Справа № 750/9313/23
Провадження № 2/750/1333/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мойсієнко К.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 60453 грн. 21 коп.
Обґрунтовано позов тим, що відповідач звернулася до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 03 травня 2019 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов не подала.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи по суті повідомлялася завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Одночасно відповідач повідомлялась про час і місце розгляду справи шляхом публікації оголошення про виклик на сайті судової влади.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву від 03 травня 2019 року (а.с. 15, 16), згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому змінювався (а.с. 13).
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Згідно довідки АТ КБ «Приват Банк», відповідачу надавалась у користування кредитна картка № НОМЕР_1 , строком дії до січня 2023 року (а.с. 14).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем зазначено, що свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Так, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 22 травня 2023 року становить 60453 грн 21 коп., до якої входить: 49239 грн. 13 коп. - заборгованість за тілом кредита, 11214 грн. 08 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 5 зворот, 8, 9).
Відповідачем вказаного розрахунку не спростовано.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою по рахунку відповідача (а.с. 10-12).
Доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідач суду не надала.
Таким чином, оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань, у добровільному порядку не повернула фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 49239 грн. 13 коп.
При цьому, досліджуючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
У анкеті-заяві від 03 травня 2019 року, підписаній відповідачем, процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків, крім самого розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, як невід'ємні частини укладеного договору, а також на підписаний особисто позичальником паспорт споживчого кредиту.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і Умови та Правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, враховуючи, що вони не підписані відповідачем.
Крім того, інформація на самому сайті та роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також, суд вважає за не можливе застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 та підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, така ж позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03 березня 2021 року в справі № 669/573/18, від 23 грудня 2020 року в справі № 191/2648/17 та інших.
Щодо посилання позивачем на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, як на підставу обгрунтованості заявлених вимог, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
03 травня 2019 року відповідач підписала паспорт споживчого кредиту про умови кредитування в якому зазначена, зокрема, така інформація: сума/ліміт кредиту по картці «Універсальна» до 50000 грн, по картці «Універсальна Gold» - до 75000 грн; строк договору - 240 місяців; строк кредитування - до 240 місяців; мета отримання кредиту - споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом (на картковий рахунок); процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,00001% річних; процентна ставка за межами пільгового періоду: по картці «Універсальна» - 43,2%, по картці «Універсальна Голд» - 42%; тип процентної ставки - фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); загальні витрати за кредитом: по картці «Універсальна» - 53185 грн 77 коп., по картці «Універсальна Gold» - 61687 грн 16 коп.; кількість та розмір платежів, періодичність внесення - щомісяця до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн.; пеня не - застосовується; штраф за прострочення більш, ніж на 30 днів за обов'язковими платежами за карткою - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - по картці «Універсальна» - 86,4%, по картці «Універсальна Gold» - 84% (а.с. 17, 18).
Підписана відповідачем анкета-заява не містить умов про те, що паспорт споживчого кредиту є складовою укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг.
Також, суд звертає увагу на те, що паспорт споживчого кредиту містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 18 травня 2019 року. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що наведені у ньому обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування щодо різних типів кредитних продуктів є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору.
Таким чином, суд вважає, що банк на виконання умов Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, вказавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.
При цьому, суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони при укладенні 03 травня 2019 року договору обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Оскільки анкета-заява, яка підписана відповідачем, не містить посилання на конкретні умови кредитування, нарахування відсотків та порядок повернення кредиту, а тому саме по собі підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту, яке відбулося набагато підзіше, ніж підписання анкети-заяви, без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг не підтверджує узгодження сторонами умов кредитування і такий паспорт не можна вважати складовою частиною укладеного договору.
Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах від 18 січня 2021 року в справі № 748/2011/20, від 28 січня 2021 року в справі № 390/1088/20, від 26 січня 2021 року в справі № 485/1317/20, від 01 лютого 2021 року в справі № 128/715/20, від 13 січня 2021 року в справі № 607/7831/20, від 15 січня 2021 року в справі № 348/1837/20 та інших.
Також, Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 вказала, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) заборгованість у сумі 49239 грн. 13 коп. (сорок дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять грн. 13 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» 2186 грн. 12 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя