063,24 грн; Актом приймання-передачі природного газу від 31 березня 2020 р., обсяг переданого газу: 2,05900 тис.куб.м, вартістю: 8697,61 грн;. Актом приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2020 р., обсяг переданого газу: 0,58100 тис.куб.м, вартістю: 2106,36 грн.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного
газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За поясненнями позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.
Позивач зазначав, що всього було сплачено відповідачем 31712,26 гри, що підтверджується відповідними доказами, які додаються в електронному вигляді на оптичному диску та завірені ЕЦП.
Таким чином, за посиланням позивача, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 27772,12 грн.
Пунктом 7.2 Договору визначено, шо у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 5.1 Договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.
Позивач зазначав, що вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. І цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 ГК України, та з наступного дня. від дня прострочення основного зобов'язання
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 2798,28 грн. (період нарахування із 27.12.2019 р. по 25.11.2020 р.).
Позивач вказував, що оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 10019,05грн.(період нарахування із 01.02.2020 р. по 31.01.2023 р.). Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 1757,06 грн. (період нарахування із 27.12.2019 р. по 10.02.2023 р.).
Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 42346,51 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як з'ясовано судом, правовідносини між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Споживчим товариством “Корд-09” виникли на підставі укладеного між ними 29.10.2019 року Договору №7851/1920-ТЕ-23 постачання природного газу.
Матеріали справи містять Акти приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2019 р. на суму 8961,59 грн; від 31 грудня 2019р. на суму 9715,54 грн; від 31 січня 2020р. на суму 18940,04 грн; від 29 лютого 2020р. на суму 11063,24 грн; від 31 березня 2020р. на суму 8697,61 грн;. від 30 квітня 2020р. на суму 2106,36 грн.
Позивачем зазначалось щодо сплати відповідачем боргу на суму 31712,26 грн.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Споживчим товариством “Корд-09” прийнятих на себе зобов'язань зі своєчасно сплати вартості спожитого природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим вимоги по сплаті основного боргу у розмірі 27772,12 грн. підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 1757,06 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10019,05 грн.
Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 2798,28 грн.
Суд перевіривши розрахунок пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення пені - правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовну заяву Акціонерного товариства “Національна компанія “Нафтогаз України” - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Споживчого товариства “Корд-09” (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 115; код ЄДРПОУ 13890426) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 27772 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 12 коп., пеню у розмірі 2798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 1757 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) грн. 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 10019 (десять тисяч дев'ятнадцять) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Повний текст рішення складено 20 вересня 2023 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко