Справа № 686/19913/23
Провадження № 1-кс/686/6472/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали за скаргою ОСОБА_3 щодо невнесення відомостей до ЄРДР,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. В обґрунтування доводів скарги зазначено, що 24.07.2023 р. ОСОБА_3 було подано заяву до органів внутрішніх справ з вимогою внести до ЄРДР відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, по факту умисного невиконання ОСОБА_4 рішення суду у справі №686/21675/19, однак, станом на час подання ОСОБА_3 вказаної скарги, яка датована 29.07.2023 р., ОСОБА_3 невідомо дії уповноваженої особи щодо його заяви, тому у скарзі ОСОБА_3 просить: зобов'язати уповноважену особу Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області внести відомості до ЄРДР, згідно з поданою ОСОБА_3 заявою від 24.07.2023 р.
ОСОБА_3 , який клопотав про розгляд справи без його участі, та представник органу досудового розслідування у судове засідання не з'явились.
Згідно зі ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на вказане, враховуючи принцип диспозитивності, з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали скарги та надані матеріали перевірки, слідчий суддя приходить до наступного.
Положеннями частини 1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Із наданих матеріалів перевірки №3349, вбачається, що дійсно 24.07.2023 р. ОСОБА_3 звертався до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області з заявою про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, в які повідомляв, що «24.01.2020 р. Хмельницьким міськрайонним судом за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 винесено рішення суду №686/21675/19 щодо вселення ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , та зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні, розпорядженні житлом ОСОБА_3 17 квітня 2023 р. особо небезпечний злочинець, сусідка, мажорна особа у кримінальному світі, узгрупованих та корумпованих правоохоронних органів, чиновників місцевої влади, - ОСОБА_4 створила чергові перешкоди ОСОБА_3 у користуванні та розпорядженні приватною власністю, домоволодінням, АДРЕСА_1 . З цих підстав, з втручання Уповноваженого ВР людини, надісланим листом до ДВС м.Хмельницький, обласної прокуратури, ДБР щодо створених кримінальних подій 17.04.2023 року, заяви ОСОБА_3 до ДВС, державним виконавцем першого відділу ДВС визнано незаконні дії сусідки ОСОБА_4 , порушення прав ОСОБА_3 , умисне невиконання рішення суду №686/21675/19 та винесено від 30.06.2023 р. постанову, за повторне чергове невиконання рішення суду, про накладення штрафу на ОСОБА_4 - 3400 грн. Кримінальне правопорушення рахується, згідно з КК України, умисне невиконання рішення суду, що підтверджується притягненням до повторної адміністративної відповідальності, як доказ, накладення штрафу, вчасності постанови від 26.05.2021 р. 1700 гр., 05.03.2022 року 2400 гр., 30.06.2023 року 3400 гр., ігноруючи 8 вимог державного виконавця, у яких попереджено боржника щодо наслідків умисного невиконання рішення суду в справі № 686/21675/19 - кримінальна відповідальність. Даними діями сусідка ОСОБА_4 завдала ОСОБА_3 , його сім'ї моральної, матеріальної шкоди. З посиланням на ч.ч.1, 2 ст.214 КПК України, ОСОБА_3 у цій заяві просив: внести в ЄРДР ОСОБА_4 , розпочати кримінальне досудове розслідування, притягнути до відповідальності; визнати ОСОБА_3 потерпілим; повідомити про внесення в ЄРДР належним чином, в тому числі на номер телефону, зазначений ОСОБА_3 ».
Вказана заява ОСОБА_3 була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» ХРУП 26.07.2023 р. за №12604, а в подальшому, ця заява ОСОБА_3 скерована до ВП №1 Хмельницького Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, де була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» ВнП №1 ХРУП 31.07.2023 р. за №18049.
Відомості до ЄРДР за вказаною, поданою ОСОБА_3 , заявою від 24.07.2023 р. внесені не були.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Згідно з ч.2 ст.214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч.4 ст.214 КПК України).
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України).
Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4, 5 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить, що повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Наведене дає підстави для висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписом ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документу.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
На думку слідчого судді, у поданій ОСОБА_3 заяві від 24.07.2023 р. викладені факти, які за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, й того, яке передбачене ч.1 ст.382 КК України, оскільки ця заява не містить об'єктивних даних, які підтверджували би реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, так, зі змісту поданої заяви не вбачається, що у випадку, про який повідомляв ОСОБА_3 , мало місце саме умисне невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, й не зазначав ОСОБА_3 у своїй заяві про те, коли саме набрало законної сили судове рішення, протягом якого часу це рішення саме умисно не виконуються ОСОБА_4 , в чому це невиконання полягає (відмова виконати судове рішення чи ухилення від його виконання)), не наведено в заяві, й конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації дій особи за відповідною статтею Кримінального кодексу України. Аргументи ОСОБА_3 про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, фактично ґрунтується на його власній оцінці, та фактично свідчать про існування довготривалих неприязних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак, ні заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, ні долучені до цієї заяви документи (постанови: про відновлення виконавчого провадження від 30.06.2023 р., що була винесена при розгляді заяви ОСОБА_3 про відновлення виконавчого провадження; про накладення штрафу від 05.03.2021 р. та від 27.05.2020 р., без відмітки про набрання цими постановами, які можуть бути оскаржені, чинності), жодним чином не свідчать про те, що ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконати судове рішення, яке набрало законної сили, умисно не виконує це рішення, тобто, відмовляється його виконати або ухиляється від його виконання. Відсутні й у доданих до вказаної заяви матеріалах й будь-які підтверджуючі відомості, які б свідчили про те, що будь-яке судове рішення у справі №686/21675/19, яке набрало законної сили, на сьогоднішній день дійсно залишається не виконаним. До того ж, саме твердження ОСОБА_3 , викладене у його скарзі та в означеній заяві про вчинення, на його думку, ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, недостатнє для того, щоб розпочати досудове розслідування, адже, досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які реально свідчать саме про вчинення кримінального правопорушення.
У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01) від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява N 37437/97).
З огляду на викладене, представник органу досудового розслідування обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 у внесенні відповідних відомостей до ЄРДР.
Слідчий суддя не вбачає підстав для внесення відомостей за заявою ОСОБА_3 до ЄРДР. Ініціювання кримінального переслідування щодо особи, за встановлених обставин, є необґрунтованим засобом кримінально-правового примусу та не відповідає приписам кримінального процесуального закону.
Враховуючи викладене, а також те, що уповноваженою особою Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, у даному випадку, не була допущена бездіяльність, яка б виразилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, про яку йдеться у поданій ОСОБА_3 скарзі, тому у задоволенні цієї скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 110, 214, 303- 307, 309, 395 КПК України,-
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя