Номер провадження: 33/813/1513/23
Номер справи місцевого суду: 515/560/23
Головуючий у першій інстанції Зубов О. С.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.09.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду апеляційну скаргу
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подану захисником Торубаровим Андрієм Володимировичем,
на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2023 року, у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2023 року у справі про притягнення його до адміністративно відповідальності скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення..
В апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що всі відеозаписи, долучені до матеріалів справи не є безперервними, складають з уривків, які не є послідовними, відомості про технічний засіб у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні. Долучені відеозаписи не є електронними документами. Скаржником заперечується факт керування транспортним засобом. Посилається на безпідставність зупинки транспортного засобу та не відсторонення водія від керування транспортним засобом. Вважає, що рапорт долучений до матеріалів справи не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційним судом, у відповідності до положень ч. 5 ст. 294 КУпАП, ОСОБА_1 та його захисник Торубаров А.В. повідомлялись про дату, час та місце судового засідання.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисник не з'явились. Від ОСОБА_1 на електронну пошту Одеського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі скаржника та його захисника.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
За приписами КУпАП, процесуальні дії під час провадження у справі про адміністративне правопорушення мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом особи на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.
Так, у пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що для того, що б доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена Татарбунарського районного суду Одеської області 18.05.2023 року. Повний текст постанови виготовлено 22.05.2023 року.
Апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 26.05.2023 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16.06.2023 року апеляцій скаргу захисника Торубарова Андрія Володимировича, подану від імені особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , повернуто особі, яка її подала.
В матеріалах справи відсутні відомості про дату отримання скаржником постанови Одеського апеляційного суду від 16.06.2023 року.
Повторно захисник Торубаров Андрій Володимирович, подав від імені особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційну скаргу 14.07.2023 року, що підтверджується відомостями на поштовому конверті.
Частиною 1 статті 285 КУпАП передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що скаржником вперше апеляційна скарга подана з дотримання строку, встановленого 294 КУпАП та в матеріалах справи відсутні відомості про отримання скаржником копії постанови Одеського апеляційного суду від 16.06.2023 року, апеляційний суд вважає клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтованим, причини пропуску строку поважними, тому поновляє ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2023 року.
Щодо суті правопорушення.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду надано протокол серії ДПР18 № 200576 від 17 листопада 2022 року.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 200576 від 17 листопада 2022 року, 17 листопада 2022 року близько 15:44 на автодорозі Одеса-Рені М-15 ОСОБА_1 керував автомобілем марки MAN TGX 18.440 державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Krone реєстраційний номер НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей). На місці зупинки пройшов тест алкотестеру DRAGER 6810, результат тесту № 3715 склав - 1,88 проміле,
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , його вина підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 200576, від 17 листопада 2022 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відповідно до якого останній керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю, почервоніння очей відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в лікарне; результатами тесту № 3715 на алкоголь 1,88 проміле, проведеного за допомогою спеціального технічного приладу DRAGER" ALCOTEST 6810, принтер ARВН 0566; файлом document_99532986730553654 відеофіксації правопорушення, яка проводилася за допомогою нагрудного відеореєстратора MM1GROUP модель NC-.M6B серійний номер 000017, та збереженим на СД диск, яким безперервно зафіксовані обставини правопорушення: причина зупинки, порушення п. 1.1 розд. 34 ПДР виїзд автомобіля за межи суцільної лінії дорожньої розмітки лінії 1.1, під час з'ясування обставин цього порушення, було виявлення факту алкогольного сп'яніння водія, проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу DRAGER та встановлений результат 1,88 проміле, та у зв'язку з незгодою з результатами алкотестеру DRAGER, вимога працівника поліції щодо проходження огляду в закладі охорони здоров'я та остаточна відмова водія від його проходження, а також файлом №5199532986730553657 відеофіксації правопорушення, яка проводилася за допомогою відеореєстратора автомобільного XIAOMI Y1, а саме виїзду автомобіля за сполошну лінію 1.1 розд.34 ПДР.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складуадміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині неналежності доказів долучених до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (даліполіцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Зокрема, розділом Х вказаної Інструкції визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказане свідчить про надання такому доказу як відеозапис з нагрудної камери (відеорегістратора) ознак найважливішого доказу для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу не те, що дослідження відеозапису як доказу дозволяє об'єктивно та неупереджено з'ясувати обставини справи.
Апеляційний суд зазначає, що до справи про адміністративне правопорушення додано 2 DVD-R диски, на першому з них міститься 2 відеофайли, на другому - 4 відеофайли. Надаючи оцінку належності та допустимості вказаних доказів апеляційний суд зважає на наявну в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відповідь ГУНП в Одеській області від 16.05.2023 року № 63.2/283 відповідно до якої, відео-фіксація в рамках адміністративного правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП проводилась за допомогою нагрудного відеореєстратора MMIGROUP модель NC-M6B серійний номер 000017 (1 відео - 25:05хв), відеореєстратор автомобільний XIAOMI YI номер НОМЕР_3 (2 відео по 00:39с та 00:29) та мобільний пристрій Росо ?3 рго imel 866351058098583/00 (2 відео 03:08 хв. та 01:51хв). Відеозаписи не редаговані та з метою забезпечення зарядного на пристроях відео зупинялись. Відеозаписи були перервані на автомобільному відео реєстраторі, так як вимикався двигун, відповідно відеозапис автоматично зупиняється.
Апеляційним судом досліджено відеозапис з нагрудного відеореєстратора MMIGROUP модель NC-M6B серійний номер 000017, який починається з 15.44 години та закінчується 16.09 годині та встановлено такі обставини.
Після зупинки транспортного засобу MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , працівник поліції представився, назвав причину зупинку, а саме порушення правил дорожнього руху. Під час спілкування поліцейським виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), останній погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та пройшов його на місці зупинки транспортного засобу.
Факт перебування ОСОБА_1 17 листопада 2022 року близько 15:44 годині у стані алкогольного сп'яніння підтверджується чеком алкотестеру DRAGER № 3715, результат - 1,88 проміле.
На питання працівника патрульної поліції чи погоджується ОСОБА_1 з результатом огляду на стан сп'яніння проведеного на місці зупинки транспортного засобу, останній заперечив.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності запропоновано проїхати до медичного закладу, для проходження огляду на стан сп'яніння, ОСОБА_1 погодився, сів у транспортний засіб працівників поліції, однак в подальшому, на неодноразові запитання щодо бажання пройти огляд в медичному закладі зазначив - «не їдемо в лікарню», «я не згоден їхати», «я не казав, що я хочу», «потреби немає їхати».
При цьому, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз'яснено наслідки встановлення за результатом огляду алкогольного сп'яніння, у вигляді складання протоколу про адміністративне правопорушення та наслідки відмови від проходження огляду.
Відеозапис з нагрудного відеореєстратора MMIGROUP модель NC-M6B серійний номер 000017 апеляційний суд вважає належним та допустимим, посилання на його не безперервність не заслуговують на увагу, оскільки ним підтверджуються обставини вчинення адміністративного правопорушення. При цьому скаржником не зазначається те, що вказаним відеозаписом зафіксовано проходження огляду на стан сп'яніння іншою особою, або в інший час чи місці. Докази, наявні в матеріалах справи у сукупності підтверджують обставини зафіксовані зазначеним відеозаписом.
Також, апеляційний суд не погоджується з доводами що не засвідчення наданих відеозаписів електронним цифровим підписом має наслідком визнання таких доказів недопустимими.
Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
У постанові від 10.09.2020 року у справі № 751/6069/19 Верховний Суд зазначив таке: «відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Разом з цим КУпАП не містить норм, які передбачають обов'язок подання відповідних доказів з використанням електронного цифрового підпису.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її захисник маючи сумніви у належності, допустимості та достовірності відеофайлів, які містяться у матеріалах справи, жодних клопотань ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції з вимогами про витребування всіх відеоматеріалів, відзнятих працівниками поліції з моменту початку виконання службових обов'язків, або про виклик працівника патрульної поліції для надання пояснень не заявляв.
Щодо заперечення в апеляційній скарзі факту керування транспортним засобом апеляційний суд, враховує, що під час проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 факт керування транспортним засобом не заперечував.
Крім того, положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 передбачена можливість здійснення фіксування за допомогою відеореєстратора, який може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Відеозаписом з відеореєстратора автомобільного XIAOMI YI номер НОМЕР_3 зафіксовано рух транспортного засобу MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , до місця зупинки, який закінчується о 15:44:34 години. Відеозапис з нагрудного відеореєстратора MMIGROUP модель NC-M6B серійний номер 000017 починається о 15:44:43 години. Вказаними відеозаписами спростовуються доводи скаржника щодо відсутності доказів керування транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної зупинки транспортного засобу не свідчать про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В цій частині посилання скаржника на висновки Верховного Суду викладені у адміністративній справі № 686/11314/17 не беруться судом до уваги, оскільки в цій постанові викладені інші обставини. Так, у вказаній постанові Верховним Судом надавалась оцінка повноваженням поліцейських вимагати у водія пред'явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України з огляду на відсутність доказів порушення правил дорожнього руху.
Щодо відсутності в матеріалах справи доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, то це не спростовує висновки суду щодо винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та окрім цього, відповідно до відеозапису з нагрудного відеореєстратора MMIGROUP модель NC-M6B серійний номер 000017 вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснено можливість вилучення посвідчення водія та видачі тимчасового талону на керування.
Доводи про те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості, також не можуть братись до уваги під час перегляду вказаної справи, оскільки у цьому випадку, рапорт працівника поліції не є єдиним доказом та досліджувався у сукупності з іншими, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами, чеком алкотестера DRAGER. Вказані докази у сукупності підтверджують обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Враховуючи викладене, обставини правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, доказів, які б спростовували факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як матеріали справи про адміністративне правопорушення, так і апеляційна скарга не містять, тому апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, а висновок суду першої інстанції, викладений у оскаржуваній постанові законним та обґрунтованим.
Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.
Відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2023 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подану захисником Торубаровим Андрієм Володимировичем, залишити без задоволення.
Постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2023 року, у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Коновалова