Номер провадження: 22-ц/813/3394/23
Справа № 501/1035/22
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 , до Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області, третя особа на боці відповідача: ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 , про збільшення розміру відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 25.03.2022 звернулась до суду першої інстанції з позовом про збільшення розміру відшкодування шкоди, згідно якого просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, спричинену смертю годувальника в розмірі 6500 грн. щомісячно, починаючи з 11.04.2022, а з 01.10.2022 - в розмірі 6700 грн. щомісячно на весь період навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 червня 2013 року о 23 год 57 хв., ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «швидкої допомоги» марки «ТОУОТА НІАСЕ», державний номер НОМЕР_1 , належним ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України», при виконанні трудових обов'язків, допустив зіткнення з мотоциклом «HONDA HORNET 250 МС 31», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Померлий ОСОБА_4 був батьком ОСОБА_2 , 2004 року народження.
Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 14 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2014 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Цим же вироком суд встановив, що ОСОБА_2 знаходився на утриманні свого батька та відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України має право на відшкодування шкоди, яка відшкодовується до досягнення дитиною вісімнадцяти років у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого.
Виходячи з того, що на час загибелі ОСОБА_4 не працював, а встановлена законом мінімальна місячна плата заробітна плата з 01 грудня 2013 року визначена у розмірі 1218,00 грн, суд стягнув на користь ОСОБА_1 як матері неповнолітнього ОСОБА_2 з ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» грошове утримання по втраті годувальника в розмірі 1218,00 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
На підставі виконавчого листа, виданого Іллічівським міським судом 13 серпня 2014 року ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» сплачує до теперішнього часу на ім'я ОСОБА_1 щомісячно 1218 грн.
Позивач вказувала в позові, що з 2019 року ОСОБА_2 навчається у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж морського транспорту національного університету «Одеська морська академія», строк закінчення навчання якого планується 30 червня 2023, а в подальшому має намір продовжити навчання у національному університеті «Одеська морська академія».
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виповнюється 18 років.
Позивач стверджувала, що за рішенням КМУ від 18 грудня 2018 року №1020-р ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» передано Чорноморській міські раді Одеської області. Згідно наказу по закладу від 12 квітня 2019 року№01/7-76/1 ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» реорганізовано шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня Чорноморської міської ради Одеської області», в відтак є правонаступником реорганізованого закладу.
На підставі викладеного, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06 липня 2022 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_2 до КНП «ЧЛ» ЧМР (третя особа на боці відповідача: ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 ) про збільшення розміру відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнено з КНП «ЧЛ» ЧМР на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, спричинену смертю годувальника щомісячно в розмірі 1/2 частини мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено відповідними Законами України, зокрема: - у період з 11.04.2022 - по 3250 грн;- у період з 01.10.2022 до закінчення навчання ОСОБА_2 , тобто до 30.06.2023 - по 3350 грн. Стягнено з КНП «ЧЛ» ЧМР на користь ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі КНП «ЧЛ» ЧМР просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав оцінку довідці від 11 травня 2022 року виданої директором Гежа І.А. «ОСМ Крюінг Менеджмент України», яка підтверджує працездатністю ОСОБА_2 на дату винесення рішення по справ та на дату подачі позову до суду.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 17, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 20 вересня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 05 червня 2013 року о 23.57 годині, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «швидкої допомоги» марки «ТОУОТА НІАСЕ», державний номер НОМЕР_1 , належним ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України», при виконанні трудових обов'язків, допустив зіткнення з мотоциклом «HONDA HORNET 250 МС 31», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.10).
Померлий ОСОБА_4 був батьком ОСОБА_2 , 2004 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.9).
Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 14 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2014 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Цим же вироком суд встановив, що ОСОБА_2 знаходився на утриманні свого батька та відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України має право на відшкодування шкоди, яка відшкодовується до досягнення дитиною вісімнадцяти років у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого (а.с.12-21, 22-25).
Виходячи з того, що на час загибелі ОСОБА_4 не працював, а встановлена законом мінімальна місячна плата заробітна плата з 01 грудня 2013 визначена у розмірі 1218,00 грн, суд стягнув на користь ОСОБА_1 як матері неповнолітнього ОСОБА_2 з ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» грошове утримання по втраті годувальника в розмірі 1218,00 грн, щомісячно, до досягнення повноліття.
На підставі виконавчого листа, виданого Іллічівським міським судом 13 серпня 2014 року ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» сплачує до теперішнього часу на ім'я ОСОБА_1 щомісячно 1218 грн (а.с.26).
З 2019 року ОСОБА_2 навчається у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж морського транспорту національного університету «Одеська морська академія» денної форми навчання, строк закінчення навчання якого планується 30 червня 2023 року, що підтверджується копіями довідок (а.с.11, 65).
ОСОБА_2 11 квітня 2022 року виповнилось 18 років (а.с.6, 9).
За рішенням КМУ від 18 грудня 2018 року №1020-р ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» передано Чорноморській міські раді Одеської області. Згідно наказу по закладу від 12 квітня 2019 №01/7-76/1 ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» реорганізовано шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня Чорноморської міської ради Одеської області», в відтак є правонаступником реорганізованого закладу. Вказані відомості підтверджуються відомостями, які містяться на офіційному сайті КПН «ЧЛ» Чорноморської міської ради Одеської області, які надані позивачем до позову (а.с.7-8).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної і не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особі особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 14 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2014 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Цим же вироком суд встановив, що ОСОБА_2 знаходився на утриманні свого батька та відповідно до ч.1 ст. 1200 ЦК України має право на відшкодування шкоди, яка відшкодовується до досягнення дитиною вісімнадцяти років у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого (а.с.12-21, 22-25).
Виходячи з того, що на час загибелі ОСОБА_4 не працював, а встановлена законом мінімальна місячна заробітна плата з 01 грудня 2013 визначена у розмірі 1218,00 грн, суд стягнув на користь ОСОБА_1 як матері неповнолітнього ОСОБА_2 з ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» грошове утримання по втраті годувальника в розмірі 1218,00 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
З 2019 року ОСОБА_2 навчається у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж морського транспорту національного університету «Одеська морська академія», строк закінчення навчання якого планується 30 червня 2023, що підтверджується копіями довідок (а.с.11, 65).
ОСОБА_2 11 квітня 2022 року виповнилось 18 років (а.с.6, 9).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також діти потерпілого, народжені після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Отже, враховуючи вказану норму закону, ОСОБА_2 має право на одержання, утримання від відповідача у зв'язку зі смертю свого батька ОСОБА_4 , який загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини автомобіля «швидкої допомоги» марки «ТОУОТА НІАСЕ», державний номер НОМЕР_1 , належним ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України».
Суд першої інстанції обґрунтовано поставився критично до заперечень представника відповідача, оскільки відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у п.п. 1-5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього саме працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегулюванні цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною 2 ст. 1195 ЦК України яка регулює подібні за змістом правовідносини передбачає, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, за каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
В зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_4 на момент загибелі не працював, інших утриманців не мав, а також враховуючи те, що не може бути визначений середній заробіток, для визначення розміру відшкодування шкоди у разі смерті потерпілого відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України за аналогією закону має бути застосована ч. 2 ст. 1195 ЦК України, і розмір відшкодування має бути визначений виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, за вирахуванням відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України частки, яка припадала на нього самого, та відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України щомісячними платежами, тобто відшкодування має бути стягнуте у розмірі 1/2 частини мінімальної заробітної плати щомісячно.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлена у 2022 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 01.01.2022 у розмірі 6500 гривень, з 01.10.2022 у розмірі 6700 гривень.
Щодо часу, з якого слід стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, зважаючи на відсутність у чинному законодавстві, норми, яка регулює ці відносини, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що позивач просив суд першої інстанції стягнути майнову шкоду, починаючи з 11 квітня 2022 року - в розмірі 6500 грн, а з 01 жовтня 2022 - в розмірі 6700 грн щомісячно на весь період навчання, але не більш як до досягнення ОСОБА_2 23 років.
Отже, з відповідача на користь ОСОБА_2 має бути стягнуто щомісячно 1/2 частини мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено відповідними законами України, зокрема: в розмірі 3250 грн щомісячно, починаючи з 11 квітня 2022 року, а з 01 жовтня 2022 року - в розмірі 3350 грн щомісячно до закінчення навчання ОСОБА_2 , тобто до 30 червня 2023.
Суд першої інстанції правильно прийняв до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд першої інстанції дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки відповідно до п.п. 2, 6 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI позивача звільнено від сплати судового збору за вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України в дохід держави в розмірі 992,40 грн.
При виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин колегією суддів враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 447/1535/17.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не надав оцінку довідці від 11 травня 2022 року директора Гежа І.А. «ОСМ Крюінг Менеджмент України», що це підтверджується його працездатністю на дату винесення рішення по справ та на дату подачі позову до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Так, дійсно позивачем до суду першої інстанції було подано копію довідки виданої директором Гежа І.А. «ОСМ Крю Менеджмент України», відповідно до змісту якої, ОСОБА_2 працює при посередництві морського агентства «ОСМ Крю Менеджмент України» на суднах, які знаходяться під управління компанії «OSM Crew Management LTD» на посаді кадета (а.с.66).
Проте, відповідно до я. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають
-непрацездатні особи,
-які були на його утриманні
або
-мали на день його смерті право на одержання від нього утримання,
а також
-дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Таким чином, вимоги щодо непрацездатності, передбачені положення ст. 1200 ЦК України, стосуються лише до осіб, які були на утриманні потерпілого та особи, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання, а до дітей потерпілого таких вимог не передбачено, відповідно вищевказані доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 20 вересня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
С.М. Сегеда