запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/650/23Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М.
Єдиний унікальний №334/2263/23Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2023 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 , захисника Мартиненка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 26 квітня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ),
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ
Згідно з постановою суду, 10.03.2023 року о 10 год. 15 хв. в м.Запоріжжі по вул.Щасливій, 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot 405», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що в матеріалах справи відсутні докази що він керував транспортним засобом та порушив ПДР. Матеріали справи не містять доказів правомірної зупинки його автомобілю. Проведення поверхневої перевірки було не законно. Він пройшов медичне обстеження в КНП «ОКЗНПД» ЗОР, де зафіксовано відсутність будь-якого його наркотичного сп'яніння.
Заслухавши ОСОБА_1 , захисника Мартиненка А.В., які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується:
- відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №392811 від 10.03.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння; від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України; від підпису і отримання копії протоколу ОСОБА_1 відмовився;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, в якому викладені ознаки наркотичного сп'яніння та зазначено, що огляд у закладі охорони здоров'я не проведений у зв'язку із відмовою ОСОБА_1 від проходження такого огляду.
Зі змісту долученого до матеріалів справи відеозапису об'єктивно вбачається, що поліцейський чітко зазначив перед ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, які на його переконання були наявні у особи та запропонував пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 надав поліцейському чітку, категоричну та зрозумілу відмову від проходження огляду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ним передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, є необґрунтованими. З матеріалів справи встановлено, що усі докази суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Об'єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови.
Більш того, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, враховуючи наявні докази та пряме зазначення про це в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ніким не оспорюється.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 Розділу I Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаки наркотичного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, всупереч протилежним доводам захисника, викладені поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд з метою виявлення стану сп'яніння.
Суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.4 розділу І Інструкції ознак наркотичного сп'яніння.
Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , тим самим, порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.
Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі судом не встановлено.
Суд не приймає до уваги доводи правопорушника ОСОБА_1 , що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, оскільки з дослідженого відеозапису вбачається, що працівник поліції неодноразово вимагав від останнього пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, однак останній весь час ухилявся від виконання такої вимоги під різними приводами протягом тривалого часу.
Перевіряючи твердження апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 керував названим у протоколі транспортним засобом, апеляційний суд звертає увагу на таке.
З відеозапису убачається, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом на час його зупинки працівниками поліції. Сам ОСОБА_1 вказаного факту теж не заперечував та вказував на те, що він працює таксистом. Об'єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах немає.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 також не заперечував факту керування ним вказаним у протоколі транспортним засобом на момент його зупинки працівниками поліції.
Те, що на відео не зафіксований сам момент зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, не спростовує порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів.
Доводи в апеляційній скарзі про неправомірну та агресивну поведінку працівників поліції є суб'єктивною думкою ОСОБА_1 , оскільки спілкування відбувалося в нормальному режимі, що підтверджується відеозаписом. Всупереч твердженням в апеляційній скарзі поліцейські проводили поверхневу перевірку, а не обшук, що не потребує залучення понятих, і висунули водію вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у зв'язку з виявленими ознаками.
За змістом ч.ч.1-4 ст.34 Закону України "Про Національну поліцію", поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю такої особи або інших осіб. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю такої особи або інших осіб.
Відповідно до п.5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Переглянувши відеозапис, судом апеляційної інстанції встановлено, що працівники поліції при виявленні правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, та складанні відповідного протоколу про адміністративне правопорушення діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України "Про національну поліцію та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з дотриманням вимог Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно вимог Інструкції № 1452/735, інспекторами поліції була складена форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння.
Вимога апелянта на обов'язкове вручення йому цього направлення законом не передбачена, оскільки такий документ є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я та надається лікарю вказаного закладу.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування постанови суду. Крім того, апелянтом не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу, яка нібито мала місце 10.03.2023 року.
Наявна в матеріалах справи копія Висновку №1729 від 10.03.2023 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції стосовно ОСОБА_1 , жодного доказового значення в даному провадженні не має.
Відповідно до п.9 Розділу ІІ, п.17 Розділу ІІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
З огляду на викладене, медичний огляд в закладі охорони здоров'я може проводитись лише у присутності поліцейського, а як вбачається з копії висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння він відбувався без дотримання норм щодо обов'язкової присутності співробітника поліції, та після спливу встановленого Інструкцією часу.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що факт самостійного проходження ОСОБА_1 медичного обстеження на предмет його перебування у стані наркотичного сп'яніння не впливає на правильність висновків суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, адже останнього, визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП саме за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, а не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Що стосується інших доводів, наведених в апеляційній скарзі, то вони також не спростовують належності та допустимості наведених вище доказів та не містять в собі достатніх даних для висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, в тому числі через його невідповідність нормам чинного законодавства, порушення яких призвело або могло призвести до неправильного застосування норм процесуального або матеріального права, як про це безпідставно зазначається в апеляційній скарзі.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що водій ОСОБА_1 , який відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України мав обов'язок на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, ухилився від виконання цього обов'язку, що тягне за собою відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, адже відмова від проходження огляду може бути виражена й у пасивній формі шляхом ухилення від виконання цього обов'язку, що випливає із змісту п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, на який посилається апелянт.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суддя дотримався вимог ст.33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення і врахувавши, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 26 квітня 2023 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар
Дата документу Справа № 334/2263/23