Справа № 127/19773/23
Провадження № 22-ц/801/1778/2023
Категорія: 114
Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 рокуСправа № 127/19773/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),
суддів Денишенко Т. О., Оніщука В. В.,
за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.07.2023 року, ухвалене у складі судді Воробйова В. В. в приміщенні суду, повний текст рішення складено 13.07.2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
04.07.2023 року ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 , звернулася у суд із заявою (вх. № 52684) про видачу обмежувального припису.
Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.05.2020 зареєстрували шлюб. В період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина ОСОБА_4 .
З 17.12.2022 року подружжя припинило спільне проживання однією сім'єю, оскільки під час спільного проживання ОСОБА_2 здійснював тотальний контроль щодо заявниці, обмежував її коло спілкування, тобто в його діях проявлялися нездорові ревнощі, які в подальшому переросли у систематичні прояви безпідставної агресії, цькування, погрожування, психологічний тиск.
Неодноразово ОСОБА_2 відносно неї вчиняв психологічне та фізичне насильство, а саме завдавав їй тілесні ушкодження, виражається нецензурною лайкою.
Наразі у судовому порядку вирішується питання про розлучення, але ОСОБА_2 все одно не залишає заявницю у спокої, весь час її переслідує, здійснює постійні дзвінки з різних номерів телефонів та погрожує знайти та убити заявницю, залишивши їхнього спільного сина сиротою.
27.03.2023 року ОСОБА_2 надіслав на її телефон відео, де він над їхніми сімейними фото перемішує в руці бойові набої до автомата, пояснюючи, що одним патроном уб'є заявницю, іншим химерного коханця.
На даний час ОСОБА_2 , як військовослужбовець має доступ до бойового автомата, оскільки проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та заявниця розцінює його погрози, як реальні та які викликають у неї побоювання щодо їх реалізації відносно неї.
ОСОБА_1 здійснено повідомлення правоохоронних органів щодо вчинення відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України - погроза вбивства та подано заяви щодо вчинення відносно неї ОСОБА_4 домашнього насильства.
Виходячи з наведеного, положень статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статті 350-2 ЦПК України, ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , який наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на строк у шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: 1) заборонити ОСОБА_2 переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 ; 2) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.07.2023 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 6459 від 02.08.2023 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про видачу обмежувального припису.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 надано суду відео з погрозою її вбивства ОСОБА_2 .. На відео показуються бойові набої до автомата та наводиться спосіб її вбивства шляхом розстрілу. Поза увагою суду першої інстанції залишені зазначені в заяві про видачу обмежувального припису обставини зазначені ОСОБА_1 , повідомлення у Vіber, відео, аудіо та самі пояснення заявниці.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у справі докази (а. с. 52, 54, 55).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявниці та її представника, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20.05.2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі /а. с. 4/.
В період шлюбу у них народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а. с. 5/.
До матеріалів справи наданий диск із знімком екрана телефона абонента ОСОБА_5 із повідомленням «чекай у гості і гроб закажи», абонента Петя із повідомленням «а тепер думай, що може бути із-за того, що ти не брала трубку», а також відео на якому, невстановлена особа над сімейними фотографіями заявниці переміщує в руці патрони з використанням ненормативної лексики повідомляє, що лише один із них ( патронів) буде їй, інші для нього (іншого чоловіка). / а.с.9/
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею в порушення вимог статті 81 ЦПК України не надано суду належних, допустимих, достовірних, достатніх та загалом будь яких доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 відносно неї психологічного, економічного та/або фізичного насильства, а також ризиків, які можуть наступити у майбутньому у випадку не видачі щодо ОСОБА_2 обмежувального припису.
Зазначений висновок суду першої інстанції зроблений за повного з'ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства.
Згідно з пунктами 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
За змістом частини другої - четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Встановивши, що заявниця не надала суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо неї ОСОБА_2 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
До заяви ОСОБА_1 не додано клопотання про витребування доказів судом відповідно до частини другої статті 3504 ЦПК України, у разі неможливості надати докази заявницею самостійно.
Суд апеляційної інстанції зважає й на те, що з часу подачі заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису (04.07.2023 року) пройшло більше двох місяців, доказів існування ризиків, передбачених положеннями пункту 9 частини першої статті 1, частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суду не надано. При цьому, ОСОБА_1 проживає окремо від ОСОБА_2 , який проходить наразі військову службу в іншому населеному пункті.
Доказів звернення із заявами до правоохоронних органів ОСОБА_1 суду не надано, тоді як висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Надані ОСОБА_1 суду диск з відеозаписом та копіями повідомлень з Viber /а. с. 9/ суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги, оскільки з них неможливо достовірно встановити час їх створення, особу, що на них зображена, та автора текстових повідомлень і кому вони були адресовані.
Крім того, з інформації розміщеної на диску не можливо встановити повної картини конфлікту та виявити умови і чинники, які були причиною створення даної ситуації.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення суду, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявниці з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.07.2023 року у даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: Т. О. Денишенко
В. В. Оніщук
Повний текст постанови складено 20.09.2023 року.