ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.09.2023 м. Херсон
Єдиний унікальний номер справи 657/89/21
Номер провадження: 22-ц/819/48/23
Номер провадження: 22-ц/819/49/23
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Склярської І.В. ,
суддів: Пузанової Л.В., Радченка С.В.,
секретар Доброва К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсон апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "ПЗУ Україна» на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 21 жовтня 2021 року та додаткове рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 08 листопада 2021 року у складі судді Скригун В.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
25 січня 2021 року ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 115 200 грн. страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника.
Свої вимоги мотивував тим, що 01.09.2017 року у смт. Чаплинка Херсонської області відбулась ДТП за участю автомобіля "МАЗ - 630305" державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок ДТП ОСОБА_4 від отриманих травм помер. Оскільки ОСОБА_1 є матір'ю загиблого, у зв'язку із його смертю їй спричинено значна та непоправна шкода, яка проявилася у втраті годувальника. Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров'ю та/або життю третіх осіб була застрахована у відповідача за договором обов'язкового страхування транспортних засобів № АК 665189, який діяв на момент настання ДТП станом на 01.09.2017 року.
07.09.2017 року за фактом настання даної ДТП було внесені відомості про таку подію до ЄРДР № 12017230000000396 з кваліфікацією по ст. 286 КК України. В ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "МАЗ-630305", державний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, порушуючи вимоги п.п. 2.3.б), 10.1, 13.1, 13,3 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечного інтервалу до інвалідного візка, який перебував на проїзній частині у якому знаходився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого здійснив наїзд на останнього. В результаті даної ДТП ОСОБА_4 , 18.09.1979 року заподіяно тяжкі тілесні пошкодження, від яких він помер на місці події. Вказані наслідки знаходяться в причинному зв'язку з порушенням водієм автомобіля "МАЗ - 630305", державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вимоги ПДР України.
Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяли тілесні ушкодження. Вищенаведені обставини встановлені досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12017230000000396, що підтверджується обвинувальним актом від 27.04.2018 року щодо ОСОБА_3 .
В ході проведення розслідування страхового випадку відповідачем не здобуто, і відповідно не надано позивачу жодних доказів, які б підтверджували той факт, що позивачу спричинена шкода внаслідок непереборної сили або внаслідок умислу потерпілого. Також підтвердженням того, що шкода не заподіяна внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого є той факт, що кримінальне провадження розслідується за ст. 286 КК України, як ДТП і жодних підстав для перекваліфікації немає.
03.06.2020 року відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 Закону "Про ОСЦПВВНТЗ" представником за довіреністю Мелех Д.О. було надіслано на поштову адресу ПРАТ СК "ПЗУ Україна" повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами. Серед заявлених позивачем про відшкодування вимог, містились: 38400 грн. - страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди та 115200 грн. - страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника.
15.06.2020 року відповідачем було надіслано лист за вих. № 3134-31 від 15.06.2020 року про надання додаткових документів.
10.07.2020 року на банківські реквізити представника ОСОБА_1 , по довіреності ОСОБА_5 , відповідач здійснив виплату страхову відшкодування у розмірі 38400 грн.
На протязі червня - серпня 2020 року представником позивача було надано відповідачу додаткові документи, які підтверджують обґрунтованість необхідності здійснення виплати страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, що належить позивачу. Проте, відповідач не змінив своєї позиції, не виплатив у повному обсязі належне страхове відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, що належить позивачу, чим порушив законні права та інтереси позивача, Після цього сторонами більше не вживалося жодних дій, що були спрямовані на досудове врегулювання спору.
Цивільно - правова відповідальність водія транспортного засобу марки "МАЗ - 630305, державний номер НОМЕР_1 настає незалежно від його вини. Таким чином шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною та підлягає відшкодуванню незалежно від вини водія. Окрім вищевикладеного, відповідач здійснив страхове відшкодування заподіяне позивачу моральної шкоди, чим визнав дану ДТП страховим випадком.
На момент своєї смерті, ОСОБА_4 був безробітним, проте наявність у особи статусу безробітного не свідчить про відсутність у нього, крім заробітної плати, інших виплат. Крім того, з померлим ОСОБА_4 проживала мати - ОСОБА_1 , 1961 року народження. ОСОБА_1 , 1961 року народження перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_4 13.12.2017 року позивачу було встановлено групу інвалідності, оскільки її стан після смерті сина суттєво погіршився.
Пенсія в разі втрати годувальника була призначена ОСОБА_1 з 13.12.2017 року, тобто з дати набуття статусу непрацездатної особи у зв'язку з визнанням особи з інвалідністю. Вважає, що позивач є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв'язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 21.10.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" ПРаТ СК "ПЗУ Україна" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задоволені. Суд ухвалив:
Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна", ідентифікаційний код юридичної особи - 20782312) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника в сумі 115200 (сто п'ятнадцять тисяч двісті) грн.
Додатковим рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 08.11.2021 стягнуто з Приватного Акціонерного Товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна", ідентифікаційний код юридичної особи - 20782312) на користь держави судовий збір в сумі 1152 грн.
Поновлено адвокату Ієговській А.О. строк подання доказів сплати судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Стягнуто з Приватного Акціонерного Товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна", ідентифікаційний код юридичної особи - 20782312) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 судові витрати в сумі 12000 грн. на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Страхова Компанія "ПЗУ Україна", подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Аргументи учасників справи
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Особа, яка подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачка на час смерті сина, ІНФОРМАЦІЯ_3 , не була непрацездатною особою, а встановлення її третьої групи інвалідності 13.12.2017 та призначення як особі з інвалідністю пенсії по втраті годувальника не є підставою для сплати страхового відшкодування. Додатково апелянт посилається на відсутність доказів знаходження позивачки на утриманні сина, який був особою з інвалідністю. Посилається на те ще сума понесених судових витрат не є співмірною, предмет спору не є складним, враховуючи місце знаходження адвокатського об'єднання та адвокатів, правничі послуги надавалися дистанційно та не потребували безпосередньо участі адвоката. Також адвокатське об'єднання спеціалізується на зазначеній категорії справ, а тому не потребує великого обсягу часу та об'єму робіт у спірних правовідносинах.
(2) Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим. Зазначила, що призначення позивачці, як особі з інвалідністю, яка (інвалідність) настала після смерті сина, пенсії по втраті годувальника є свідченням того, що позивачка знаходилася на утриманні сина та не заперечила того, що інформації про доходи сина, який був інвалідом 1 групи, за останні 12 місяців до його загибелі стороною позивача не надано за її відсутності.
2. Мотивувальна частина
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду, приходить до наступного.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Позивачем надано докази того, що за життя сина, вона перебувала на його утриманні, оскільки на цих підставах ГУПФ України в Херсонській області нараховує позивачу пенсію по втраті годувальника. А отже на підставі вимог ст. 1200 ЦК України та вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З матеріалів справи вбачається наступне
01.09.2017 року у смт. Чаплинка Херсонської області відбулась ДТП за участю автомобіля "МАЗ - 630305" державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внаслідок ДТП ОСОБА_4 від отриманих травм помер. Вказане підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 174, складений 17 вересня 2017 року Чаплинським РВ ДРАЦС ГТУЮ в Херсонській області.
В ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "МАЗ-630305", проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, порушуючи вимоги п.п.2.3.б), 10.1, 13.1, 13,3 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечного інтервалу до інвалідного візка, який перебував на проїзній частині у якому знаходився ОСОБА_4 , , внаслідок чого здійснив наїзд на останнього. Внаслідок цієї ДТП ОСОБА_4 заподіяно тяжкі тілесні пошкодження, від яких він помер на місці події. Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяли тілесні ушкодження. Вищенаведені обставини встановлені досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12017230000000396, що підтверджується обвинувальним актом від 27.04.2018 року щодо ОСОБА_3 .
03.06.2020 року відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" представником позивача було надіслано на поштову адресу ПРАТ СК "ПЗУ Україна" повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами. Серед заявлених позивачем про відшкодування вимог, містились: 38400 грн. - страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди та 115200 грн. - страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника.
10.07.2020 року відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 38400 грн. Страхове відшкодування пов'язане із втратою годувальника позивачу сплачено не було.
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження актовий запис про народження № 175, складений 12.10.1979 року Чаплинським райвідділом ЗАГС Херсонської області.
Відповідно до довідки Чаплинської селищної ради № 8445 від 14.12.2017 року померлий ОСОБА_4 проживав без реєстрації на території Чаплинської селищної ради ( АДРЕСА_1 ), разом з ним постійно на день смерті проживала мати - ОСОБА_1 , 1961 року народження (а.с.18). Згідно довідок, виданих селищним головою ОСОБА_6 та І.І. Котик № 8465 від 18.12.2017 року та № 151 від 14.01.2020 року, ОСОБА_1 , 1961 року народження перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Довідка Чаплинської селищної ради від 18.12.2017 за №8466 свідчить, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 та склад її сім'ї чоловік - ОСОБА_7 1956 р.н., син - ОСОБА_8 ,2001 р.н. ( а.с.98)
Довідка МСЕК свідчить, що з 31.08.2016 року ОСОБА_4 був інвалідом 1 групи, потребував стороннього догляду, травма, пов'язана з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 06.10.2016 свідчить, що за період з травня 2015 року по березень 2016 року ОСОБА_4 отримав грошове забезпечення в загальній сумі 58 071,97 грн.
Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України свідчать, що за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 інформації про доходи ОСОБА_1 в ЦДРФО немає.
Згідно листа ГУПФ України в Херсонській області № 5517 від 13.07.2020 року, пенсія у разі втрати годувальника була призначена ОСОБА_1 13.12.2017 року, з дати набуття статусу непрацездатної особи у зв'язку з визнанням особою з інвалідністю - згідно з пунктом "б" ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Розмір пенсії визначено відповідно до ст. 37 зазначеного закону. Станом на 01.07.2020 року розмір пенсії ОСОБА_1 становить 3424 грн.
Перелік членів сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника наведений у статті 30 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", виходячи з вимог якої таке право надано непрацездатним батькам померлого, а непрацездатними вважаються батьки, якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, або є особами з інвалідністю.
ОСОБА_1 з 13.12.2017 року стала особою з інвалідністю внаслідок чого і отримала право на призначення пенсії по втраті годувальника за вищезазначеним законом.
Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами; загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України - у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Частиною 2 ст. 1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Тобто, до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, належать: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на час настання страхового випадку, 01.09.2017 року не була особою, яка за законом є непрацездатною, оскільки не досягла віку для призначення пенсії за віком та не була особою з інвалідністю.
Таким чином, настання страхового випадку 01.09.2017 року, відповідно до якого настала смерть сина позивачки, встановлення ОСОБА_1 13.12.2017 року третьої групи інвалідності та призначення з цієї дати її, як особі з інвалідністю, пенсії по втраті годувальника відповідно до умов Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" не є підставою для виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілої особи відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1200 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав позивачки, як непрацездатної матері, для отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілої особи.
Колегія суддів вважає за можливе додатково зазначити, що позивачем не були виконані вимоги підп. «е» п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо перебування на утриманні потерпілого, тобто до 01.09.2017 року, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, а саме з 01.09.2016 по 01.09.2017.
Виходячи з вищенаведеного підстави для задоволення позову відсутні.
Відмова у задоволенні позову є підставою для відмови у стягненні судових витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовують висновки суду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволення позову.
Відмова у задоволенні позову є підставою для скасування додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на сплату судового збору та професійну правничу допомогу.
Щодо розподілу судових витрат
Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір , у разі відмови у задоволенні позову, покладається на позивача. ПАТ «Страхова компанія "ПЗУ Україна» за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 1723 грн. Проте, відповідно до вимог ч.2 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, а отже в силу вимог ч.6 ст. 141 ЦПК України компенсування апелянту судового збору здійснюється за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "ПЗУ Україна» - задовольнити.
Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 21 жовтня 2021 року та додаткове рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 08 листопада 2021 скасувати, ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, відмовити.
Компенсувати Публічному акціонерному товариству «Страхова компанія "ПЗУ Україна» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1723 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2023 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді Л.В. Пузанова
С.В. Радченко