Дата документу 21.09.2023 Справа № 317/1157/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 317/1157/21 Головуючий у 1 інстанції: Салтан Л.Г.
Провадження № 22-ц/807/1295/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що між нею та відповідачем 04 лютого 2015 року був укладений договір про відкриття та обслуговування поточного карткового рахунку № НОМЕР_1 , за умовами якого їй відкрито рахунок у національній валюті України за тарифним пакетом «Зарплатний». 12 березня 2019 року протягом часу з 15 години 56 хвилин по 16 годину 17 хвилин з її карткового рахунку невідомими особами було знято грошові кошти в розмірі 21 468 гривень декількома транзакціями, хоча вона нікому не передавала свою картку. Після вказаних подій відповідач відмовляється обслуговувати картковий рахунок та видавати їй гроші. Враховуючи те, що зняття грошей з її карткового рахунку відбувалось без її розпорядження банку, без її фізичної участі та пред'явлення платіжного засобу, невідомими особами, позивач з посиланням на норми Цивільного кодексу України та нормативні акти, що регулюють банківські правовідносини, просила суд стягнути з відповідача на її користь вказану суму у розмірі 21 468 грн., що була безпідставно перерахована банком неналежному отримувачу.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17 квітня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 суму залишку грошових коштів в розмірі 21 468 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят вісім) гривень.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Ощадбанк» на користь держави 908 (дев'ятсот вісім) гривень судового збору.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що для цілей використання сторонами простого електронного підпису (під яким розуміється будь-який вид електронного підпису, крім кваліфікованого підпису, удосконаленого електронного підпису та електронного підпису НБУ), при здійсненні операцій, наданні послуг, укладенні будь-яких правочинів, в тому числі підписанні договорів, листів, повідомлень, в рамках цього договору використовується одноразовий цифровий пароль, який містить комбінацію символів у вигляді цифр, що генерується МПС, і яку направляють держателю картки у вигляді SMS-повідомлення на номер мобільного телефону держателя картки, зафіксований в інформаційних системах банку, якщо умовами договору не передбачено інше.
Відповідно до даних інформаційних систем та програмного забезпечення АТ «Ощадбанк» щодо операцій за рахунком у системі ДБО 12.03.2019р. на номер мобільного телефону позивача НОМЕР_2 з використанням Інтернет-ресурсу WEB-банкінг «Ощад 24/7» було проведено операції на загальну суму 21463,60 грн. Операції проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки та з правильним введенням паролів (ПІН-кодів для одноразової операції в мережі Інтернет), які відомі лише клієнту та були направлені на номер його мобільного телефону. Та ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт.
Відповідно до Інструкції користувача системи «Ощад 24/7» (WEB-версія) з метою додаткової безпеки при кожному успішному або неуспішному вході до WEB-банкінгу надсилається SMS-повідомлення, що надає можливість вчасно отримувати інформацію щодо несанкціонованого доступу сторонніх осіб до системи та оперативного реагування. Система дистанційного банківського обслуговування, із застосуванням якої було здійснено оспорювані позивачем операції, відповідно до умов Інструкції користувача, передбачає заходи щодо електронної ідентифікації, в тому числі, шляхом введення одноразового цифрового паролю, отриманого на номер мобільного телефону (фінансовий номер), повідомлений клієнтом банку в порядку та спосіб, визначений договором, який є аналогом власноручного підпису клієнта.
Відповідно до даних про смс-повідомлення інформаційних систем програмного забезпечення АТ «Ощадбанк» на номер мобільного телефону (фінансовий номер) позивача 12.03.2019р. надсилалось, зокрема, смс-повідомлення з одноразовими цифровими паролями для підтвердження ним операцій у системі ДБО. Також на номер мобільного телефону (фінансовий номер) 12.03.2019р. надсилалось смс-повідомлення з інформацією про операції по рахунку.
Відповідно до п. 14.12 статті 14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з п. 14.16 ст. 14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Враховуючи, що повідомлення позивачем відповідача про неправомірне використання електронного платіжного засобу, яке в розумінні вищезазначеної норми закону є втратою електронного платіжного засобу, відбулось лише 13.03.2019р., після здійснення операції по рахунку, ризик збитків від здійснення операції по рахунку та відповідальність покладається законом саме на позивача.
Окрім того, суд першої інстанції в своєму рішенні робить посилання на Положення № 705, яким передбачається, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. В даному випадку система дистанційного банківського обслуговування, із застосуванням якої було здійснено оспорювані позивачем операції, відповідно до умов договору передбачає заходи щодо електронної ідентифікації, в тому числі, шляхом використання електронного підпису - одноразового цифрового паролю, отриманого на номер мобільного телефону, повідомлений клієнтом банку в порядку та спосіб, визначений договором, який є аналогом власноручного підпису клієнта, що виключає застосування Положення № 705 до спірних відносин.
Таким чином, враховуючи, що при вході до системи дистанційного обслуговування Mobile-банкінг «Ощад 24/7» та проведенні операцій з переказу коштів проведена електронна ідентифікація самого електронного платіжного засобу і його користувача - позивача, відсутності належних доказів щодо проведення операцій сторонніми особами поза волею та бажанням клієнта, відсутності доказів вини банку, саме позивач несе відповідальність за проведені ним операції по власному рахунку. Відповідачем не надано доказів, що саме з вини інших осіб та/або працівників банку були перераховані кошти з її рахунку.
Відтак, апелянт вважає, що несанкціонований переказ грошових коштів міг статися в результаті розголошення клієнтом своїх персональних даних, реквізитів платіжних карток банку, випущених на ім'я позивача, та одноразових кодів підтвердження, які надходили на фінансовий номер телефону клієнта. Та в даному випадку позивач звернулась до банку вже після настання дати валютування, тобто після зарахування перерахованих коштів на рахунок отримувачів. В той же час, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків, включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21 січня 2004 року № 22, або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції (ч.1.7 Інструкції). Крім того, будь-яких доказів того, що дублікат SIM-карти мобільного зв'язку отримали сторонні особи без відома ОСОБА_1 , вона не надала.
Отже, апелянт вважає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвер-дження заподіяння позивачу шкоди саме відповідачем, а тому підстави для задоволення позову про стягнення сум переказів у загальному розмірі 21 468 грн. відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи відповідно до приписів ч. 3 ст. 360 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.369 цього Кодексу.
Згідно із п. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» був укладений договір про відкриття та обслуговування поточного карткового рахунку № НОМЕР_1 , за умовами якого їй відкрито рахунок у національній валюті України за тарифним пакетом «Зарплатний».
З копії виписки по вказаному картковому рахунку вбачається, що 12 березня 2019 року протягом часу з 15 години 56 хвилин по 16 годину 17 хвилин з цього карткового рахунку було знято грошові кошти в загальному розмірі 21 468 гривень декількома транзакціями.
У зв'язку із таким несанкціонованим перерахуванням коштів з її рахунку невідомими особами ОСОБА_1 звернулась із заявою до органів поліції.
З Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні № 12019080070000457, внесення відомостей про яке відбулось 13 березня 2019р. о 13 годині 55 хвилин, вбачається, що воно розпочато за заявою ОСОБА_1 , а кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч. 1 статті 190 КК України за фабулою «невстановлена особа шляхом зловживання довірою дізналась від заявниці інформацію по банківській карті « ОщадБанк » та вивела звідти грошові кошти у розмірі 21 468 грн.».
З наданої на запит інформації від ПрАТ «ВФ Україна» судом встановлено, що 12 та 13 березня по абонентському номеру телефону, який співпадає з фінансовим номером позивача ОСОБА_1 , зазначеним в договорі про відкриття банківського рахунку в Ощадбанку, були здійснені операції по віддаленій заміні СІМ-карти.
На підставі вказаних досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що списання грошових коштів з рахунку позивача ОСОБА_1 відбулось невстановленими особами без її волі через Mobile-банкінг «Ощад 24/7» без використання платіжної картки. Доступ до фінансового номеру мобільного телефону ОСОБА_1 було здійснено сторонніми особами через віддалену заміну СІМ-картки, на що позивач ніяк не могла вплинути. Жодних паролів від банкінгу «Ощад 24/7» вона нікому не передавала.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність заявлених позовних вимог, оскільки банк належним чином не ідентифікував клієнта, а саме, позивача ОСОБА_1 , під час здійснення оспорюваних нею операцій, а також виходив із того, що, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів клієнта.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Згідно з ч.1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до п. 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до п. 4 Розділу II Постанови Правління НБУ № 705 від 05.11.2014р. «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» (надалі Положення), електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача. Ідентифікація користувача може здійснюватися за реквізитами електронного платіжного засобу, нанесеними на ньому в графічному та електронному вигляді.
Відповідно до п. 2 Розділу VI Положення користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Згідно з п.5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Права, обов'язки та відповідальність сторін при дистанційному обслуговуванні клієнта обумовлені в Правилах (Розділ XVII). Витяг з Правил здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у AT «Ощадбанк».
Згідно з п. 14.16. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Відповідно до п. 6 розділу VI Положення № 705 користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
В ході розгляду справи жодних доказів, які б вказували на повідомлення позивачем банку саме до моменту здійснення 12 березня 2019 року оспорюваних операцій по рахунку про втрату електронного платіжного засобу та/або про певні платіжні операції, які ним не проводились, суду надано не було, а тому відповідно до п.14.16. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п.6 розділу VI Положення № 705 у такому разі виключається покладення на банк ризику збитків клієнта від здійснення оспорюваних операцій та відповідальності за них.
Колегія, дослідивши доводи скарги, визнає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті або незаконному використанню свого фінансового номера, ПІН-коду або іншої інформації, яка б дала змогу ініціювати платежі з її картки.
В скарзі банком зазначається, що такі докази містяться у записі телефонної розмови ОСОБА_1 з колл-центром АТ «Ощадбанк», а також у її особистих поясненнях у кримінальному провадженні, порушеному за її заявою.
Дослідивши ці докази, колегія встановила, що у записі телефонної розмови за зверненням ОСОБА_1 до контакт-центру АТ «Ощадбанк» відомостей щодо алгоритму дій самої позивачки задля сприяння шахраям у заволодінні її коштами з рахунку не мається, а лише вирішується питання, яким чином їй відшкодовувати ці кошти, з приводу чого їй надаються рекомендації працівником контакт-центру АТ «Ощад-
банк» звернутися до найближчого відділення банку для вирішення її проблеми.
Проте, як вбачається з витребуваних судом матеріалів кримінального провадження № 19080070000457 від 13 березня 2019 роки за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме, з копії протоколу допиту потерпілої ОСОБА_1 (а.с.153-154), остання органам поліції дала наступні показання (мова оригіналу):
« Могу пояснить, что проживаю по вишеуказаному адресу постоянно, с мужем. На учётах у врачей нарколога и психиатра я не состою. Так, 12.03.2019 я выложила объявление на доску объявлений «ОЛХ» о продаже мужского костюма за 2500 гривен. Это было примерно в 11:00. После чего, примерно в 13:05 у меня зазвонил телефон ( НОМЕР_2 ). Мне позвонили с номера ( НОМЕР_3 ), я взяла трубку, и мужской голос сообщил мне, что его зовут ОСОБА_3 , он представитель магазина костюмов, который находится в Херсоне. Он сообщил мне номер отделения новой почты, на которое нужно отослать костюм и номер телефона ( НОМЕР_4 ), а я, в свою очередь, сообщила ему номер своей карты « НОМЕР_5 ». После чего он сообщил мне, что мне должны переслать деньги и что должна прийти СМС на телефон. Мне пришло сообщение от Водофона , как мне сообщили, это код для отправки денег на мою карточку. Я сообщила этот код. После этого примерно через 20-30 минут у меня пропала связь на телефоне, при этом, когда мой муж звонил на мой номер, шли гудки. 13.03.2019 примерно в 09:00 я подошла к банкомату «Ощадбанк», хотела снять денежные средства в размере 200 гривен, но банкомат сообщил мне, что невозможно снять денежные средства, так как у меня недостаток на счету, хотя последний раз, когда я пользовалась картой, у меня было 21468 гривен.
Я обратилась в отделение « Ощадбанк » для уточнения информации по карте, мне дали выписку, по которой было видно все списания с карты за 12.03.2019. Остаток на карте составляет 2 гривны. С моих слов напечатано верно, прочитано. ОСОБА_1 ».
З вказаних особистих пояснень позивача, які зафіксовані органом поліції в протоколі у кримінальному провадженні слідує, що вона сама визнавала, що власноруч передавала необхідні дані, які сприяли перерахуванню коштів з її рахунку невідомими особами.
У зв'язку із чим органом поліції у Єдиного реєстрі досудових розслідувань від 13.03.2019 19:54:19, номер кримінального провадження № 19080070000457, встановлено зміст обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: «13.03.2019 до чергової частини Хортицького ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що невстановлена особа, шляхом зловживання довірою, дізналась в неї інформацію по банківській карті «Ощадбанк» та вивела звідти грошові кошти у розмірі 21468 гривень, чим спричинила майнової шкоди» (ЄО 4629).
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що цими доказами спростовуються висновки суду першої інстанції, що фактично не знайдено обставин, які б підтверджували, що дії самої позивачки сприяли витоку коштів з її рахунку.
Крім того, відповідно до даних інформаційних систем та програмного забезпечення АТ «Ощадбанк» щодо операцій за рахунком у системі ДБО саме на номер мобільного телефону позивача, НОМЕР_2 , 12.03.2019р. з використанням Інтернет-ресурсу WEB-банкінг «Ощад 24/7» було проведено операції, які вчинені коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку з правильним введенням паролів (ПІН-кодів для одноразової операції в мережі Інтернет), які відомі лише клієнту та були направлені на номер його мобільного телефону.
Крім того, з витягу автоматизованої системи AT «Ощадбанк» про надходження смс-
повідомлень, вбачається надсилання СМС-повідомлень 12.03.2019 виключно на фінансовий номер позивача НОМЕР_6 (номер телефону також позивачем не оспорюється), що також узгоджується із даними ТОВ «Лайфселл».
Між тим, саме на позивача покладено обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та у разі розголошення вказаних реквізитів чи інформації.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року по справі № 522/22780/15-ц.
Отже, колегія суддів зауважує, що інформація щодо доступу до банківської картки ОСОБА_1 була надана невстановленим особам добровільно самою позивачкою ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Тож, виконання розпоряджень клієнта про перерахування коштів з рахунку є обов'язком банку.
Пунктом 1.5. договору при підключенні до послуг отримання щомісячних Виписок на адресу електронної пошти, послуг смс - банкінгу, клієнт погоджується з тим, що надана інформація передається незахищеними каналами зв'язку та може стати відомою третім особам без відома на те клієнта або банку, банк не несе відповідальності за збитки, завдані клієнту у разі розголошення (розкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, а також у разі розголошення клієнтом логіну та паролю до системи WЕВ-банкінг «Ощад 24/7» та/або ПІН-коду до системи Mobile-банкінг «Ощад 24/7 та отримання щомісячних Виписок на адресу електронної пошти.
Таким чином, колегії суддів апеляційного суду встановила, що система дистанційного банківського обслуговування, із застосування якої було здійснено оспорювану позивачем операцію, відповідно до договору та Інструкції користувача передбачає складання розпорядження на здійснення операції в системі дистанційного банківського обслуговування самим користувачем та заходи щодо електронної ідентифікації, зокрема, за допомогою номеру мобільного телефону (фінансового номер), що виключає перекладення відповідальності за здійснену операцію з позивача на банк, а оскільки, операція з переказу спірних коштів була здійснена в мережі Інтернет з підтвердженням платежу електронним цифровим підписом, АТ «Ощадбанк» не повинний нести відповідальність за дану операцію.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61-41264св18).
Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що кошти, зняті шахраями, належать їй особисто, проте в ході розгляду справи встановлено, що більша частина коштів є кредитним лімітом, що виключає можливість їх стягнення із банку на користь позичальника, яка їх попередньо не знімала, і тому не набула у власність.
Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду по справі № 591/1866/20 від 12 грудня 2022 року є необгрунтованим, оскільки вказана справа не є релевантною із цією, так як правовідносини в тій справі не містять даних щодо дій самого позивача, які б сприяли списанню коштів з рахунків невстановленими особами. В той час, як в цій справі такі обставини судом апеляційної інстанції були встановлені.
З урахуванням наведеного вище апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо доказаності позову ОСОБА_1 , а тому скасовує оскаржуване рішення суду із відмовою у його задоволенні.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Беручи до уваги все вище викладене, колегія виснує про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Тому відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційну скаргу банку слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання апеляційної скарги по справі, у розмірі 1362,00 грн. ( а.с. 214).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 квітня 2023 року у цій справі скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 02760363) сплачений судовий збір у сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 21 вересня 2023 року.
Головуючий: С.В. Маловічко
Судді: М.С. Гончар
Г.С. Подліянова