Справа № 453/1160/22 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.
Провадження № 22-ц/811/656/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
з участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Сколівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пилипів Ольги Василівни звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Сколівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування вимог позовної заяви покликалась на те, що за час шлюбу батьки ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 побудували житловий будинок, загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м., з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 . Згідно даних погосподарських книг вищеописане господарство рахувалося за ОСОБА_7 та відносилося до групи робітничих дворів.
Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_8 , після смерті котрої відкрилася спадщина на частку житлового будинку з приналежними господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що оскільки її матір - ОСОБА_6 померла раніше своєї матері - ОСОБА_8 , то вона спадкувала за правом представлення частку спадщини, яка належала б за законом її матері після смерті ОСОБА_8 . Відтак вважала, що вона та її дідусь ОСОБА_7 , прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 в рівних частках, а саме по частці спірного житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 .
Стверджувала, що ОСОБА_1 після смерті матері проживала з батьком ОСОБА_9 в м. Херсоні. Після смерті останнього рішенням виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради від 13 квітня 2012 року № 60 ОСОБА_1 призначено опікуна - ОСОБА_10 (дядька), в сім'ї якого вона і проживала. Рішенням виконавчого комітету Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області від 23 березня 2012 року № 16 закріплено частку житла та майна, яке належить дитині-сироті ОСОБА_1 , 2000 року народження, в АДРЕСА_1 .
В березні 2022 року ОСОБА_1 повернулась в с. Тухля та звернулася у Сколівську державну нотаріальну контору для оформлення спадщини після смерті дідуся та бабусі, однак дізналася про наявність заповіту, складеного 22 травня 2008 року, відповідно до якого її дідусь заповів своє майно, а саме частки спірного житлового будинку, ОСОБА_3 . В той же час частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами належать ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті бабці ОСОБА_8 . Позивач зазначає, що немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті бабці - ОСОБА_8 , у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів.
Просила визнати за нею право власності на житлового будинку з приналежними господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за правом представлення після смерті бабці ОСОБА_8 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскаржуваним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2023 рокупозов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1А частину житлового будинку з приналежними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за правом представлення після смерті бабці ОСОБА_8 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі покликається на те, ОСОБА_7 після смерті дружини ОСОБА_8 у порядку cт. 1261, 1268 ЦК України прийняв спадщину на належну останній за законом частку у спірному спадковому майні, оскільки на момент смерті проживав разом із дружиною, як той з подружжя, що її пережив, а спірний будинок після смерті ОСОБА_7 увійшов до спадкової маси та був охоплений вчиненим 22 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_3 заповітом.
Вказує, викладені у оскаржуваному рішенні суду висновки щодо успадкування ОСОБА_1 за правом представлення 1/4 частини спірного житлового будинку після смерті бабусі - ОСОБА_8 , так як інша 1/4 частина вказаного житлового будинку належала ОСОБА_7 , як чоловіку спадкодавця після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому майно до складу якого увійшло 1/4 частини спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також про те, що спірний житловий будинок є спільним майном подружжя у даних правовідносинах є помилковими та зроблені внаслідок неповного з 'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності таких висновків обставинам справи та внаслідок неправильного застосуванням норм матеріального права.
Стверджує, що складаючи 22 травня 2008 року заповіт ОСОБА_7 був повноправним власником спірного майна, яким за життя розпорядився на користь ОСОБА_3 , а до складу спадкової маси включається не обов 'язкова частка як така, а конкретне майно, право власності на яке належало спадкодавцю, а положення статті 1266 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки спадкування за правом представлення відбувається лише при спадкуванні за законом і виключно за умови відсутності складеного спадкодавцем заповіту.
Просить рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті, сформованого 24 березня 2022 року за №00035302349 Сколівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Родинні відносини позивачки з матір'ю підтверджує копія свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 , виданого 24 березня 2022 року Сколівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів), відповідно до якого її батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_8 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті, сформованого 24 березня 2022 року за №00035302321 Сколівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивачки - ОСОБА_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті, сформованого 24 березня 2022 року за №00035302287 Сколівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Родинні відносини позивачки з дідусем і бабусею підтверджує копія свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 , виданого 24 березня 2022 року Сколівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів), відповідно до якого її батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_6 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті, сформованого 24 березня 2022 року за №00035302224 Сколівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), відповідно до якого батьками ОСОБА_6 записані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті, сформованого 24 березня 2022 року за №00035302276 Сколівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 03 листопада 1964 року укладено шлюб, згідно актового запису №15.
Також встановлено, що в період перебування в шлюбі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в 1967 році побудували житловий будинок, загальною площею 50,2 кв. м., житловою площею 15,3 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до виписки з погосподарської книги с. Тухля №3, наданої старостою сіл Тухля, Либохора, ОСОБА_11 , житловий будинок 1967 року побудови, загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 15,3 кв. м. та приналежні до нього господарські будівлі та споруди № об'єкта 109, 1991-1995 р.р. за адресою: АДРЕСА_1 рахувалися за гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 30 червня 1989 року Виконкомом Сколівської районної Ради народних депутатів, житловий будинок АДРЕСА_1 , дійсно належав гр. ОСОБА_7 .
Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (діяв на час побудови спірного житлового будинку), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст.ст. 60,70 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Так, відповідно до ст.ст. 1216,1218 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що на лежали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного Кодексу України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 .
Згідно довідки №867, виданої 09 серпня 2022 року старостою сіл Тухля, Либохора, Головецько А.Х. Ткачик, на день смерті гр. ОСОБА_8 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт не був складений, і до складу сім'ї входив її чоловік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За вказаних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину після смерті дружини, оскільки постійно проживав з ним до дня смерті.
Крім того, судом встановлено та вбачається з копій погосподарських книг с. Тухля за 1971-1990 роки, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 , окрім чоловіка ОСОБА_7 являлися її діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Суд першої інстанції також обґрунтовано вважав, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадщину після смерті останньої прийняли відповідно до ст.ст. 1268, 1270 ЦК України. ОСОБА_6 , яка також являлась спадкоємецею першої черги після смерті матері, померла раніше останньої, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_6 та онукою ОСОБА_8 і ОСОБА_5 .
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
На підставі ч.1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Згідно ч.5 ст. 1266 ЦК України, якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
Спадкування за правом представлення це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, які зазначені в Постанові ВСУ від 7 червня 2017 у справі № 6-161цс17, під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.
За наведених обставин, ОСОБА_14 за правом представлення було успадковано частину спірного житлового будинку після смерті бабусі - ОСОБА_8 , так як інша частина вказаного житлового будинку належала ОСОБА_7 , як пережившому чоловіку спадкодавця.
22 травня 2008 року ОСОБА_7 склав в користь ОСОБА_3 заповіт, який посвідчено секретарем виконкому Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області Плечій М.І. за реєстровим № 39, відповідно до тексту якого ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, а саме все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_3 .
В матеріалах справи наявна копія зазначеного заповіту ОСОБА_7 від 22 травня 2008 року.
Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується відповідною відміткою на заповіті, здійсненою секретарем виконкому Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області Плечій М.І. від 22 травня 2008 року та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованого Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 01 червня 2021 року за № 27106152.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому майно, до складу якої увійшло 3/4 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки №865, виданої 09 серпня 2022 року старостою сіл Тухля, Либохора, Головецько, ОСОБА_15 , ОСОБА_7 на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 та складав заповіт.
Крім цього, судом встановлено, що позивачка після смерті матері проживала зі своїм батьком ОСОБА_9 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Рішенням Комсомольської районної у м. Херсон ради від 13 квітня 2012 року призначено ОСОБА_10 опікуном малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно рішення виконавчого комітету Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області від 23 березня 2012 року №16, закріплено частку житла та майна дитині-сироті ОСОБА_1 , 2000 року народження в АДРЕСА_1 .
Позивачка, 29 березня 2022 року подала до нотаріуса заяву за № 184/2011 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі, однак отримала відмову у видачі такого через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Згідно статті 68 Закону України «Про нотаріат'та підпункту 4.15 пункту 4 глави 10Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012№ 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно проводиться нотаріусами після надання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. В разі відсутності таких документів нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з чим особа, яка претендує на зазначене майно повинна встановлювати право власності в судовому порядку.
Відповідно до п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 набула право на спірний житловий будинок як на спадкове майно за правом представлення після смерті бабусі ОСОБА_8 .
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що після смерті ОСОБА_7 увійшов цілий спірний житловий будинок, оскільки наявність свідоцтва про право особистої власності на ім'я останнього не свідчить про те, що такий житловий будинок не був спільним майном подружжя.
З матеріалів справи встановлено, що на день смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) йому належала 3/4 житлового будинку з приналежними господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_2 - як частина спільного майна подружжя 1/4 - в порядку спадкування за законом після смерті дружини), якими він розпорядився заповіті, складеному на користь ОСОБА_3 .
Станом на сьогодні ОСОБА_3 спадщину не оформив, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_7 .
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2023 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.