ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
іменем України
21 вересня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/6977/23
Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1161/23
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 липня 2023 року (проголошено о 8:55, повний текст складено 05.07.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
УСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення нею 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання в Комунальному закладі «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М.Ревуцького» починаючи з дати подачі позову і до закінчення нею навчання до 30.06.2025 включно.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 . Донька з вересня 2021 року навчається в Комунальному закладі «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» на денній формі навчання та потребує матеріальної допомоги. Відповідач на утримання доньки матеріальної допомоги не надає, хоча має можливість, як фінансову, так і за станом здоров'я.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.07.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період її навчання в Комунальному закладі «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» до 30 червня 2025 року, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи з 15 травня 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі; стягнути з позивача, на його користь понесені витрати по даній праві.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Заявник зазначає, що утримувані з нього аліменти становлять 41,66% його заробітку, що перевищує встановлену ч. 5 ст. 183 СК України частку.
Указує, що судом не враховано його стан здоров'я та матеріальне становище, наявність на його утриманні непрацездатної матері, інших дітей.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дочка сторін ОСОБА_3 продовжує навчання на денній формі і потребує матеріальної допомоги, а відповідач працює і може таку допомогу надавати.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що сторони з 22.11.2003 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2016 (а.а. 3-4). Від шлюбу мають двох доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 6).
Згідно довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради № 2164 від 11.05.2023 про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 з 09.10.2003, ОСОБА_3 з 22.03.2005 та ОСОБА_4 з 27.11.2012 (а.с. 7).
Відповідно до довідки КЗ «Чернігівський фаховий медичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради № 170 від 11.05.2023 ОСОБА_3 навчається на 2-му курсі відділу народних інструментів у даному закладі на денній формі навчання, терміном з 01.09.2021 по 30.06.2025 (а.с. 8).
Із довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради № 3249 від 21.06.2023 про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 (а.с.26, 49).
ОСОБА_2 працює на ТОВ «Чернігівський автозавод» начальником цеху зовнішнього і внутрішнього облицювання з окладом згідно штатного розкладу в розмірі 7 840 грн, його дохід за період з січня 2022 року по травень 2023 року без урахування аліментів склав 232 872,56 грн, що підтверджується довідками ТОВ «Чернігівський автозавод» № 51/ОК від 23.06.2023 та № 13 від 03.08.2023 (а.с. 40 - 41).
За відповідачем зареєстрований транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , право керування яким має ОСОБА_1 (а.с. 42).
Мати відповідача - ОСОБА_5 , 1949 року народження, є пенсіонером за віком, отримує пенсію за віком у розмірі 3 736,86 грн (а.с. 50. 51).
На підтвердження стану здоров'я відповідачем надані довідки про проходження діагностичного обстеження легень (а.с. 24, 25).
З 01.06.2023 у Деснянському відділі ДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління МЮ перебуває виконавче провадження з виконання судового наказу, виданого 29.05.2023 Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15.05.2023 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 27, 31).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України.
За правилами ч. 1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 182 СК України встановлені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов'язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993).
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, в якій з метою ефективного гарантування права на справедливий суд відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30.09.2015 у справі № 6-780цс15 та від 11.10.2017 у справі № 6-1374цс17.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, який може надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої дочки, що продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує такої допомоги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки, яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку до закінчення навчання.
При цьому районним судом враховано стан здоров'я відповідача, його матеріальне становище, стягнення з нього аліментів на неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , наявність непрацездатної матері, яка отримує пенсію, а також те, що відповідач працює, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що утримувані з нього аліменти становлять 41,66% його заробітку, що перевищує встановлену ч. 5 ст. 183 СК України частку, оскільки вказана норма застосовується в наказному провадженні.
В обґрунтування своєї позиції відповідач не надав доводів про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального або матеріального права, а також посилання на обставини, які давали б суду апеляційної інстанції підстави для переоцінки доказів та спростування висновків суду, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
Н.В. Шитченко