ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.09.2023Справа № 910/10138/23
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
про стягнення 14 990,26 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (надалі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв про стягнення 14 990,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитого природного газу відповідно до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 804,82 грн., 3% річних у розмірі 872,11 грн. та інфляційних у розмірі 7 313,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
19.07.2023 до Господарського суду міста Києва від Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було укладено договір постачання природного газу №25-1014/21-БО-Т від 04.11.2021, на підставі якого саме третьою особою поставлявся природний газ відповідачу. Крім того, позивачем не надано документів на підтвердження факту поставки позивачем відповідачу в період з 01.01.2022 по 30.05.2022 зазначених ним у позові обсягів природного газу.
20.07.2023 та 25.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшли аналогічні за змістом відповіді на відзив, відповідно до яких позивач надав додаткові пояснення у справі з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
24.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшли доповнення до відповіді на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення по суті спору, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
27.07.2023 через канцелярію суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка задоволена судом та ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, запропоновано третій особі надати письмові пояснення по суті спору, визначено строк для подання пояснень третьої особи - протягом 5 днів з дня вручення копії позовної заяви разом з доданими до неї документами та для подання відповіді на пояснення третьої особи (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня їх отримання.
08.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшли письмові пояснення, відповідно до яких між останнім та Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв було укладено договір постачання природного газу №25-1014/21-БО-Т від 04.11.2021 та відповідно до його умов своєчасно забезпечено реєстрацію на інформаційній платформі оператора ГТС в реєстрі споживачів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №880 від 04.07.2017, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 за результатами державного конкурсу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
ЕІС-код споживача природного газу - Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв є - 56XS000025Y3Y004, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Форми №10 (Інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»).
Відповідно до листа оператора ГТС №ТОВВИХ-22-10815 від 07.10.2022, а також інформації щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕІС-кодом - 556XS000025Y3Y004, інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10), відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000025Y3Y004 відповідача включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесено газ, спожитий відповідачем, зокрема, у періоди з 01.01.2022 по 31.01.2022, з 01.02.2022 по 28.02.2022, з 02.03.2022 по 30.03.2022, з 02.04.2022 по 29.04.2022, з 02.05.2022 по 30.05.2022, до портфеля постачальника «останньої надії».
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
З твердженням позивача, протягом періоду з 01.01.2022 по 31.01.2022, з 01.02.2022 по 28.02.2022, з 02.03.2022 по 30.03.2022, з 02.04.2022 по 29.04.2022 та з 02.05.2022 по 30.05.2022 між Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (споживач) та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник «останньої надії») діяв типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - «Типовий договір»).
Відповідно до п. 2.1 Типового договору за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно із п. 2.2 Типового договору обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).
Відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 (п. 2.3 Типового договору).
Пунктом 3.1 Типового договору визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1 Типового договору).
У відповідності до п. 4.2 Типового договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Пунктом 4.3 Типового договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Типового договору).
Відповідно до п. 4.5 Типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
На виконанням умов Типового договору позивачем поставлено відповідачу природний газ у спірний період в об'ємі 876,58 куб.м. на загальну суму 36 754,42 грн., про що виставлені та направлені на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв із вимогою про сплату заборгованості за спожитий газ не побутовим споживачем постачальнику «останньої надії» №119/4.3-9032-2022 від 13.07.2022, в якій просило сплатити заборгованість із сплати за спожитий газ у розмірі 36 754,42 грн.
В свою чергу, 28.12.2022 відповідачем сплачено позивачу за спожитий у спірний період природний газ 36 754,42 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 28.12.2022.
За твердженням позивача, відповідно до п. 4.4 Типового договору відповідачем було несвоєчасно оплачено поставлений за періоди 01.01.2022 по 31.01.2022, з 01.02.2022 по 28.02.2022, з 02.03.2022 по 30.03.2022, з 02.04.2022 по 29.04.2022 та з 02.05.2022 по 30.05.2022 природний газ, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 6 804,82 грн., 3% річних у розмірі 872,11 грн. та інфляційні у розмірі 7 313,33 грн. за загальний період з 01.03.2022 по 27.12.2022.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом ГТС.
У відповідності до п. 2 гл. 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім'я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у спірний період, автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор Газотранспортної Системи України».
Відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в цьому випадку позивач та відповідач), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа доступна всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС №ТОВВИХ-22-10815 від 07.10.2022 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕІС-кодом - 56XS000025Y3Y004; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо закріплення споживача з 56XS000025Y3Y004 в Реєстрі споживачів.
Закон України «Про ринок природного газу» визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.
Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».
Постачальник «останньої надії» зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» зобов'язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об'єкта; кінцевий строк постачання природного газу.
Матеріалами справи підтверджується, що протягом спірного періоду між сторонами діяв типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Відповідно до даних з інформаційної платформи, відповідача внесено в Реєстр споживачів постачальника «останньої надії» та зазначено періоди постачання природного газу, зокрема: 01.01.2022 - 28.02.2022, 02.03.2022 - 30.04.2022, 02.05.2022 - 30.06.2022, у зв'язку цим договір постачання природного газу вважається укладеним.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодекс ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
За таких обставин, доводи відповідача щодо відсутності двосторонніх документів та не підписання договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», суд не приймає до уваги, оскільки, у відповідності до Правил, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника та не потребує двостороннього підписання, а згідно із умовами договору, відповідач зобов'язаний оплатити рахунок до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Також, судом досліджено заперечення відповідача з посиланням на договір постачання природного газу №25-1014/21-БО-Т від 04.11.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв, та встановлено, що згідно умов його п. 1.5 розподіл природного газу здійснює оператор газорозподільних мереж АТ «Київгаз».
В той же час, у спірних правовідносинах розподіл природного газу здійснював оператор газорозподільних мереж АТ «Чернігівгаз», що вбачається з інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10) та витягу з інформаційної платформи, Бобровицькому відділенню по підвищенню кваліфікації та перепідготовки працівників культури, яке є відокремленим структурним підрозділом Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, що підтверджується Положенням про Бобровицьке відділення по підвищенню кваліфікації та перепідготовки працівників культури, яке затверджене рішенням Вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 25.02.2020 (протокол №8), і яке розміщене на офіційному веб-сайті Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: https://nakkkim.edu.ua/.
Відтак, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, які стосуються укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв договору постачання природного газу №25-1014/21-БО-Т від 04.11.2021.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконанням умов Типового договору, позивачем сформовано та направлено відповідачу рахунки на оплату (природний газ) №6287 за період 1-31 січня 2022 року на суму 21 003,67 грн., №9971 за період 1-28 лютого 2022 року на суму 36 738,71 грн., №13072 за період 1-31 березня 2022 року на суму 36 745,41 грн., №15777 за період 1-30 квітня 2022 року на суму 36 749,93 грн. та №17783 за період 1-31 травня 2022 року на суму 36 754,42 грн.
Виходячи з умов п. 4.4 Типового договору оплатити вказані рахунки відповідач мав у такі строки:
- рахунок на оплату (природний газ) №6287 за період 1-31 січня 2022 року на суму 21 003,67 грн. - не пізніше 28.02.2022;
- рахунок на оплату (природний газ) №9971 за період 1-28 лютого 2022 року на суму 36 738,71 грн. - не пізніше 31.03.2022;
- рахунок на оплату (природний газ) №13072 за період 1-31 березня 2022 року на суму 36 745,41 грн. - не пізніше 30.04.2022;
- рахунок на оплату (природний газ) №15777 за період 1-30 квітня 2022 року на суму 36 749,93 грн. - не пізніше 31.05.2022;
- рахунок на оплату (природний газ) №17783 за період 1-31 травня 2022 року на суму 36 754,42 грн. - на пізніше 30.06.2022.
В той же час, оплата заборгованості за вказаними рахунками була здійснена 28.12.2022, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, тобто з простроченням виконання грошового зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З огляду на викладене, враховуючи умови Типового договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини постачання природного газу постачальником «останньої надії», матеріалами справи підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем спожитого природного газу.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 6 804,82 грн., 3% річних у розмірі 872,11 грн. та інфляційні у розмірі 7 313,33 грн. за загальний період з 01.03.2022 по 27.12.2022.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, вважає їх арифметично правильними, здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов'язання у вигляді пені встановлена в п. 4.5 Типового договору.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, вважає його арифметично правильним, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» пені у розмірі 6 804,82 грн., 3% річних у розмірі 872,11 грн. та інфляційних у розмірі 7 313,33 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (01015, м. Київ, вул. Лаврська, будинок 9, корпус 15; ідентифікаційний код 02214142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 40121452) пеню у розмірі 6 804 (шість тисяч вісімсот чотири) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 872 (вісімсот сімдесят дві) грн. 11 коп., інфляційні у розмірі 7 313 (сім тисяч триста тринадцять) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий