Справа № 452/140/19 Головуючий у 1 інстанції: Галин В.П.
Провадження № 22-ц/811/1472/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салата Я.І.
з участю представника Концерну «Військторгсервіс» - Данилишин К.З., представника Міністерства оборони України - Мазур М.О., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Військторгсервіс», Міністерства оборони України про відшкодування витрат у сумі поліпшення нерухомого майна, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Концерну «Військторгсервіс», Міністерства оборони України про відшкодування витрат у сумі поліпшення нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням, прийнятим 26 листопада 2015 року Апеляційним судом Львівської області у справі № 452/1481/13, апеляційну скаргу Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення, прийняте 25 жовтня 2015 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області у справі № 452/1481/13 задоволено та вирішено:
-визнати недійсним публічні торги нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що оформлені протоколом від 11 грудня 2009 року № 273-н про хід публічних торгів;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та Державою в особі Міністерства оборони України в особі філії Управління Західного оперативного командування концерну "Військторгсервіс";
-зобов'язати ОСОБА_1 повернути Концерну "Військторгсервіс" приміщення нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
-зобов'язати Концерн "Війсторгсервіс" повернути ОСОБА_1 61 878,00 грн., сплачених ним за договором купівлі-продажу від 18 березня 2010 року;
-стягнути з концерну "Військторгсервіс" на користь держави судовий збір у розмірі 618,78 грн.
Державним виконавцем Самбірського МР ВДВС ГТУЮ у Львівській області Мазуркевич Л.І. 08 листопада 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57634242 з примусового виконання виконавчого листа № 452/1481/13-ц від 12 січня 2017 року, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області, про зобов'язання ОСОБА_1 повернути Концерну «Військторгсервіс» приміщення нежитлової будівлі - складу овочевої тари, загальною площею 280,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, відповідачем після скерування виконавчого листа до примусового виконання, вчинено активні дії щодо повернення майна. Зважаючи на вищенаведені дії відповідача, а також на те, що позивач, як добросовісний набувач, який здійснював протягом терміну володіння майном поліпшення останнього, вважає, що наділений правом на відшкодування витрат на поліпшення майна у сумі, на яку збільшилась вартість майна.
Згідно експертного висновку про вартість об'єкту оцінки станом на 20 листопада 2018 року, вартість нежитлового приміщення - складу овочевої тари, загальною площею 280,20 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 становить 1 459 900 (один мільйон чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп.
Позивачем 24 листопада 2018 року скеровано відповідачу вимогу № 22/11/2018-1 від 22 листопада 2018 року з проханням добровільно погасити витрати в сумі, на які збільшилась вартість майна. Однак, станом на день скерування цієї позовної заяви, відповіді на вищевказану вимогу позивачем не отримано. Відтак вказані вимоги підлягають відшкодуванню в судовому порядку.
Незважаючи на намагання відповідача повернути майно шляхом скерування виконавчого документа до виконання, останнім протягом майже 3-х років не вчинено дії щодо виконання іншої частини рішення, а саме повернення позивачу 61 878,00 грн., сплачених ним за договором купівлі-продажу від 18 березня 2010 року.
Просив суд стягнути солідарно з Концерну "Військторгсервіс" та Міністерства оборони України на його користь грошові кошти в загальному розмірі 1 398 022,00 грн. (один мільйон триста дев'яносто вісім тисяч двадцять дві гривні 00 копійок), як відшкодування здійснених позивачем витрат на поліпшення приміщення нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи просив покласти солідарно на відповідачів.
РішеннямСамбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Концерну «Військторгсервіс» (03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок № 28А, код ЄДРПОУ: 33689922) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) грошові кошти у загальному розмірі 185 968,00 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 00 копійок), як відшкодування здійснених ОСОБА_1 витрат на поліпшення приміщення нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Концерну «Військторгсервіс» (03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок № 28А, код ЄДРПОУ: 33689922) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1 859 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 68 коп.
Стягнуто з Концерну «Військторгсервіс» (03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок № 28А, код ЄДРПОУ: 33689922) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: 16 344 (шістнадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 00 коп., за проведення судової оціночно-будівельної експертизи.
Повернуто ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6 950,32 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень) 32 копійки.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив Концерн «Військторгсервіс».
В апеляційній скарзі покликається на те, що позивач визначає частину товарних чеків, як доказ покращення посилаючись в них на печатку ФОП ОСОБА_1 , на суму 4 315,83 гри. при цьому, на іншій частині товарних чеків взагалі містяться незрозумілі печатки інших ФОПІВ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не мають жодного відношення до справи. В той же час позов заявлений ОСОБА_1 , як фізичною особою, і договір купівлі- продажу також укладався з Позивачем як фізичною особою.
Також стверджує, що експертиза не містить достовірних відомостей про характер покращень та документів на підставі яких експерт встановив, що вони були здійснені. Експертний звіт містить лише порівняльний аналіз нерухомого майна. При цьому порівняння майна йде за площею, місцем розташування, територіальною дислокацією, типом приміщень підібраного із житлового фонду, тоді як об'єктом дослідження чомусь визначено нежитлове приміщення (магазин), що не відповідає характеристикам складу овочевої тари за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертає увагу на те, що неукладений договір купівлі-продажу не створює для сторін прав та обов'язків, у тому числі, до покупця не переходить право власності на майно.
Просить рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2023 рокускасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Концерну «Військторгсервіс», Міністерства оборони України про відшкодування витрат у сумі поліпшення нерухомого майна.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Судом та матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_1 та Державою в особі Міністерства оборони України в особі філії Управління Західного оперативного командування Концерну «Військторгсервіс» 18 березня 2010 року укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого позивач набув у власність нежитлову будівлю - склад овочевої тари, загальною площею 280,2 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 . Відтак позивач став добросовісним набувачем.
Відповідно до наведеного договору купівлі-продажу від 18 березня 2010 року, позивачем відповідачу сплачено повну ринкову вартість майна, що на момент укладення вказаного вище договору становила 61 878,00 грн.
У подальшому Івано-Франківським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України подано до Самбірського міськрайонного суду Львівської області позов до Концерну «Військторгсервіс», ОСОБА_1 , Рівненської міжрегіональної універсальної товарно-майнової біржі «ПРАЙС», треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, Приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Дмитришин К.К. про визнання недійсними: публічних торгів, договору купівлі-продажу та повернення майна у натурі. Рішенням суду від 25 жовтня 2013 року, у задоволенні наведеного позову відмовлено.
Відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року, апеляційну скаргу Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вирішено - задовольнити. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 жовтня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.
-Визнати недійсним публічні торги нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що оформлені протоколом від 11 грудня 2009 року № 273-н про хід публічних торгів;
-Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та Державою в особі Міністерства оборони України в особі філії Управління Західного оперативного командування концерну "Військторгсервіс";
-Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Концерну "Військторгсервіс" приміщення нежитлової будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
-Зобов'язати Концерн "Війсторгсервіс" повернути ОСОБА_1 61 878,00 грн., сплачених ним за договором купівлі-продажу від 18 березня 2010 року;
-Стягнути з концерну "Військторгсервіс" на користь держави судовий збір у розмірі 618,78 грн. (а.с. 7-9).
Державним виконавцем Самбірського МР ВДВС ГТУЮ у Львівській області Мазуркевич Л.І. 08 листопада 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57634242 з примусового виконання виконавчого листа № 452/1481/13-ц від 12 січня 2017 року, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області, про зобов'язання ОСОБА_1 повернути Концерну «Військторгсервіс» приміщення нежитлової будівлі - складу овочевої тари, загальною площею 280,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (том № 1 а.с. 42-43).
За період володіння майном - складом овочевої тари, позивачем вкладено кошти на його покращення.
Як вбачається із висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 6869 від 29 жовтня 2020 року, згідно заявленого представником позивача клопотання, та додатку до нього, ринкова вартість будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 26 листопада 2015 року, могла становити 742 930,00 грн (сімсот сорок дві тисяч дев'ятсот тридцять грн.. 00 коп.). У період з 18 березня 2010 року по 26 листопада 2015 року були здійснені покращення кількісних та якісних показників будівлі складу овочевої тари за вказаною адресою, що не можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Вартість проведених робіт з якісних поліпшень, які вважаються невід'ємною частиною будівлі складу овочевої тари, загальною площею 280,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в цінах 2015 року складає: 185 968,0 грн., (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень) (том № 1 а.с. 181-192).
Із долучених до справи копій товарних чеків відомо, що позивачем неодноразово понесено витрати, що були спрямовані на поліпшення стану майна, а саме нежитлового приміщення - складу овочевої тари (а.с. 55-61).
Також долучені ОСОБА_1 фотографії відображають стан будівлі - складу овочевої тари, як до моменту укладення договору купівлі-продажу від 18 березня 2010 року, та після проведення зазначених вище поліпшень (в період, коли нежитлове приміщення - склад овочевої тари перебував на праві приватної власності у позивача). Зазначені фотографії є підтверджуючим доказом того, як саме змінився стан приміщення за час перебування його на праві приватної власності у позивача (том № 1 а.с. 59-61, 63).
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з тих підстав, що відповідачами протягом розгляду справи не спростовано твердження позивача та доказів щодо цього суду не надано, позивач є добросовісним набувачем спірного майна, за час володіння яким вчинено його поліпшення, які не можуть бути відокремлені від нежитлового приміщення - складу овочевої тари, а відтак підлягають до відшкодування з Концерну у твердій грошовій сумі - в загальному розмірі 185 968,00 грн.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст. 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Тобто, добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Під поліпшенням слід розуміти такі витрати на майно, які, з одного боку, не зумовлені необхідністю його збереження, але, з іншого, мають обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості майна.
Якщо відокремлення поліпшень неможливе, добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна (частина четверта статті 390 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вимоги статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 6869 від 29 жовтня 2020 року, є належним і допустимим доказом у справі, з якого вбачається на яку саме суму зросла ринкова вартість нежитлового приміщення - складу овочевої тари після проведення позивачем в ньому відповідних поліпшень, які не можуть бути відокремлені.
Доказів на спростування висновку експертного дослідження відповідачами надано не було, клопотання про проведення повторної або додаткової експертизи відповідачі не заявляли, а тому посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість такого висновку є безпідставними.
Доказів на спростовування здійснення поліпшення у нежитловому приміщенні ОСОБА_1 , суду також не надано.
З огляду на те, що здійснені поліпшення не можуть бути відокремленні від об'єкту нерухомості, та позивач як добросовісний набувач, здійснював такі поліпшення протягом терміну володіння майном, тому ОСОБА_1 відповідно до вимог, передбачених ч.4 ст.390 ЦК України, наділений правом на відшкодування витрат на поліпшення майна у сумі, на яку збільшилась вартість майна.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позивачем факту порушення його права та необхідність його поновлення у заявлений ним спосіб, що відповідає приписам ч.4 ст. 390 ЦК України, відтак підлягають до відшкодування з Концерну у твердій грошовій сумі - в загальному розмірі 185 968,00 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року встановлено та викладено, що "предметом даного спору є стягнення з відповідачів на користь позивача грошових коштів, як відшкодування здійснених позивачем витрат на поліпшення об'єкту нерухомого майна, а саме - нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 . Відтак спірні правовідносини виникли між сторонами саме із приводу нерухомого майна. Справа підсудна Самбірському міськрайонному суду Львівської області.
Згідно із ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції порушено правила підсудності, колегією суддів оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
На адресу Концерну «Військторгсервіс» позивачем скеровано вимогу №22/11/2018-1 про повернення вартості поліпшень нерухомого майна, зроблених добросовісним набувачем від 22 листопада 2018 року. Зі змісту даної вимоги вбачається що позивачем надано пільговий строк для виконання цієї вимоги, а саме 7 (сім) робочих днів з дня отримання цієї претензії. Згідно трек коду для відстеження поштової кореспонденції, вищезазначена вимога отримана Коцерном «Військторгсервіс» 26 листопада 2018 року. Проте, Концерном дана вимога не виконана, грошові кошти ОСОБА_1 не повернуті (том № 1 а.с. 38-41).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем, не було пропущено строку звернення до суду, оскільки такий почався зі спливом строку, що був визначений вимогою №22/11/2018-1 про повернення вартості поліпшень нерухомого майна, зроблених добросовісним набувачем від 22 листопада 2018 року.
Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про стягнення коштів саме із відповідача 1, яким є Концерн «Військторгсервіс», оскільки такий є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності у формі концерну і належить до сфери управління Міністерства оборони України, несе відповідальність за результати своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.
За наведеного, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення строків позовної давності, а також неправильного визначення процесуального статусу Концерну «Військторгсервіс», оскільки такі обставини були предметом дослідження судом першої інстанції, яким суд дав належну правову оцінку, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними та відповідають дійсності.
Посилання апелянта на регулювання правовідносин, що є предметом спору у справі, положенням ч. 3 ст. 390 ЦК України є помилковим та спростовується матеріалами справи, а також зводяться до особистого тлумачення представника відповідача норм діючого законодавства України.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги Концерну «Військторгсервіс» жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2023 року -залишити без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» - залишити без задоволення.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2023 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.