Справа №574/583/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1295/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Розбій
УХВАЛА
Іменем України
13 вересня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 574/583/20 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.07.2023 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід, оскільки висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають матеріалам провадження, тяжкість злочину не може бути безумовною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, доказів існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК прокурором не наведено, обвинувачений одружений, має двох малолітніх дітей та постійне місце проживання, а ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу зменшилися, оскільки обвинувачений вину визнав та компенсував збитки у повному обсязі.
У Ковпаківському районному суді м. Суми знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК, судовий розгляд якого по суті не завершений, тому прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 інкриміновано вчинення у складі організованої групи особливо тяжких корисливих злочинів з погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком більше 10 років та існують ризики того, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.07.2023 продовжено строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 18.09.2023 включно. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що прокурором доведено наявність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а також недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Учасники судового провадження належним чином повідомлені про час і місце апеляційного розгляду, але в судове засідання не з'явились, від прокурора ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_11 надійшли письмові заяви з проханням слухати справу без їх участі, від інших учасників процесу особистих клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю до суду не надходили, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності сторін та без фіксації судового засідання технічними засобами, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно ч. 1 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а згідно ч. 2 цієї статті вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує дію запобіжного заходу на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч. 3 ст. 331 КПК). При цьому обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Оскільки обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 переданий до суду в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, то він згідно ч. 2 ст. 42 КПК має у кримінальному провадженні процесуальний статус обвинуваченого і користується відповідними правами.
Зокрема, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК, і обґрунтованість цього обвинувачення може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку, а тому колегія суддів не уповноважена надавати будь-яку правову оцінку доказам як сторони захисту, так і сторони обвинувачення щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_7 , вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність пред'явленого обвинувачення, достовірність або недостовірність наявних доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування органом державного обвинувачення або суду першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, і може вирішувати тільки питання щодо наявності або відсутності встановлених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків і необхідності (доцільності) тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання до закінчення судового розгляду по суті кримінального провадження.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Хоч КПК і не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, вчинених у складі організованої групи (ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК) встановлене покарання у виді позбавлення волі строком більше 10 років, а тому існують реальні ризики того, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у вказаному провадженні, та вчинити інші кримінальні правопорушення, а застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить належне виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків і не зможе запобігти передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК ризикам.
Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому дійсно «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
Суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого рішення, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час апеляційного розгляду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності цих кримінальних правопорушень, конкретні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого.
Ризик втечі, як зазначалось вище, також має оцінюватись і у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), а тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце і реально існує.
При встановленні ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків необхідно враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від цих осіб, а саме після направлення обвинувального акта до суду показання отримуються на стадії судового розгляду усно шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні усіма сторонами кримінального провадження (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). У зв'язку з цим, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею у порядку ч. 4 ст. 95 цього Кодексу, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілих та свідків, також існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при первинному зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом безпосередньо в судовому засіданні, надання їм оцінки у нарадчій кімнаті.
Враховуючи спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину обвинуваченому ОСОБА_7 та систематичність вчинення ним корисливих злочинів, обґрунтованим є і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Судом першої інстанції належним чином перевірено та досліджено клопотання прокурора, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також наведені підстави та умотивовані висновки для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про не доведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, спростовуються матеріалами кримінального провадження, а наявність у обвинуваченого обставин, які характеризують його з позитивної сторони, хоча і заслуговують на певну увагу, але не тягнуть за собою скасування чи зміну судового рішення і не знижують (зменшують) ймовірність реалізації ризиків, розглянутих вище.
Твердження обвинуваченого про необхідність застосування до нього будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об'єктивно свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, які є реальними і продовжують існувати.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 одружений, має двох малолітніх дітей та постійне місце проживання, хоча і мають місце, але не є тими безумовними обставинами, які унеможливлюють тримання особи під вартою і повинні враховуватись разом з іншими фактичними обставинами кримінального провадження у їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання встановленим судом першої інстанції ризикам, що є виправданим та необхідним елементом з огляду на інші обставини і визначає потребу в подальшому триманні обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Оскаржувана ухвала суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_11 - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
постановила:
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.07.2023 відносно ОСОБА_12 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4