21.09.23
22-ц/812/718/23
Провадження № 22-ц/812/718/23
ПОСТАНОВА
іменем України
20 вересня 2023 року м. Миколаїв
справа № 472/186/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу
ОСОБА_1 ,
подану її представником ОСОБА_2
на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 11 травня 2023 року суддею Тустановським А.О., в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено того ж дня), у цивільній справі за позовом
Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
до ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості,
УСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 22 липня 2005 року ОСОБА_1 отримала 4 000 грн. кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з “Умовами та правилами банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою” та “Тарифами банку”, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою умов кредитування, банк просив стягнути з неї заборгованість, що виникла станом на 13 лютого 2023 року у розмірі 59 987, 98 грн., з яких 49 114,08 грн. заборгованості за кредитом та 10 873,90 грн. відсотків.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник участі в судових засіданнях не приймали, представник ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без їх участі.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на відсутність доказів укладання кредитного договору з конкретно визначеними умовами, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку не містять підпису позичальниці.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Строк дії картки є кінцевим строком кредитування - 31 липня 2015 року.
Доказів про перевипуск та отримання відповідачкою інших карток, з іншим строком дії, на думку представника, матеріали справи не містять.
При цьому представник ОСОБА_2 посилався на практику судів вищої ланки, зокрема постанови ВСУ від 11.03.2015 р. (Справа № 6-16цс15), від 10.06.2015 р. (Справа № 6-698цс15), від 04.11.2015 р. (Справа № 6-1926цс15), від 14.12.2016 р. (Справа № 6-2462цс16), від 22.03.2017 р. (Справа № 6-2320цс16), від 11.10.2017 р. (справа № 6-1374цс17) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 р. у справі № 342/180/17, та постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2023 року позов задоволено, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 59 987, 98 грн. кредитної заборгованості та 2 684 грн. судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю укладення кредитного договору за умови сплати процентної ставки з розрахунку 3 % на місяць та умови про порядок погашення заборгованості помісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, що зазначено в анкеті-заяві, яка містить особистий підпис позичальниці.
Також суд вважав помилковим твердження представника відповідача ОСОБА_2 про кінцевий строк кредитування - 31 липня 2015 року, що відповідає строку дії картки, оскільки в матеріалах справи наявні докази перевипуску та отримання позичальницею ОСОБА_3 карток з більш пізнім строком дії, зокрема зі строком дії до березня 2023 року.
З цих же підстав суд вважав, що банк дотримався строку позовної давності, пред'явивши позов у березні 2023 року.
Крім цього, суд посилався на активне користування відповідачкою кредитними коштами упродовж всього строку дії платіжних карток.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник відповідачки, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована недоведеністю того факту, що кредитна картка відповідачки ОСОБА_1 поповнювалася через термінали самообслуговування саме нею, а не іншою особою.
Крім цього, посилався на ті ж обставини, якими заперечував проти позову та на ту ж практику судів вищої ланки.
Зокрема апелянт посилався на постанову Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 569/13606/17-ц, згідно якої для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, які виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриавтБанк» просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на помилковість тверджень апелянта про сплив позовної давності.
Також банком надано інформацію з Єдиної клієнтської бази АТ КБ «ПриватБанк» про фотографування ОСОБА_1 при отриманні 11 червня 2019 року платіжної картки № 516874223432793.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 22 липня 2005 року ОСОБА_1 підписала заяву б/н , в якій було зазначено тип карти: НОМЕР_1 , сума кредитного ліміту 4 000 грн., базова процентна ставка 3 % річних на місяць з розрахунку 360 днів/рік. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості - помісячними платежем в розмірі 7 % від суми заборгованості, погашення заборгованості може здійснюватися як шляхом внесення коштів на карту Клієнтом так і списанням Банком коштів з дебетної картки.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк», станом на 13 лютого 2023 року складає 59 987,98 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 49 114,08 грн., заборгованість за відсотками - 10 873,90 грн.
Останнє погашення позичальницею кредиту мало місце 22 лютого 2022 року.
З довідки виданої АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_1 видавалися кредитні картки: № НОМЕР_2 - 22 липня 2005 року з терміном дії до 07/15; № НОМЕР_3 - 28 червня 2015 року з терміном дії 06/19; № НОМЕР_3 - 28 червня 2015 року з терміном дії 06/19 та № НОМЕР_4 - 11 червня 2019 року з терміном дії 03/23.
З виписки по рахунку за період 22 липня 2005 року по 14 лютого 2023 року вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами, але вчасно їх не повертала.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, встановивши з наявних у справі доказів, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році, отримувала перевипущені для неї банком картки, термін дії останньої з яких - до березня 2023 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і в частині стягнення тіла кредиту і в частині стягнення процентів за кредитом.
Посилання апелянта на те, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не містять особистого підпису позичальниці ОСОБА_1 , правового значення не мають, оскільки сплата позичальницею процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році, погоджена сторонами договору в заяві на отримання кредитної карти, яка підписана особисто ОСОБА_1 .
Крім іншого, апелянт вказував на пропуск позивачем позовної давності.
Проте, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України),
Згідно частини першої статті 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звернувшись до суду з позовом 03 березня 2023 року, банк не пропустив позовної давності відносно кредитних зобов'язань позичальниці ОСОБА_1 , які тривали, згідно діючої платіжної картки до березня 2023 року.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки судів вищої ланки не заслуговують на увагу, оскільки постановлені у справах з іншими обставинами, які не є подібними до справи, яка переглядається.
Зокрема позиція Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 569/13606/17-ц, на яку посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі, не може бути застосована судом з наступних підстав.
У цій постанові Верховний Суд зазначав, що для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, які виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання.
Вказана постанова прийнята у справі з іншими правовідносинами. Зокрема, у цій справі суд врахував, що з банківської виписки по карті вбачається, що за період з 01 січня 1999 року по 14 лютого 2018 року остання активація картки мала місце 25 лютого 2011 року. Матеріалами справи підтверджено строк дії картки до грудня 2011 року. За відсутності підтверджень отримання позичальником кредитної картки з більш пізнім строком дії, суд критично оцінив платіж у розмірі 110 грн., який нібито мав місце у квітні 2013 року, пославшись на недоведеність обставин внесення цього платежу самим позичальником чи уповноваженою ним особою.
Про неможливість застосування позовної давності у цій справі, Верховний Суд зазначив з посиланням на те, що у випадках, коли виконання зобов'язання передбачається частинами або у вигляді періодичних платежів, дії позичальника щодо сплати частини платежу можуть свідчити про визнання ним боргу саме в цій частині, що не є підставою для переривання позовної давності щодо інших (невизнаних) частин заборгованості.
У справі, яка переглядається, отримання позичальницею ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_4 11 червня 2019 року зі строком дії до березня 2023 року підтверджується активним користуванням нею цією карткою у період з 11 червня 2019 року до 31 жовтня 2022 року. Останніми транзакціями за карткою є: 30 жовтня 2022 року - поповнення в терміналі самообслуговування смт. Веселинове - 6,70 грн., 12 жовтня 2022 року - поповнення в терміналі самообслуговування смт. Веселинове - 4,43 грн., 04 травня 2022 року - поповнення в терміналі самообслуговування смт. Веселинове - 15, 49 грн., 23 лютого 2022 року - оплата послуг через Приват 24 - 93 грн. та 573 грн.
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Отже, постанова Верховного Суду, на яку посилається представник відповідачки, винесена у справі, в якій встановлено інші обставини, відмінні від тих, які встановлені у справі, що переглядається.
Щодо інформації з Єдиної клієнтської бази АТ КБ «ПриватБанк» про фотографування ОСОБА_1 при отриманні 11 червня 2019 року платіжної картки № 516874223432793, яка була надіслана на електронні адреси апеляційного суду та представника відповідачки 03 серпня 2023 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У запереченнях на ці пояснення представник відповідачки ОСОБА_2 вважає неможливим прийняття цього доказу, оскільки він не подавався до суду першої інстанції.
Дійсно, позивачем не наведено виняткових обставин, які б унеможливлювали подання ним цього доказу до суду першої інстанції, проте, виходячи з пріоритетності принципу «процесуальної рівності сторін» та враховуючи значення цього доказу для правильності вирішення справи, апеляційний суд вважає за доцільне прийняти цей доказ до розгляду.
Такої практики дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 14 квітня 2020 року, у справі № 361/6001/18.
Крім цього, факт отримання відповідачкою ОСОБА_4 платіжної картки № НОМЕР_5 підтверджується іншими доказами, які були наявні та досліджувалися судом першої інстанції, зокрема: розрахунком заборгованості, довідкою про надані кредитні картки та випискою за договором.
Отже, інформація з Єдиної клієнтської бази АТ КБ «ПриватБанк» про фотографування ОСОБА_1 при отриманні 11 червня 2019 року платіжної картки № 516874223432793 не змінює обставин справи, які були встановлені судом першої інстанції та не впливає на висновки суду.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, сплачений апелянтом судовий збір відноситься на його рахунок.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова
Повний текст постанови складено 21 вересня 2023 року