ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12.09.2023Справа № 910/4091/22 (910/363/23)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРОДНА МЕДИЦИНА ДАНИЛИ ЗУБИЦЬКОГО" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Каратуна Є.Є.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОЛОГІСТИК"
про визнання правочину недійсним та повернення майна в межах справи № 910/4091/22
Суддя Пасько М.В.
Представники:
від позивача Папенко Р.С., Каратун Є.Є.,
від відповідача Перцова О.І.
Присутні: ОСОБА_1.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
В провадженні судді Паська М.В. перебуває справа № 910/4091/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРОДНА МЕДИЦИНА ДАНИЛИ ЗУБИЦЬКОГО".
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах справи № 910/4091/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/4091/22 (910/363/23) та призначено підготовче засідання на 09.02.2023.
03.02.2023 від відповідача надійшов відзив.
08.02.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 відкладено розгляд справи на 07.03.2023.
21.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
06.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 відкладено розгляд справи на 28.03.2023.
27.03.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 відкладено розгляд справи на 11.04.2023.
Судове засідання, призначене на 11.04.2023, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 призначено підготовче засідання на 20.07.2023.
19.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 відкладено підготовче засідання на 08.08.2023.
04.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 відкладено підготовче засідання на 23.08.2023.
14.08.2023 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.09.2023.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та ліквідатора, суд -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НАРОДНА МЕДИЦИНА ДАНИЛА ЗУБИЦЬКОГО" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОЛОГІСТИК" про визнання правочину недійсним та повернення майна в межах справи № 910/4091/22 про банкрутство ТОВ "Народна Медицина Данила Зубицького".
Як вбачається із наданих доказів, 05.02.2020 року між ТОВ "Брологістик" (Покупець) та ТОВ "Народна Медицина Данила Зубицького" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 332 (далі - Договір від 05.02.2020 року).
Відповідно до п. 1.1. Договору від 05.02.2020 року Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується сплатити обумовлену грошову суму в обумовлені строки та прийняти у власність нерухоме майно, а саме нежитловий будинок, загальною площею 4441 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Шпака Миколи, буд. 3.
Відповідно до п. 2.1. Договору від 05.02.2020 року за домовленістю Сторін продаж нерухомого майна, яке є предметом цього Договору, здійснюється за ціною 71 978 860 (сімдесят один мільйон дев'ятсот сімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень 85 копійок, крім того ПДВ, що розраховується відповідно до Податкового кодексу України в сумі 14 395 772 (чотирнадцять мільйонів триста дев'яносто п'ять тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 12 копійок, всього разом з ПДВ 86 374 632 (вісімдесят шість мільйонів триста сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять дві) гривні 70 копійок, що становить еквівалент 3 475 518 (три мільйони чотириста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) доларів США 67 центів за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дату платежу, що становить 24,8523 грн за один долар США.
Відповідно до пункту 2.3. Договору від 05.02.2020 року балансова вартість нерухомого майна відповідно до довідки № 01-0502/20 від 05.02.2020 року на дату продажу складала 6 226 685 (шість мільйонів двісті двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять) гривень 57 копійок.
05.02.2020 року між сторонами Договору від 05.02.2020 року укладено Акт приймання-передачі, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв об'єкт нерухомого майна визначений договором.
Відповідно до платіжного доручення № 31 від 05.02.2020 року на поточний рахунок Продавця № НОМЕР_1 в АТ "Альфа-Банк" з поточного рахунку Покупця № НОМЕР_2 в АТ "ОТП Банк" перераховано кошти у розмірі 86 374 632,70 гривень, з призначенням платежу "Платіж згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.02.2020 року ПДВ 20% 14 395 772,12 грн."
Позивач зазначає, що нерухоме майно передане відповідачу за Договором від 05.02.2020 року відчужено за ціною, яка значно менша за ринкову, що призвело до виникнення неплатоспроможності ТОВ "Народна Медицина Данили Зубицького", оскільки останнє мало зобов'язання перед ОСОБА_1., що в результаті порушує його права, у зв'язку із чим, ТОВ "Народна Медицина Данили Зубицького" в особі ліквідатора звертається до суду з даним позовом про:
1.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.02.2020 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Народна Медицина Данила Зубицького" (ідентифікаційний код 23706079) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брологістик" (ідентифікаційний код 43199233), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В.Г. за реєстровим № 332.
2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Брологістик" (ідентифікаційний код 43199233) повернути у ліквідаційну масу банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна Медицина Данила Зубицького" (ідентифікаційний код 23706079) нежитловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1014307180391, загальною площею 4529,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Шпака Миколи будинок 3).
У позовній заяві позивач посилається на те, що: (1) відповідно до Довідки від 09.02.2022 року за № 201-20220209-0003667729 про оціночну вартість об'єкта нерухомості, яка згенерована на сайті Фонду державного майна України, вартість нежитлової будівлі, загальною площею - 4441 кв.м., що знаходиться за адресою: 03113, м. Київ, р.н. Шевченківський, вул. Шпака Миколи, буд. 3 становить 228 462 075,60 грн., оціночна вартість земельної ділянки становить 10 533 982,55 грн.; (2) відповідно до звіту про оцінку майна від 12.08.2021 року, складеного незалежним суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Апрейсер Еліт", що діяло на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України № 456/21 від 10.06.2021 року, вартість нежитлової будівлі, загальною площею - 4441 кв.м., що знаходиться за адресою: 03113, м. Київ, р.н. Шевченківський, вул. Шпака Миколи, буд. 3 становить 137 894 005 грн. без ПДВ.
Позивач також вважає, що спірний Договір від 05.02.2020 року є фраудаторним у зв'язку з тим, що станом на момент укладення Договору від 05.02.2020 року, Позивач мав не виконані майнові зобов'язання перед ОСОБА_1 із виплати йому частки у майні ТОВ "Народна медицина Данили Зубицького" у розмірі 14 322 231,21 грн., яка існувала з 04.03.2003 року, а спірний Договір укладений для уникнення сплати цієї заборгованості.
Відповідачем, 03.02.2023 року у встановлений строк, надано відзив на позовну заяву в якій заперечував проти задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна медицина Данили Зубицького".
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що під час укладення Договору від 05.02.2020 року було дотримано вимоги законодавства щодо продажу нерухомості ти визначення суми сплаченої ціни, зазначеної у правочині, яка була вищою за ринкову ціну проданого за Договором від 05.02.2020 року майна. Оскільки, але не виключно на момент укладення Договору від 05.02.2020 року нерухоме майно перебувало у занедбаному стані та потребувало ремонту.
На підтвердження ринкової вартості майна проданого за Договором від 05.02.2020 року станом на (1) дату продажу - 05.02.2020 року та станом на (2) дату виготовлення висновку ТОВ "Брологістик" після отримання ухвали суду про відкриття провадження, ТОВ "Брологістик" було замовлено висновок оціночно-будівельної експертизи, що було визначено у відзиві про подальше надання до суду такого висновку.
У лютому 2023 року позивачем до суду надано висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 03 лютого 2023 року № 1474/02-2023 за підписом судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича.
Як вбачається із даного висновку, перед експертом поставлено наступне питання: 1."Яка ринкова вартість нежитлової будівлі, загальною площею 4 441 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шпака Миколи 3, станом на 05.02.2023 року?"
На вказане питання від експерта отримано наступну відповідь: "дійсна (ринкова) вартість нежитлової будівлі загальною площею 4 441 кв.м., розташованої за адресою: місто Київ, вул. Шпака Миколи 3 з урахуванням об'ємно-планувального рішення, технічного стану та рівня оздоблення в цінах станом на 05 лютого 2020 року становила: 133 436 200,00 (сто тридцять три мільйони чотириста тридцять шість тисяч двісті) гривень без врахування ПДВ".
Відповідач надав до суду заперечення проти долучення наданого позивачем висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 03 лютого 2023 року № 1474/02-2023 з підстав не подання такого доказу до суду у строки визначені ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не обґрунтував належним чином неможливість подання доказу разом із позовною заявою та відсутності при дослідженні в експерта документів, що давали б змогу оцінити стан майна станом на момент укладення оскаржуваного договору, та не проведення експертом повного огляду майна, що було предметом його дослідження.
Суд, погоджується із викладеними доводами у запереченні відповідача та не приймає до розгляду висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 03 лютого 2023 року № 1474/02-2023.
Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до частини 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до частини 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Згідно частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Позивачем в поданому клопотанні про долучення доказу необґрунтовано неможливість подання висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 03 лютого 2023 року № 1474/02-2023 разом із поданням позовної заяви. Матеріалами справи підтверджується відсутність відомостей у позовній заяві позивача про повідомлення суду про доказ, який не може бути подано та причини, з яких доказ не може бути поданий разом із позовною заявою. Разом із тим, судом для повноти встановлення обставин досліджено висновок та встановлено, що експертом досліджено та оцінено поточний відремонтований стан будівлі лише зовні без проведення повного огляду будівлі, яка має наразі також площу 4529,4 кв.м. відмінну від площі вказану в оскаржуваному договорі, що також підтверджується використаними у висновку фотоматеріалами нерухомого майна (фасад/зовні) станом на 19.01.2023 року, тобто експертом не досліджувався стан нерухомого майна станом на 05.02.2020 року в експерта при дослідженні були відсутні відповідні документи із яких експерт міг би встановити стан нерухомого майна на 05.02.2020 року. В сукупності встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що встановлена експертом у висновку від 03 лютого 2023 року № 1474/02-2023 вартість будівлі є не точною та не може бути взята судом до уваги.
06.03.2023 року до суду надійшов від відповідача висновок оціночно-будівельної експертизи, виготовлення якого доручено судовим експертам ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" (ідентифікаційний код 37739518).
Як вбачається із даного висновку, перед експертом поставлено два питання:
1."Якою була ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлового будинку (нежитлової будівлі), площею 4 441,0 кв.м., розташованого за адресою: 03113, місто Київ, вулиця Шпака Миколи, будинок 3 станом на 05.02.2020 року?",
2."Якою є ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлового будинку (нежитлової будівлі), площею 4 441,0 кв.м., розташованого за адресою: 03113, місто Київ, вулиця Шпака Миколи, будинок 3 станом на дату виготовлення висновку?".
На вказані питання отримано наступні відповіді:
1.Ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлового будинку (нежитлової будівлі), площею 4 441,0 м2, розташованого за адресою: 03113, місто Київ, вулиця Шпака Миколи, будинок 3, станом на 05.02.2020 року, складає 84 216 973,80 (вісімдесят чотири мільйони двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 80 коп.) з ПДВ, або 70 180 811,50 (сімдесят мільйонів сто вісімдесят тисяч вісімсот одинадцять гривень 50 коп.) без ПДВ.
2.Ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлового будинку (нежитлової будівлі), площею 4 529,4 м2, розташованого за адресою: 03113, місто Київ, вулиця Шпака Миколи, будинок 3, станом на дату оцінки 21.02.2023 року, складає 155 530 154,0 (сто п'ятдесят п'ять мільйонів п'ятсот тридцять тисяч сто п'ятдесят чотири) гривні з ПДВ, або 129 608 461,67 (сто двадцять дев'ять мільйонів шістсот вісім тисяч чотириста шістдесят одна гривня 67 коп.) без ПДВ.
04.08.2023 року до суду надійшов від відповідача висновок експерта № 63, складеного 01.08.2023 року за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні № 42023102030000104. Постановою прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва від 04.08.2023 року надано дозвіл ТОВ "Брологістик" на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023102030000104 від 25.05.2023 року.
Як вбачається із даного висновку, перед експертом поставлено два питання:
1."Якою була ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлового будинку (нежитлової будівлі), площею 4 441,0 кв.м., розташованого за адресою: 03113, місто Київ, вулиця Шпака Миколи, будинок 3 станом на 05.02.2020 року?",
2."Якою є ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлового будинку (нежитлової будівлі), площею 4 441,0 кв.м., розташованого за адресою: 03113, місто Київ, вулиця Шпака Миколи, будинок 3 станом на дату виготовлення висновку?".
На вказані питання отримано наступні відповіді:
1.ринкова вартість нежитлового будинку, загальною площею 4 441 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Миколи Шпака, 3, станом на 05.02.2020 року, зі врахуванням наданих документальних даних, становила 82 643 901,00 грн. із ПДВ.
2.ринкова вартість нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Миколи Шпака, 3, станом на дату проведення дослідження становить 157 760 814,00 грн., із ПДВ.
Позивач надав до суду заперечення проти долучення наданого відповідачем висновку експерта № 63, складеного 01.08.2023 року за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні № 42023102030000104 з підстав проведення експертизи судовим експертом без доручення прокурора та суду, та одержаний Відповідачем з порушенням закону.
Суд не погоджується із запереченнями Позивача щодо наданого Відповідачем висновку експерта № 63, складеного 01.08.2023 року за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні № 42023102030000104, проведеної на підставі постанови Прокурора, однак не вважає даний висновок експерта належним та допустимим доказом, оскільки у відповідності з ч. 8. ст. 80 ГПК України докази не надані в установлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети (такий правовий висновок міститься в п. 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.
Згідно із частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
Зважаючи на зазначене, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство зазначеного боржника, у тому числі за позовами інших заінтересованих осіб.
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК У країни, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення) (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 року № 908/1152/18).
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Саме такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року Справа № 369/11268/16-ц.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 904/5693/20 фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як сплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду у справах №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019, № 372/3541/16-ц від 13.05.2020, № 922/1903/18 від 20.05.2020, № 619/82/19 від 11.11.2020, № 727/2525/20 від 26.05.2021).
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц зроблено правовий висновок про те, що цивільно-правові договори не повинні використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу.
Отже, суд у даній справі дійшов висновку, що оскаржуваний правочин відповідає критеріям розумності, добросовісності, справедливості, не мав економічної мети зменшення розміру активів боржника, з метою уникнення стягнення на цей актив кредиторами в рахунок погашення боргів, тобто не є фраудаторним.
Договір від 05.02.2020 року не має ознак фраудаторного правочину та укладений ТОВ "Народна Медицина Данили Зубицького" без мети вчинення шкоди кредиторам, оскільки, сукупність встановлених обставин свідчить, що укладення Договору від 05.02.2020 року та відчуження за результатами цього Договору майна, не призвело до зменшення обсягу майнових активів ТОВ "Народна Медицина Данили Зубицького".
Відтак, укладений Договір від 05.02.2020 року не був спрямований на завдання шкоди кредиторам, оскільки, ТОВ "Народна Медицина Данили Зубицького" в результаті продажу отримало грошові кошти у розмірі 86 374 632 (вісімдесят шість мільйонів триста сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять дві) гривні 70 копійок та в подальшому не виконало свої зобов'язання із наявними кредиторами, розмір вимог яких станом на дату укладення оскаржуваного правочину дозволяв виконання наявних зобов'язань.
Дана обставина підтверджується наданими до матеріалів справи Позивачем виписками з банківських рахунків Позивача та подальшого руху отриманих в результаті укладення Договору від 05.02.2020 року коштів Позивачем.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Відмовити в задоволенні позову повністю.
2.Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.
Суддя М.В. Пасько
Повний текст рішення складено 21.09.2023.