Справа № 750/12306/23
Провадження № 1-кп/750/646/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62023100150000069 від 09.03.2023, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берлози, Козелецького району, Чернігівської області, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з чим почав діяти воєнний стан на території України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 33 від 24.02.2022 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти вказаної військової частини. В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 281 від 22.11.2022 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу вказаної військової частини.
Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_4 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
В свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_4 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 14.12.2022 близько 08 год. 00 хв. в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, що було визначене за адресою: АДРЕСА_3 .
26.07.2023 о 16 год. 50 хв. солдата ОСОБА_4 затримано та доставлено до П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_4 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного за адресою: АДРЕСА_3 , обов'язки військової служби з 08 год. 00 хв. 14.12.2022 по 26.07.2023 не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, а займався справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, визнав повністю, підтвердив викладене в обвинувальному акті щодо вчинення ним даного кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся, показав, що він прийшов добровольцем до військкомату, але в подальшому у нього виник конфлікт із керівництвом через що він залишив місце служби, працював неофіційно, мешкав за місцем мешкання дружини, з якою зараз хоч і не розлучений, але відносини припинилися і він там вже не проживатиме, просив не позбавляти його волі та дати йому можливість продовжувати військову службу.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд враховує, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не заперечують проти такого порядку дослідження доказів, правильно розуміють зміст цих обставин, не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В ході судового розгляду, враховуючи викладене вище, свідчення обвинуваченого, надані суду, той факт, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюються, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 діяння повністю доведено і правильно кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність даних щодо його притягнення до адміністративної відповідальності, його вік, стан здоров'я, згідно наявних даних, що він за медичною допомогою в диспансерне наркологічне відділення ЧОПНЛ не звертався, за медичною допомогою до психіатра в диспансерне психіатричне відділення ЧОПНЛ не звертався, те, що він одружений, має постійне місця реєстрації та проживання, за місцем несення служби характеризується незадовільно, суд також враховує наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що таке обтяжують, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі, ближче до нижчої межі санкції вказаної частини зазначеної статті.
Суд вважає за необхідне при призначенні покарання керуватися приписами ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, у зв'язку із чим суд вважає, що зазначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування ст. 75 КК України суд не знаходить.
У строк відбування покарання ОСОБА_4 за даним вироком слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання за даним вироком час тримання його під вартою та рахувати початок строку відбування покарання ОСОБА_4 за даним вироком з моменту його фактичного затримання - з 26.07.2023.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання даним вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1