Дата документу 18.09.2023 Справа№ 314/381/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 314/381/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/895/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції з ДУ «Житомирська виправна колонія №4»,
розглянула 18 вересня 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 березня 2023 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Михайло - Лукашеве, Вільнянський район, Запорізька область, громадянина України, який має базову загальну середню освіту, до затримання не працював, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
- 11 лютого 2015 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням на строк 1 рік;
- 09 квітня 2015 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням на строк 2 роки;
- 21 серпня 2017 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням на строк 3 роки. Вироком Запорізького апеляційного суду від 28.02.2022 вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.08.2017 в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено покарання за ч.3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. Строк покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк призначеного покарання час перебування під вартою у період з 11.02.2021 до набрання вироком законної сили, тобто до 28.02.2022, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без змін;
- 25 жовтня 2017 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням на строк 3 роки;
- 27 січня 2020 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;
- 28 травня 2021 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.388 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі. На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі;
- ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22.08.2022 визначено порядок застосування покарання за всіма вироками, зокрема за вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28.05.2021, з урахуванням вироку Запорізького апеляційного суду від 28.02.2022, на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.297 КК України.
Встановлені вироком суду першої інстанції обставини:
на початку листопада 2017 року в денний час доби, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне заволодіння металевими предметами, що знаходяться на місці поховання, діючи з корисливих мотивів, пройшов на територію сільського цвинтаря, розташованого в селі Михайло - Лукашеве Вільнянського району Запорізької області, де підійшов до місця поховання ОСОБА_9 , 1929 року народження - 1973 року смерті, яке представляло собою могилу з насипом та ритуальною спорудою над ним, огороджене по периметру символічним парканом, після чого, з метою отримання незаконної грошової винагороди, за допомогою штикової лопати та металевої труби, почергово витягнув з-під надгробку зазначеної могили 3 металеві труби з литого металу, довжиною по 4 м, діаметром 80 мм кожна, вагою по 100 кг (6 грн. за 1 кг), загальною вартістю 1800 гривень, після чого виніс зазначені металеві предмети за межі цвинтаря та в подальшому покинув місце злочину з вказаним майном, маючи можливість розпоряджатися ним на власний розсуд.
Своїми злочинними діями, ОСОБА_7 протиправно вилучив на свою користь вищевказані предмети, що слугували частиною кріплення могили ОСОБА_9 , тим самим вчинив наругу над вказаним місцем поховання, шляхом незаконного заволодіння предметами, що знаходились на могилі, спричинивши родичці померлої - потерпілій ОСОБА_10 , матеріальний збиток на вищевказану суму.
Після чого, в середині листопада 2017 року в денний час доби, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне заволодіння металевими предметами, що знаходяться на місці поховання, діючи повторно, з корисливих мотивів, пройшов на територію сільського цвинтаря, розташованого в селі Михайло - Лукашеве Вільнянського району Запорізької області, де підійшов до місця поховання ОСОБА_11 , 1915 року народження - 1978 року смерті, яке представляло собою могилу з насипом та ритуальною спорудою над ним, огороджене по периметру символічним парканом, після чого, з метою отримання незаконної грошової винагороди, за допомогою штикової лопати та металевої труби, витягнув з огорожі зазначеної могили металеву трубу з литого металу, довжиною 2 м, діаметром 80 мм, вагою 50 кг (6 грн. за 1 кг), вартістю 300 гривень, після чого виніс зазначений металевий предмет за межі цвинтаря та в подальшому покинув місце злочину з вказаним майном, маючи можливість розпоряджатися ним на власний розсуд.
Своїми злочинними діями, ОСОБА_7 протиправно вилучив на свою користь вищевказані предмети, що слугували частиною огорожі могили ОСОБА_12 , тим самим вчинив наругу над вказаним місцем поховання, шляхом незаконного заволодіння предметом, що знаходився на могилі, спричинивши родичу померлої - потерпілому ОСОБА_12 , матеріальний збиток на вищевказану суму.
Далі, наприкінці листопада 2017 року, в денний час доби, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне заволодіння металевими предметами, що знаходяться на місці поховання, діючи повторно, з корисливих мотивів, пройшов на територію сільського цвинтаря, розташованого в селі Михайло - Лукашеве Вільнянського району Запорізької області, де підійшов до місця поховання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 смерті, яке представляло собою могилу з насипом та ритуальною спорудою над ним, огороджене по периметру символічним парканом, після чого, з метою отримання незаконної грошової винагороди, за допомогою штикової лопати та металевої труби, витягнув з-під надгробку зазначеної могили металеву трубу з литого металу, довжиною 4 м, діаметром 80 мм, вагою 400 кг (6 грн. за 1 кг), вартістю 600 гривень, після чого виніс зазначені металеві предмети за межі цвинтаря та в подальшому покинув місце злочину з вказаним майном, маючи можливість розпоряджатися ним на власний розсуд.
Своїми злочинними діями, ОСОБА_7 протиправно вилучив на свою користь вищевказані предмети, що слугували частиною кріплення могили ОСОБА_13 , тим самим вчинив наругу над вказаним місцем поховання, шляхом незаконного заволодіння предметом, що знаходився на могилі, спричинивши родичці померлої - потерпілій ОСОБА_14 , матеріальний збиток на вищевказану суму.
Приблизно на початку квітня 2017 року (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого та інших осіб, через відсутній отвір віконної рами безперешкодно проник до приміщення ферми, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_15 , звідки за допомогою сили рук витягнув 3 металевих труби, діаметром 120 мм, довжиною по 2 м кожна, вагою 40 кг кожна, загальною вагою 120 кг, вартістю 4 гривні за 1 кг, на суму 480 гривень, що належать ОСОБА_16 , які останній зберігав у приміщенні за усною домовленістю з власником. Після цього, ОСОБА_7 погрузив вищезазначене викрадене майно на мотоцикл «Днепр МТ-10», чорного кольору та покинув місце злочину, тим самим отримав при цьому можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив крадіжку майна ОСОБА_16 , в результаті чого спричинив потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 480 гривень.
Крім того, приблизно в середині квітня 2017 року (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого та інших осіб, через відсутній отвір віконної рами безперешкодно проник до приміщення ферми, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_15 , звідки за допомогою сили рук витягнув 3 металевих труби, діаметром 120 мм, довжиною по 2 м кожна, вагою 40 кг кожна, загальною вагою 120 кг, вартістю 4 гривні за 1 кг, на суму 480 гривень, що належать ОСОБА_16 , які останній зберігав у приміщенні за усною домовленістю з власником. Після цього, ОСОБА_7 погрузив вищезазначене викрадене майно на мотоцикл «Днепр МТ-10», чорного кольору та покинув місце злочину, тим самим отримав при цьому можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив крадіжку майна ОСОБА_16 , в результаті чого спричинив потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 480 гривень.
Крім того, приблизно в кінці квітня 2017 року (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого та інших осіб, через відсутній отвір віконної рами безперешкодно проник до приміщення ферми, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_15 , звідки за допомогою сили рук витягнув 3 металевих труби, діаметром 120 мм, довжиною по 2 м кожна, вагою 40 кг кожна, загальною вагою 120 кг, вартістю 4 гривні за 1 кг, на суму 480 гривень, що належать ОСОБА_16 , які останній зберігав у приміщенні за усною домовленістю з власником. Після цього, ОСОБА_7 погрузив вищезазначене викрадене майно на мотоцикл «Днепр МТ-10», чорного кольору та покинув місце злочину, тим самим отримав при цьому можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив крадіжку майна ОСОБА_16 , в результаті чого спричинив потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 480 гривень.
Крім того, приблизно на початку травня 2017 року (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого та інших осіб, через відсутній отвір віконної рами безперешкодно проник до приміщення ферми, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_15 , звідки за допомогою сили рук витягнув 3 металевих труби, діаметром 120 мм, довжиною по 2 м кожна, вагою 40 кг кожна, загальною вагою 120 кг, вартістю 4 гривні за 1 кг, на суму 480 гривень, що належать ОСОБА_16 , які останній зберігав у приміщенні за усною домовленістю з власником. Після цього, ОСОБА_7 погрузив вищезазначене викрадене майно на мотоцикл «Днепр МТ-10», чорного кольору та покинув місце злочину, тим самим отримав при цьому можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив крадіжку майна ОСОБА_16 , в результаті чого спричинив потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 480 гривень.
Також, у один із днів наприкінці травня 2018 року, у вечірній час доби, точних дати та часу в ходу досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, з метою таєиного викрадення чужого майна, діючи повторно, знаходячись на східній околиці села Підгірне Новомиколаївського району Запорізької області, перебуваючи поблизу недіючого, неохоронюваного автогаража, належного ТОВ «Нива», з відкритої території, здійснили крадіжку металевої основи кузова автомобілю ГАЗ-52, вагою 200 кг, вартістю 1326 грн., після чого разом з викраденим покинули вказане місце та розпорядилися ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_17 матеріальний збиток на вищевказану суму.
Окрім цього, через декілька днів, у один із днів наприкінці травня 2018 року, у вечірній час, точних дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, знаходячись на східній околиці села Підгірне Новомиколаївського району Запорізької області, перебуваючи поблизу недіючого, неохоронюваного автогаража, належного ТОВ «Нива», з відкритої території, таємно, здійснили крадіжку металевого швелера вагою 100 кг, який входив в конструкцію бетонного паркану, який огороджував вказану вище територію вартістю 663 грн., після чого разом з викраденим покинули вказане місце та розпорядилися ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_17 матеріальний збиток на вищевказану суму.
Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 березня 2023 року:
ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.297 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки;
- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
- за ч.3 ст.297 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання з покаранням, призначеним вироком Запорізького апеляційного суду від 28.02.2022 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці.
Строк покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з дня фактичного затримання - з 11.02.2021 року.
Захід забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався.
Цивільні позови потерпілих: ОСОБА_14 на суму 600,00 грн., ОСОБА_10 на суму 1800,00 грн., ОСОБА_12 на суму 300,00 грн., ОСОБА_16 на суму 1920,00 грн. залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі, що складає 429,00 грн.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості.
В обґрунтування доводів зазначає, що однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК. При цьому, судом першої інстанції застосований принцип поглинення до однакових за видом та розміром покарань, призначених за ч.3 ст.185 та ч.3 ст.297 КК України.
Крім того, судом не достатньою мірою враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих починів, суспільно-корисною працею не займається, веде антисоціальний спосіб життя та вчинив 9 кримінальних правопорушень упродовж незначного проміжку часу. Як наслідок, суд прийшов до необґрунтованого висновку про можливість призначення обвинуваченому за сукупністю злочинів мінімально можливого покарання.
Просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; за ч.3 ст.297 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання з покаранням, призначеним вироком Запорізького апеляційного суду від 28.02.2022 року, з урахуванням ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 22.08.2022 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяці. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити апеляційні вимоги.
Обвинувачений просив вирок суду залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні вироку.
Під час судового розгляду ОСОБА_7 повністю визнавав себе винним у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що також підтвердив у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, в судовому засіданні, зі згоди обвинуваченого та інших учасників судового процесу, місцевий суд, з'ясувавши добровільність позиції обвинуваченого та учасників судового провадження, правильність розуміння ними змісту вказаних обставин, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись тільки допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.297, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, правильність кваліфікації дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, колегія суддів переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги прокурора.
Так, прокурор, попри вимоги, викладені в резолютивній частині апеляційної скарги призначити ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, не наводить жодного доводу на користь вказаної вимоги.
Отже, судова колегія, звернувшись до доводів апеляційної скарги, зауважує, що прокурор фактично не оспорює призначене ОСОБА_7 покарання за окремі кримінальні правопорушення, про що було зазначено і під час апеляційного розгляду. Тому судова колегія не знаходить законних підстав щодо ревізії рішення суду в частині правильності призначеного судом першої інстанції покарання за окремі кримінальні правопорушення.
Між тим, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, а саме недотримання місцевим судом передбаченого ч.1 ст.70 КК України правила призначене судом покарання за сукупністю кримінальних правопорушень внаслідок застосування принципу поглинання покарань при призначенні однорідних видів покарань та їх розміру та одночасно доводи щодо невідповідності призначеного обвинуваченому остаточного покарання за положеннями ч.4 ст.70 КК України вимогам ст.65 КК України, заслуговують на увагу.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
Встановлюючи такий порядок визначення остаточного покарання за сукупністю, закон не регламентує, у яких випадках суд може використовувати той чи інший із зазначених принципів. Отже, у кожному випадку це питання вирішується за розсудом суду, який обирає той чи інший принцип визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів з урахуванням обставин конкретної справи і даних про особу винного.
При цьому, неодмінно слід врахувати, що однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК України.
Проте, призначаючи ОСОБА_7 покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, суд першої інстанції помилково застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки за вчиненні ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.297, ч.3 ст.185 КК України суд призначив однакові за видом та розміром покарання, які не є максимальною межею санкцій частин статей кримінального кодексу України.
У такому випадку суд першої інстанції при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень повинен був застосувати принцип часткового складання призначених покарань, які входять до сукупності кримінальних правопорушень.
В цьому контексті, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 , слід вважати аргументованими доводи прокурора про невідповідність призначеного остаточного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора, що зазначена помилка призвела до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м'якість.
Оскільки по кримінальному провадженню має місце неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання на підставі ст.ст.413, 414 КПК України підлягає скасуванню з постановленням у відповідності до положень ст.420 КПК України апеляційним судом у цій частині нового вироку.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За змістом ст.50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових злочинів засудженими та іншими особами.
При цьому, відповідно до ст.33 КК України сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.
Покарання за сукупністю кримінальних правопорушень призначається судом на основі одного із трьох принципів: 1) поглинення менш суворого покарання більш суворим; 2) часткового складання призначених покарань; 3) повного складання призначених покарань.
Отже, законодавцем визначено декілька правил призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, з яких принцип повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини є більш суворим, ніж принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки при частковому складанні розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини.
При виборі принципу призначення покарання (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання призначених покарань) суд повинен враховувати, крім даних про особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять в сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, вид сукупності (реальна чи ідеальна), тяжкість наслідків кожного злочину окремо та їх сукупності тощо.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України, а потім остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, колегія суддів, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до нетяжкого (ч.2 ст.185 КК України) та тяжких злочинів (ч.3 ст.185, ч.3 ст.297 КК України), обставини вчинення кримінальних правопорушень, вчинив дев'ять епізодів злочинної діяльності, відсутність відшкодування матеріальної шкоди потерпілим та відомості про особу обвинуваченого.
Звертаючись до характеризуючих даних, слід відмітити, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини проти власності, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на теперішній час відбуває покарання у місцях позбавлення волі за попереднім вироком, не має постійного місця проживання, суспільно-корисною працею не займається, міцних соціальних зв'язків не має.
Обставини щодо свідомого нехтування обвинуваченим встановленими загальносуспільними правилами переконливо свідчать про схильність ОСОБА_7 до протиправної поведінки.
Репутація обвинуваченого ОСОБА_7 , кількість епізодів злочинної діяльності, наявність обставини, що обтяжує покарання, засвідчує необхідність застосування при призначенні ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень більш суворого принципу призначення покарання, ніж поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме принцип часткового складання призначених покарань, які входять до сукупності та одночасні вказані дані засвідчують необхідність збільшити розмір остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень покарання.
Враховуючи вищенаведені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , фактичні обставини кримінального провадження та тяжкість вчинених злочинів, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочинів, а також обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 потрібно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом частково складання покарань у виді позбавлення волі на строк п'ять років, та відповідно до ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням, призначеним вироком Запорізького апеляційного суду від 28.02.2022 року, з урахуванням ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 22.08.2022 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців, що буде домірним скоєному і відповідатиме визначеній ст.50 КК України меті призначення покарання та особі обвинуваченого.
На думку колегії суддів, такий розмір покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що, з урахуванням відхилення іншої апеляційної вимоги, обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 березня 2023 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки;
- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
- за ч.3 ст.297 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання з покаранням, призначеним вироком Запорізького апеляційного суду від 28.02.2022 року, з урахуванням ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 22.08.2022 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4