ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"20" вересня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/716/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши заяву відповідача-1 від 18.09.2023 вх. №02.3.1-02/6428/23 про зустрічне забезпечення у справі
за позовом Valvidia Business Company Ltd., Сейшельські острови,
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТ - ВИН ЕТАЛОН», с. Мужієво, Закарпатської обл.,
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТНАР ХІЛЛ», м. Київ,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ), м. Київ,
про визнання недійсним договору, визнання власником свідоцтв на торговельні марки, заборону використання торговельних марок та відшкодування збитків
ВСТАНОВИВ:
01.08.2023 на адресу Господарського суду Закарпатської області від Valvidia Business Company Ltd. надійшов позов у якому компанія просить суд: (1)визнати недійсним договір №209585 про передачу прав на торговельні марки від 10.11.2022, укладений між відповідачами, (2)визнати позивача Valvidia Business Company Ltd. власником свідоцтва на торговельну марку №209585 від 10.03.2016 (торговельна марка «Gorobchiki») з 26.05.2023, (3)визнати позивача Valvidia Business Company Ltd. власником свідоцтва на торговельну марку №247549 від 25.09.2018 (торговельна марка «MONTECOTE») з 06.06.2023, (4)заборонити відповідачам використовувати торговельні марки «Gorobchiki» (свідоцтво на торговельну марку №209585 від 10.03.2016) і «MONTECOTE» (свідоцтво на торговельну марку №247549 від 25.09.2018) і позначення, схожі із цими торговельними марками, шляхом нанесення їх на будь-який товар, для якого ці торговельні марки зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням цих торговельних марок з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування цих торговельних марок в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет, а також (5)стягнути з відповідачів збитки в розмірі 500 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.09.2023 задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Заборонено відповідачу 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРПАТ - ВИН ЕТАЛОН", місцезнаходження: Україна, 90260, Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Мужієво, ВУЛИЦЯ РАКОЦІ ФЕРЕНЦА ІІ, будинок 233, ЄДРПОУ 32953746) повністю чи частково передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності, або надавати дозволи (видавати ліцензії) на використання торговельної марки «Gorobchiki» за свідоцтвом України № 209585 від 10.03.2016 року та торговельної марки «MONTECOTE» за свідоцтвом України № 247549 від 25.09.2018 року, або відмовлятися від цих торговельних марок повністю або частково до набрання рішенням у справі законної сили. Заборонено Державній організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо передання відповідачем 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРПАТ - ВИН ЕТАЛОН", місцезнаходження: Україна, 90260, Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Мужієво, ВУЛИЦЯ РАКОЦІ ФЕРЕНЦА ІІ, будинок 233, ЄДРПОУ 32953746) виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку «Gorobchiki» за свідоцтвом України № 209585 від 10.03.2016 року та торговельну марку «MONTECOTE» за свідоцтвом України № 247549 від 25.09.2018 р. іншим особам, або щодо надавання дозволів (видачі ліцензій) будь-якій особі на їх використання, або припинення їх дії у зв'язку із повною або частковою відмовою власника зазначених свідоцтв до набрання рішенням у справі законної сили.
18.09.2023 на адресу Господраського суду Закарпатської області від відповідача-1 (ТОВ "КАРПАТ - ВИН ЕТАЛОН») надійшла заява від 18.09.2023 вх. №02.3.1-02/6428/23 в якій просить суд вжити заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов?язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошової суми в розмірі 70 000,00 грн. у строк, що не перевищує 10 днів з моменту постановлення ухвали про зустрічне забезпечення позову та надання суду документів, які підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Вказана заява мотивована тим, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України, а також не має майна, що знаходиться на території України, а тому виходячи з правового висновку викладеного у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №569/13105/18 суд зобов?язаний вжити заходи зустрічного забезпечення позову. Заявник також покликається на те, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно відповідача-1 у межах ціни позову 500 000 грн., були зупинені розрахунки відповідача-1 з боржниками, зупинено продаж товару під торговельними марками «Gorobchiki» та «MONTECOTE», підірвано ділову репутацію відповідача-1 та зумовило додаткові витрати на правничу допомогу, що вподальшому може завдати відповідачу-1 збитки. З огляду на це відповідач-1 вважає, що співмірними заходами зустрічного забезпечення є зобов?язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошової суми в розмірі 70 000,00 грн.
Розглянувши зазначену вище заяву, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви відповідача-1, з огляду на наступне.
Подаючи заяву про зустрічне забезпечення позову, яка є предметом розгляду, в відповідач-1 покликається на ст.ст. 137, 141, 146 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Зазначена норма ГПК України узгоджується зі змістом принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році за змістом якої суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.
Таким чином, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача (-ів), які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача (-ів). Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий «status quo» між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021, від 06.12.2021 у справі №910/4564/21, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 12.09.2022 у справі №911/231/22, від 12.09.2022 у справі №911/172/22, від 19.09.2022 у справі №757/36870/20-ц).
Виходячи із тлумачення частин першої статті 141 ГПК України, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком.
Оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з'ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов'язані із забезпеченням позову.
Спіру даній справі виник з приводу права власності на спірні торговельні марки.
Вживаючи заходи забезпечення позову, які визначені ухвалою від 05.09.2023, суд виходив з того, що в такий спосіб забезпечиться збереження спірних правовідносин в стані, який існував до моменту пред'явлення позову в даній справі, а також забезпечить можливість захисту прав позивача, які є об'єктом судового захисту в даній справі. В іншому разі, відчуження спірних торговельних марок, у власність третім особам до вирішення даного спору по суті, вчинення державної реєстрації відносно спірних торговельних марок, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Суд вважав доцільним збереження спірних правовідносин в існуючому на сьогоднішній день стані, оскільки такі дії будуть вжиті в тому числі на забезпечення збереження балансу інтересів учасників справи.
З'ясовуючи спроможність позивача компенсувати відповідачу-1 у майбутньому можливі збитки, пов'язані із забезпеченням позову, суд погоджується з доводами заявника про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України, а також має майно, що знаходиться на території України.
На думку суду ці обставини ставлять під сумнів спроможність позивача компенсувати відповідачу-1 у майбутньому можливі збитки, пов'язані із забезпеченням позову.
Тому, у випадку, якщо за наслідками вирішення спору в даній справі, буде відмовлено в позові, то через тривалі обмеження у вигляді заходів забезпечення позову, які застосовані по-відношенню до відповідача-1, його інтереси залишаться незабезпеченими на відміну від позивача, що порушуватиме процесуально-правовий баланс інтересів сторін цієї справи, чим фактично не буде збережено існуючий «status quo» між ними.
Не зважаючи на це суд не враховує правового висновку викладеного у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №569/13105/18 про застосування ст. 154 ЦПК України щодо обов?язку суду вжити заходи зустрічного забезпечення позову, оскільки ГПК України не містить аналогічної процесуальної норми, а тому цей висновок не підлягає врахуванню позаяк обставини даної справи та норми права, які підлягають застосуванню - є відмінними від тих, що в справі №569/13105/18.
Положення статті 141 ГПК України не містять прямої вказівки на необхідність вжиття судом заходів зустрічного забезпечення у розмірі ціни позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (частина третя статті 141 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».
Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обгрунтовуючи розмір зустрічного забезпечення позову в сумі 70 000,00 грн., заявник покликається на те, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту рахунків відповідача-1 у межах ціни позову 500 000 грн., були зупинені розрахунки відповідача-1 з боржниками, зупинено продаж товару під торговельними марками «Gorobchiki» та «MONTECOTE», підірвано ділову репутацію відповідача-1 та зумовило додаткові витрати на правничу допомогу, що вподальшому може завдати відповідачу-1 збитки.
Надаючи оцінки цим твердженням відповідача-1 суд враховує, що заходи забезпечення позову шляхом арешту рахунків відповідача-1 скасовані відповідно до ухвали від 31.08.2023. Натомість заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою від 05.09.2023, не передбачають арешт рахунків відповідача-1, а тому заявником не доведено в який спосіб ці заходи забезпечення позову зупиняють розрахунки відповідача-1 з боржниками, зупиняють продаж товару під торговельними марками «Gorobchiki» і «MONTECOTE» та підривають ділову репутацію відповідача-1. Відтак доводи в цій частині відхиляються судом, оскільки заявником не доведено наявності причиново-наслідкового зв?язку між заходами забезпечення позову, які вжиті ухвалою від 05.09.2023 та можливими збитками відповідача-1, які зазначені в заяві, що є предметом розгляду.
Що стосується доводів відповідача-1 з приводу збитків у частині витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним незалежно від ходу розгляду справи, то суд зазначає наступне.
Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов'язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2023 у справі №910/5361/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ГПК України суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).
При цьому визначаючи правову природу поданої відповідачем-1 заяви, яка є предметом розгляду, суд звертає увагу на те, що інститут забезпечення судових витрат (ст. 125 ГПК України) відрізняється від інституту забезпечення позову (ст. 136-137 ГПК України) чи зустрічного забезпечення позову (ст. 141 ГПК України), оскільки регулюється різними процесуальними нормами.
Тому, на думку суду заява відповідача-1, яка є предметом розгляду, в частині обгрунтування про можливі збитки внаслідок понесених витрат на професійну правничу допомогу, за своєю суттю є не заявою про зустрічне забезпечення позову, а заявою про забезпечння судових витрат відповідача-1, а тому здійснюючи розгляд заяви в цій частині суд керується нормами ст. 125 ГПК України, а не ст. 141 ГПК України.
Частинами четвертою та п?ятою статті 125 ГПК України передбачено, що як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу). Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1)позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2)позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
До заяви, яка є предметом розгляду, відповідач-1 додав копію додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги від 07.08.2023 у якій зазначено, що вартість надання професійної правничої допомоги становить 50 000,00 грн.
Іншого документального обгрунтування суми забезпечення витрат на професійну правничу допомогу заявником не наведено та відповідних доказів не надано.
Тому, з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 ГПК України суд вважає за доцільне частково задоволити заяву відповідача-1 про забезпечення судових витрат та вжити заходи забезпечення судових витрат шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 10 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТ - ВИН ЕТАЛОН» від 18.09.2023 вх. №02.3.1-02/6428/23 про зустрічне забезпечення (забезпечення судових витрат) - задоволити частково.
2. Вжити заходи забезпечення судових витрат шляхом зобов'язання позивача у справі №907/716/23 - Valvidia Business Company Ltd. (код 205306), внести на депозитний рахунок суду (UA 868201720355209001000018459) грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. протягом десяти днів з моменту постановлення ухвали про зустрічне забезпечення та надати суду документи, які підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В. Андрейчук