Номер провадження: 22-ц/813/674/23
Справа № 947/25640/19
Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.
Доповідач Драгомерецький М. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПЕКС ТРАНС» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПЕКС ТРАНС», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив «Набережний Квартал-Жаботинського», державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеська область Кушнерова Римма В'ячеславівна про визнання майнових прав та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПЕКС ТРАНС» (далі ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив «Набережний Квартал-Жаботинського» (далі ОК «Набережний Квартал-Жаботинського»), державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеська область Кушнерова Р.В. про визнання майнових прав та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 жовтня 2014 року між ТОВ «Олімпекс Транс» та ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» був укладений договір співпраці №14/10-17, предметом якого є спільна діяльність сторін, направлена на будівництво 2-х секційного 22-х поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом, що будуть побудовані на земельній ділянці загальною площею 4 775 кв.м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаного договору про співпрацю, ОК «Набережний квартал - Жаботинського», з метою фінансування будівництва житлового будинку, було укладено ряд Договорів із пайовиками, зокрема з позивачем.
Так, позивач вказує, що між нею та ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» було укладено договір про сплату внесків у ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» №15.01.1.170 від 07 серпня 2015 року (далі - договір 1), відповідно до якого, вона повністю сплатила вартість об'єкту нерухомості шляхом оплати паю на рахунок ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» у загальному розмірі 767 910 грн, внаслідок чого набула майнових прав на об'єкт нерухомості.
Пізніше, як стверджує позивач, рішенням господарського суду Одеської області від 01 серпня 2017 року у справі №916/3315/16 розірвано укладений між ТОВ «Транс» та ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» договір співпраці №14/10-17 від 17.10.2014, і на теперішній час, ТОВ «Олімпекс Транс» не визнає майнові права позивача.
Однак, як зазначає позивач, їй стало відомо про те, що право власності на об'єкт нерухомості, що побудований за рахунок її паю, було зареєстровано за ТОВ «Олімпекс Транс» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46563708 від 19 квітня 2019 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», Одеська область Кушнеровою Р.В..
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом та просила суд визнати за нею майнові права на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 59,07 кв.м, номер 117, в об'єкті незавершеного будівництва 2-секційного багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та даховою котельною (перша та друга черги будівництва), ОНМ №1813415251101, та визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46563708 від 19.04.2019, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеська область Кушнеровою Р.В..
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Суд визнав за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 59,07 кв.м, номер 117, в об'єкті незавершеного будівництва 2-секційного багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та даховою котельною (перша та друга черги будівництва), ОНМ №1813415251101.
Визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46563708 від 19.04.2019, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», Одеська область Кушнеровою Риммою В'ячеславівною.
Стягнуто з ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 447,74 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Олімпекс Транс» просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2020 року та прийняти нове судове рішенням, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Учасники справи в судове засідання до апеляційного суду не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання ними судових повісток. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Матеріалами справи встановлено, що 10 липня 2008 року Одеською міською радою було прийнято рішення №3151-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ТОВ «Олімпекс Транс» в оренду земельної ділянки, площею 0,4775 га за адресою: АДРЕСА_1 для проектування та будівництва 2-х секційного 20-ти поверхового житлового будинку з вбудовано - прибудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом.
Земельна ділянка надавалась у короткострокову оренду, терміном до IV кварталу 2009 року.
10 грудня 2008 року між Одеською міською радою та ТОВ «Олімпекс Транс» був укладений договір оренди, який зареєстрований 23.03.2009 в Одеській регіональній філії ДП Центру ДЗК за №040950500020 (т. 2 а.с. 32-36).
13 серпня 2013 року між тими ж сторонами був укладений додатковий договір про поновлення раніше укладеного договору оренди землі і строк його визначений до 31 грудня 2015 року (т. 2 а.с. 37-38).
Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради замовнику будівництва - TOB «Олімпекс Транс» були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за №01-06/119 від 10.10.2013 з намірами забудови: будівництво 2-х секційного 22-х поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, адреса будівництва: АДРЕСА_1 .
02 грудня 2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України надала Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115143360956 замовнику - ТОВ «Олімпекс Транс» та Генеральному підряднику - ТОВ «Будівельна компанія «С.К.С» на будівництво 2-х секційного 22-х поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, адреса будівництва: АДРЕСА_1 , вид будівництва - нове будівництво (т. 2 а.с. 41-45).
17 жовтня 2014 року між ТОВ «Олімпекс Транс» (Сторона-1) та обслуговуючим кооперативом «Набережний Квартал-Жаботинського» (Сторона-2) був укладений договір співпраці №14/10-17 (далі договір співпраці), предметом якого є спільна діяльність сторін, направлена на будівництво 2-х секційного 22-х поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом, що будуть побудовані на земельній ділянці загальною площею 4775 кв.м, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського.
З метою виконання вищезазначеного договору про співпрацю ТОВ «Олімпекс Транс» видало на користь ОК «НК - Жаботинського» довіреність, згідно якої голова ОК «НК-Жаботинського» мав право на підписання будь-яких договорів та вчинення будь-яких інших дій необхідних для виконання договору про співпрацю №14/10-17 з питань будівництва на введення в експлуатацію багатоквартирного житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до п. 2.1.2. договору співпраці Сторона-2 в повному обсязі фінансує будівництво Об'єкта, надає трудові ресурси, а також професійні знання, навички, вміння, необхідні для будівництва Об'єкта.
Згідно із п. 3.2 договору співпраці фінансування будь-яких видатків, пов'язаних як із проектними роботами, так і із будівництвом об'єкта в повному обсязі здійснюється Стороною-2.
За умовами пп. 4.1.5 п. 4.1 договору співпраці Сторона 1 взяла на себе обов'язок в якості користувача земельною ділянкою сприяти Стороні 2 в реєстрації права власності за пайовиками Сторони 2 на приміщення, закріплені за Стороною-2.
Сторони домовились, що мають взаємні обов'язки (4.3 договору): виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, а також, виконувати інші необхідні дії для виконання умов даного договору та надавати протилежній стороні повне сприяння у виконанні своїх зобов'язань по даному договору і реалізації своїх прав.
За умовами п. 2.3 договору співпраці, Сторони домовились, що поділ об'єкта здійснюється в два етапи. Перший етап включає в себе поділ майнових прав на всі приміщення об'єкта та здійснюється сторонами одночасно із підписанням ними додатку «Акт розподілу площ (приміщень) в об'єкті» до даного договору (п. 2.3.1 Договору).
Відповідно до п. 2.5. договору співпраці кожна із Сторін має право самостійно та без будь-якого узгодження з іншою Стороною на власний розсуд здійснювати розпорядження майновими правами на приміщення об'єкта, що закріплені за нею (т. 1 а.с. 31-39).
Вищезазначені умови договору свідчать про те, що між ТОВ «Олімпекс Транс» та ОК «Набережний квартал - Жаботинського» виникли правовідносини із співпраці, метою якої було будівництво 2-х секційного 22-х поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, адреса будівництва: АДРЕСА_1 .
Фінансування будівництва було покладено виключно на ОК «Набережний квартал - Жаботинського», що залучало кошти фізичних осіб - пайовиків.
Згідно зі статутом ОК «Набережний квартал-Жаботинського» цей кооператив було створено для забезпечення житлом (квартирами) членів кооперативу і їхніх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.
На підставі даного договору про співпрацю, ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» було укладено низку договорів із пайовиками.
Так, 07 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» було укладено договір №15.01.1.170 про сплату внесків у ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» (далі - договір 1).
Згідно із п. 1.1 договору 1 ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» зобов'язався організувати будівництво житлового будинку у АДРЕСА_3 ) за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ОК, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об'єкті будівництва, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов'язався сплатити ОК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним Договором та додатками до нього, та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним договором для учасника.
Відповідно до п. 1.3 договору 1 сторони домовились, що розмір внеску залежить від вартості будівництва одного квадратного метра площі Об'єкту нерухомості та остаточної загальної приведеної площі, яка фактично побудована.
Згідно із п.1.4. договору-1 внесок, який підлягає сплаті учасником, розподіляється наступним чином: пай - грошовий чи інший майновий поворотний внесок, який сплачує особа за будівництво об'єкту нерухомості. Розмір паю становить 95% від внеску, встановленого п.1.3. договору та сплачується частинами згідно графіку, встановленого додатком 1 до цього Договору.
Пунктом 1.5 цього Договору встановлено, що Об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 59,07 кв.м, номер 117.
У відповідності до п. 2.1 Договору 1 вартість будівництва одного квадратного метра загальної приведеної площі об'єкту нерухомості визначається ОК відповідно до проектно-кошторисної документації та договору підряду з підрядною організацією і на день укладання цього Договору складає 13 000 грн за один квадратний метр і може змінюватись у випадках передбачених цим Договором.
Згідно Додатку №1 до Договору 1 сторони домовились, що на дату підписання цього Порядку сплати внесків розмір внесків з врахуванням площі Об'єкту нерухомості згідно проекту та вартості будівництва одного квадратного метру становить 767 910 грн.
Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що ОК зобов'язаний організувати будівництво Об'єкту будівництва та закінчити будівельно-монтажні роботи у строк до 3 кварталу 2016 року при умові дотримання Учасниками порядку та строків сплати внесків (т. 1 а.с. 19-23).
ОСОБА_1 внесені на рахунок ОК «Набережний квартал-Жаботинського» грошові кошти у розмірі 767 910 грн, про що свідчать квитанції №101 від 25 серпня 2015 року, №96 від 21 серпня 2015 року, №63 від 31 серпня 2015 року, №6 від 27 серпня 2015 року, від 17 серпня 2015 року та №112 від 14 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 25-30).
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір про сплату внесків у ОК «Набережний квартал -Жаботинського» має змішану правову природу.
Так, згідно ст. 1 Закону України «Про кооперацію» пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.
Пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися;
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про кооперацію» кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного, судом встановлено, що уклавши договір про сплату пайового внеску, ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» не лише засвідчив вступ ОСОБА_1 у члени кооперативу, а і розпорядився своїм майном - майновими правами на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 59,07 кв.м, номер 117.
З моменту виплати паю позивач стала учасником правовідносин щодо будівництва об'єкта нерухомості у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 59,07 кв.м, номер 117.
У наступному, в лютому 2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області було встановлено ряд порушень при здійсненні будівництва, зокрема, інспектор виїздом на будівельний майданчик встановив, що «ведеться будівництво двосекційного 27-поверхового житлового будинку на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_4 , а також зовнішніх оздоблювальних робіт на нижніх поверхах будинку».
На підставі того, що виявлено збільшення етажності об'єкта без отримання відповідних містобудівних умов та іншої дозвільної документації, контролюючим органом 26 травня 2016 року було анульовано Дозвіл на виконання будівельних робіт від 02 грудня 2014 року №ІУ115143360956, згідно повідомлення ДАБІ України від 26 травня 2016 року №40-304-89
Рішенням господарського суду Одеської області від 01 серпня 2017 року у справі №916/3315/16 розірвано договір про співпрацю №14/10-17 від 17.10.2014, укладений між ТОВ «ОЛІМПЕКС-ТРАНС» та ОК «Набережний квартал-Жаботинського» (т. 2 а.с. 91-97).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2017 року рішення Господарського суду Одеської області від 01 серпня 2017 року у викладеній вище частині було залишено без змін (т. 2 а.с. 98-109).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 червня 2018 року вказані судові рішення залишено без змін.
07 листопада 2017 року між товариством та пайовиками (асоційованими членами ОК «Набережний квартал-Жаботинського»), у присутності представників та у приміщенні ОМР, а також за їх безпосереднім сприянням, було укладено угоду про врегулювання відносин з легалізації, відновлення та завершення будівництва двосекційного двадцяти семи поверхового житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 106-108).
У відповідності до п. 2.1.1 даної угоди визнання ТОВ «ОЛІМПЕКС-ТРАНС» прав пайовиків здійснюється за умови особистої присутності пайовика в момент підписання із товариством прямого договору купівлі-продажу майнових прав. Всі вказані суб'єкти визнали та встановили, що сторони та їх члени визнають майнові права ТОВ «ОЛІМПЕКС-ТРАНС» на об'єкт будівництва, у тому числі право товариства укладати прямі договори про купівлю-продаж майнових прав, тобто договори, які в обов'язковому порядку укладаються між ТОВ «ОЛІМПЕКС-ТРАНС», як замовником будівництва та власником об'єкту, та пайовиками і передбачають отримання (визнання за) пайовиками майнових прав (т. 1 а.с. 93-97).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 16.10.2019 саме ТОВ «ОЛІМПЕКС-ТРАНС» є правокористувачем квартири АДРЕСА_5 , до моменту введення в експлуатацію або продажу майнових прав іншій особі з повною виплатою (т. 1, а.с. 52-53).
Постановою Господарського суду Київської області від 12 березня 2020 року у справі №911/1175/18 відкрито відносно ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бершадського С.М..
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26 листопада 2020 року прийнято позовну заяву ОК «Набережний Квартал-Жаботинського», в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бершадського С.М. №15-10/20 від 15 жовтня 2020 року (вхідний №3046/20 від 16 жовтня 2020 року) про стягнення з ТОВ «ОЛІМПЕКС-ТРАНС» 227 096 824,85 грн. до розгляду та відкрито провадження щодо розгляду даної позовної заяви у відокремленому провадженні у межах справи №911/1175/18 про банкрутство ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» (т. 2 а.с. 128-143).
Загальними положеннями про зобов'язання передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також визначено необхідність виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Відповідно до статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
Тлумачення вказаних норм дає можливість зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об'єктом цивільних правовідносин.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року №2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб'єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов'язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб'єктивне право, яке здатне бути самостійним об'єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.
Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява №31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява №10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви №№71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, №10741/84).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява N 44277/98).
В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.
У постанові від 30 січня 2013 року №6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі №6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі №6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі №6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі №6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі №6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах №6-1502цс15 та №6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі №6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі №6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі №6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах №6-3129цс15 та №6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі №6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі №6-1111цс16.
Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування.
Схожі правові висновки викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №344/16879/15-ц (провадження №14-31цс20).
Встановивши, що ОСОБА_1 повністю сплатила вартість пайового внеску за спірне нерухоме майно, а введення об'єкта будівництва в експлуатацію не відбулося у встановлені договором строки, оскільки ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» вибуло із зобов'язання про співпрацю та припинило діяльність (ініційована справа про банкрутство), що унеможливлює виконання ним своїх зобов'язань за договором, суд першої інстанції правильно виходив із того, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання майнових прав на об'єкт нерухомості, побудований за її кошти, та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про визнання майнових прав.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Аналогічного висновку у справі із подібними правовідносинами дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року (справа №761/32696/13-ц, провадження №14-606цс18).
Крім того, під час вирішення цього спору суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що обидві сторони (ТОВ «Олімпекс Транс» та ОК «Набережний квартал-Жаботинського») при укладенні договору співпраці усвідомлювали, з яких джерел відбувається будівництво об'єкту та які наслідки тягне залучення коштів фізичних осіб - передачу відповідних квартир після введення об'єкту в експлуатацію, оскільки на майбутнє визначили між собою порядок передачі пайовикам майна, створеного за рахунок їх паїв у вигляді квартир, окремих приміщень.
Разом з тим суд першої інстанції, оцінивши докази у справі, дійшов правильного висновку про те, що, уклавши договір про сплату пайових внесків, ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» не лише засвідчив вступ ОСОБА_1 у члени кооперативу, а і розпорядився своїм майном - майновими правами на спірний об'єкт нерухомості.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що вона не була стороною угоди про врегулювання відносин з легалізації, відновлення та завершення будівництва від 07 листопада 2017 року, тому зазначена угода не може створювати для неї жодних прав та обов'язків, у тому числі і щодо обов'язкового підписання прямого договору купівлі-продажу майнових прав.
Правильним є й висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Так, відповідно до ст. 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва подаються такі документи:
1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку);
2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів);
3) документ, що містить опис об'єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об'єкта.
Згідно із пунктами 3, 4 статті 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, здійснюється на підставі такого договору. Державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва на підставі рішення суду, що набрало законної сили, проводиться за правилами, визначеними частинами першою-третьою цієї статті.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 331 ЦК України державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва здійснюється лише у випадку, якщо щодо такого об'єкта необхідно укладення правочину (розпорядження об'єктом). На цьому наголошено також у пункті 6 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», згідно з яким правочини, щодо нерухомого майна, вчиняються лише тоді, коли право власності на це майно зареєстровано відповідно до закону.
Судом було встановлено, що документи, які стали підставою для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 59,07 кв.м, номер 117, не відповідають вимогам статті 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Судові рішення, надані державному реєстратору, не засвідчують підстави виникнення права власності. Судові рішення, зазначені як підстава для проведення державної реєстрації (постанова Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/3315/16 від 02 листопада 2017 року, постанова Північного апеляційного Господарського суду у справі №911/1175/18 від 12 березня 2019 року, рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/3315/16 від 01 серпня 2017 року, ухвала Господарського суду Київської області у справі №911/1175/18 від 08 листопада 2018 року) не встановлюють набуття речових прав на нерухоме майно - майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 59,07 кв.м, номер 117.
Суд першої інстанції правильно вказав, що для проведення державної реєстрації нерухомого майна на підставі рішення суду, воно має набрати законної сили та стосуватись саме права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно. Оскільки вищезазначені рішення судів не стосуються прав на майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 59,07 кв.м, номер 117, як на окремий об'єкт нерухомого майна, такі рішення не могли бути підставою для прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, а також для проведення державної реєстрації майнових прав на вищевказану квартиру.
Крім того, на момент реєстрації відповідач не мав документу, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, оскільки даний документ був скасований.
Так, для державної реєстрації ТОВ «ОЛІМПЕКС-ТРАНС» було надано дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: ІУ115143360956, виданий 02 грудня 2014 року, видавник: ДАБІ.
Проте, на момент подачі документів та державної реєстрації прав на нерухове майно даний дозвіл на виконання будівельних робіт був скасований, а новий дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: ІУ 113192320665 ТОВ «ОЛІМПЕКС-ТРАНС» отримало лише у серпні 2019 року.
Отже, заявником не було подано документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт.
При розгляді заяви та документів доданих до неї державний реєстратор перш за все повинен пересвідчитись у відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав.
Виключний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначений статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Однак, державний реєстратор в порушення норм чинного законодавства не відмовив у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
ТОВ «ОЛІМПЕКС-ТРАНС» не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам відзиву на позовну заяву, які суд першої інстанції належним чином перевірив та надав відповідне мотивування.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПЕКС ТРАНС» залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 18 вересня 2023 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда