ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/1252/15-ц
Провадження № 22-ц/4820/1514/23
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №686/1252/15-ц за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2023 року (суддя Приступа Д.І., повне судове рішення складено 23 травня 2023 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», вказувало, що 26.09.2008 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого був ПАТ «ОТП Банк», а в подальшому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір №CL-M00/077/2008 (далі - Кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав кредит у загальному розмірі 21274 доларів США.
25.09.2009 між ОСОБА_4 та ПАТ «ОТП Банк» було укладеного додатковий договір №3 до Кредитного договору, згідно якого сторони домовились провести реструктуризацію частини боргових зобов'язань, в тому числі ОСОБА_4 було надано в кредит 201,80 доларів США з метою погашення прострочених процентів.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_4 , ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 26.09.2008 було укладено Договір поруки №SR-M00/077/2008/1 та цього ж дня між ОСОБА_4 , ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки №SR-M00/077/2008/2.
Проте, у зв'язку із систематичним порушення умов Кредитного договору у ОСОБА_4 виникла заборгованість в розмірі 19250,18 доларів США та 818330,97 грн, що складається з 18138,17 доларів США - заборгованості по кредиту, 1112,01 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 818330,97 грн - пені, нарахованої за порушення строків повернення кредиту та відсотків.
Таким чином, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованість по Кредитному договору №CL-М00/007/2008 від 26.09.2008 у розмірі 19250,18 доларів США та 818330,97 грн.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по Кредитному договору №CL-М00/007/2008 від 26.09.2008 у розмірі 19250,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.01.2015 становить 303547,54 грн та 300000 грн пені.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року замінено стягувача сторону виконавчого провадження ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні №49675049.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2022 року скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2015 року та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2023 року замінено позивача у справі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Вердикт Капітал».
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № CL-М00/077/2008 від 26.09.2008 в сумі 19250,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.01.2015 становить 303 547,54 грн та 300 000 грн пені. Вирішено питання про судовий збір. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ТОВ «Вердикт Капітал» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що пп. «а» п. 2.1. Договорів поруки передбачено, що боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 25 вересня
2015 року. Пунктами 4.2, 3.1 Договорів поруки передбачено, що відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі та що у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором, кредитор має право
звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному
обсязі чи в частині.
Пунктом 1.9 частини №2 Кредитного договору передбачені умови дострокового виконання боргових зобов'язань за ініціативою Банку та розірвання цього Договору. Як вбачається із матеріалів справи, факт дострокової вимоги щодо сплати заборгованості не має місця, тобто, Банк не скористався таким правом передбаченим п. 1.9 Частини № 2 Кредитного договору, натомість, було подано позовну заяву 21 січня 2015 року, тобто до моменту припинення поруки.
Апелянт посилається на те, що в даному випадку, строк виконання основного зобов'язання передбачений як Кредитним договором, так і Договорами поруки не настав (25.09.2015) і в межах строку виконання основного зобов'язання Банком було подано позовну заяву про стягнення заборгованості. А тому зобов'язання за Кредитним договором не були припинені, строк виконання основного зобов'язання не настав і припинення поруки не має місця.
Зважаючи на викладене, ТОВ «Вердикт Капітал» просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Так, відповідач зазначає, що основним аргументом апелянта є посилання на те, що дата остаточного повернення кредиту є 25.09.2015, а позовна заява подана 21.01.2015, тобто до моменту припинення поруки. Водночас, позивач зазначає в позовній заяві, що умови кредитного договору відповідачами систематично порушуються, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості. Так, відповідно до цього розрахунку у ОСОБА_4 наявна заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом з 25.01.2011, крім того сама сума боргу ним сплачувалась несистематично, що є порушенням умов кредитного договору. Таким чином, первісним моментом порушення умов кредитного договору є лютий 2009 року, порушення умов по сплаті відсотків з 25.01.2011, тобто, майже через 6 та 4 роки від виникнення, відповідно. А тому, ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції правильно врахував факт припинення договорів поруки. Крім того, строк припинення поруки в договорі не встановлений.
Представник позивача ТОВ «Вердикт Капітал» Змієвська Т.П. підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.
Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до суду не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки, як вбачається із доводів апеляційної скарги, ТОВ «Вердикт Капітал» оскаржує судове рішення лише в частині відмови у стягненні заборгованості із поручителів в солідарному порядку з позичальником, тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал». Адже відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Судове рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає вказаним вимогам.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 26 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого був ПАТ «ОТП Банк», в подальшому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та наданий час є ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_4 укладений Кредитний договір №CL-M00/077/2008.
За умовами Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит в розмірі 21274 доларів США на оплату комісії Банку в розмірі, передбаченому Тарифами та на купівлю автомобіля марки Mitsubishi L200 строком до 25 вересня 2015 року з першочерговим внеском в розмірі 20% та зі сплатою 12,99% річних (т.1 а.с. 8-11).
26 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого був ПАТ «ОТП Банк», в подальшому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та наданий час є ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №SR-M00/077/2008/1, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають, як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника так і до поручителя, чи до обох одночасно (т.1 а.с.12).
Договір поруки №SR-M00/077/2008/2 був укладений 26 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого був ПАТ «ОТП Банк», в подальшому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та наданий час є ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_5 з аналогічними умовами Договору поруки №SR-M00/077/2008/1 (т.1 а.с.13).
Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №CL-M00/077/2008 станом на 14.05.2014 у ОСОБА_4 наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 19250,18 доларів США та заборгованість по пені в розмірі 818330,97 грн (т.1 а.с.7).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення заборгованості з поручителів в солідарному порядку з позичальником, суд першої інстанції виходив із того, що кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання й протягом шести місяців, починаючи від дати пред'явлення вимоги, зобов'язаний був пред'явити позов до поручителів, разом з тим ТОВ «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», звернулося до суду із позовом до відповідачів 21.01.2015, у зв'язку із чим суд вважав, що порука є припиненою.
Однак, судова колегія не погоджується із мотивами відмови суду першої інстанції у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» щодо стягнення заборгованості з поручителів, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).
За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до частини другої статті 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
З огляду на викладене, поручитель хоч і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, але є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором.
За положеннями частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності.
Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання.
Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).
Також, згідно висновків об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 09 грудня 2019 року у справі 569/11865/16-ц (провадження № 61-18995сво18) слідує, що «аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.
Для застосування цієї норми достатньо встановити такі зміни в основному зобов'язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов'язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов'язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов'язання). Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя».
Крім того, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/7389/17 та від 29 травня 2019 року у справі № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25 вересня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_4 , укладено Додатковий договір №3 до Кредитного договору №CL-M00/077/2008 від 26 вересня 2008 року (далі - Додатковий договір №3), відповідно до якого сторони домовилися внести зміни та доповнення до Кредитного договору, а саме: п. 3 Частини №1 Кредитного договору викласти в наступній редакції: на період з 25.09.2009 по 25.02.2010 для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 12,99%; на період з 25.02.2010 до повного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 13,05%.
Крім того, п.2.1.7 Додаткового договору №3 передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-яких зобов'язань, встановлених умовами Кредитного договору, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за Кредитним договором (плаваючи чи фіксована процентна ставка)) підвищується на 4% річних, в порядку передбаченому цим Додатковим договором.
І згідно п.2.2.2 Додаткового договору №3 сторони домовилися 25.09.2009 провести реструктуризацію частини боргових зобов'язань, а саме: надання позичальнику траншу в сумі 201,80 доларів США з метою погашення прострочених процентів.
Також Додатком №1 до Додаткового договору №3 викладено графік платежів у новій редакції (п.2.1.2 Додаткового договору №3) (т. 2 а.с. 89-96).
Разом з тим, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договорів поруки від 26 вересня 2008 року №SR-М00/077/2008/1 та №SR-М00/077/2008/2, кожен із поручителів поручився перед кредитором та зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Кожен із поручителів разом із боржником відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителів, чи до обох одночасно.
Договорами поруки від 26 вересня 2008 року №SR-М00/077/2008/1 та №SR-М00/077/2008/2 визначено термін «Кредитний договір» - Кредитний договір №CL-M00/077/2008 від 26 вересня 2008 року, укладений між кредитором та боржником.
Таким чином, обсяг відповідальності поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що передбачений Договорами поруки від 26 вересня 2008 року відповідно №SR-М00/077/2008/1 та №SR-М00/077/2008/2 охоплює лише умови Кредитного договору №CL-M00/077/2008 від 26 вересня 2008 року.
З огляду на наведене та аналізуючи зміст Додаткового договору №3 від 25 вересня 2009 року до Кредитного договору №CL-M00/077/2008 від 26 вересня 2008 року, апеляційний суд констатує збільшення обсягу відповідальності боржника ОСОБА_4 та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , адже за вказаною Додатковою угодою було збільшено з 25.02.2010 розмір процентної ставки та збільшено суму основного боргу шляхом надання позичальнику додаткового траншу в розмірі 201,80 доларів США.
Водночас, стороною позивача не доведено повідомлення поручителів про зміни обсягу їх відповідальності та надання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 письмової згоди на збільшення обсягу їх відповідальності, зокрема в частині зміни розміру процентної ставки та збільшення суми основного боргу.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки умовами Додаткового договору №3 від 25 вересня 2009 року до Кредитного договору №CL-M00/077/2008 від 26 вересня 2008 року збільшився обсяг відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як поручителів без їх згоди, тому слід відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості саме з цієї підстави.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги ТОВ «Вердикт Капітал» про те, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, визнавши поруку припиненою з підстав саме зміни кредитором строку виконання основного зобов'язання, судова колегія вважає такими, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Пунктом 1.6.1 Частини 2 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути Банку суму отриманого за цим Договором кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту та відповідно до умов встановлених п.1.5 цього Договору. Дата остаточного повернення кредиту - 25.09.2015.
Відповідно п.п. «а» п. 2.1 Договорів поруки боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 25 вересня 2015 року.
Згідно п.3.1 Договорів поруки у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.
Пунктом 1.9 Частини №2 Кредитного договору передбачені умови дострокового виконання боргових зобов'язань за ініціативою Банку та розірвання цього договору.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Банк скористався правом дострокової вимоги до поручителів щодо сплати заборгованості, натомість позивачем позовну заяву подано 21.01.2015, тобто до моменту припинення поруки.
А тому, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, визнавши припиненою поруку на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителів є правильним, проте мотивувальна частина рішення підлягає зміні з вищенаведених підстав.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат немає, оскільки судом апеляційної інстанції змінено лише мотиви відмови в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителів.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2023 року в частині відмови у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 вересня 2023 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай