ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/405/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Руденко Н.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: Мальована Т.В., довіреність №09/12/105 від 01.06.2023 (в
режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
з перервою в судовому засіданні з 31.07.2023 до 18.09.2023, відповідно до ч.6 ст.216 ГПК України,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м.Київ)
до Мамаєнко Світлани Вікторівни (м.Звягель Звягельський район Житомирська область)
про стягнення 90366,52грн.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до суду з позовом про стягнення з Мамаєнко Світлани Вікторівни 90366,52грн заборгованості, з яких: 55743,73грн орендної плати, 7289,27грн відшкодування комунальних витрат, 5262,40грн інфляційних, 12365,54грн пені та 9705,58грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди нерухомого майна №09/14-655/7/21 від 03.11.2021 в частині сплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг.
Ухвалою суду від 27.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.05.2023.
Ухвалою суду від 30.05.2023 відкладено підготовче засідання на 20.06.2023.
Ухвалою господарського суду від 20.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/405/23 до судового розгляду по суті на 31.07.2023.
У судовому засіданні 31.07.2023 розпочато розгляд справи по суті, та оголошено перерву до 18.09.2023.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, відзиву на позов не подала, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Слід зазначити, що ухвали господарського суду від 27.04.2023, від 30.05.2023, від 20.06.2023 та від 31.07.2023, які направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідачки, зазначену у позовній заяві та довідці Відділу ведення реєстру територіальної громади центру надання адміністративних послуг Звягельської міської ради від 31.03.2023 №296, повернулись до суду з відмітками відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).
Крім того, з метою повідомлення відповідачки про час та місце розгляду справи на офіційному сайті Господарського суду Житомирської області на веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ було розмішено оголошення про призначення розгляду по суті справи №906/405/23 на 18.09.2023.
Згідно ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачка мала доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому суд констатує, що відповідачкою не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.
За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачки своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на те, що неявка в засідання суду представників сторін не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
03.11.2021 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (орендодавець/позивач) та фізичною особою - підприємцем Мамаєнко Світланою Вікторівною (орендар/відповідачка) укладено договір оренди №09/14-655/7/21 (а.с10-15), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, за адресою: Житомирська обл., м.Новоград-Волинський, вул.Шевченка (Леніна), 17, загальною площею 137,6 кв. м. План та місце розташування об'єкта оренди у будівлі наведені у додатку 1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору, об'єкт оренди належить орендодавцю на праві власності.
За п.2.1., 2.3. договору передача об'єкта оренди здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі об'єкта оренди Обов'язок з підготовки акта, вказаного в пункті 2.1. договору, покладається на орендодавця.
Сторони у розділі 3 договору домовилися, що строк оренди складає 18 (вісімнадцять) місяців з моменту прийняття об'єкта оренди орендарем за актом приймання-передачі об'єкта оренди. Строк оренди згідно з цим договором може бути змінений сторонами шляхом укладення в письмовій формі договору про внесення змін до цього договору, якщо інше не передбачено умовами договору. Сторони погодили, що після закінчення строку договору, встановленого пунктом 3.1. поновлення договору на той самий строк не допускається.
Як визначено п.4.1. договору, орендна плата за користування об'єктом оренди в місяць становить 9 150,00грн у т.ч. з ПДВ.
Згідно з п.4.2. договору, орендар щомісячно сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому в п. 4.1. цього договору, крім того відшкодовує орендодавцю фактичні витрати, пов'язані з утриманням об'єкта оренду та прибудинкової території.
Щомісячно до 15 числа поточного місяця орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє орендарю в електронній формі рахунки, а орендар на підставі отриманих від орендодавця в електронній формі рахунків сплачує орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця. (п.4.2.1 договору).
Орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом п'яти робочих днів з дня їх направлення орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов'язаними з утриманням об'єкту оренди і прибудинкової території, а саме:
- активна електроенергія - відповідно до показників приладів обліку (лічильника);
- водопостачання та водовідведення - пропорційно площі об'єкту оренди до загальної переданої в оренду площі будівлі, в якій знаходиться об'єкт оренди (п.4.2.2. договору).
Пунктом 4.2.3. договору встановлено, що у разі неотримання рахунку орендарем від орендодавця за 3 (три) календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п. 4.2. цього договору, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі, згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами договору. Орендар має право звернутись із запитом про надання рахунку повторно. За відсутності звернення щодо повторного надання рахунків, у передбачений договором строк, рахунки вважаються такими, що отримані орендарем і підлягають сплаті у повному обсязі, згідно з умовами цього договору.
Розмір орендної плати за цим договором за неповний календарний місяць користування об'єктом оренди нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів у місяці, в якому відбулось користування об'єктом оренди (п. 4.3. договору).
Орендодавець нараховує, а орендар сплачує орендодавцю орендну плату та інші платежі за цим договором протягом строку оренди, починаючи з дати укладання акта приймання-передачі об'єкта оренди по дату укладення акта приймання-передачі об'єкта оренди (повернення з оренди) включно. Строк оренди визначається з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди уповноваженими представниками сторін до моменту спливу строку оренди, зазначеного у п. 3.1. договору (п. 4.4. договору).
Відповідно до п. 4.5. договору, орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний курс інфляції, який публікується Державною службою статистики України, за попередні шість місяців, при цьому сторони погоджуються, що індексація розміру орендної плати не потребує внесення змін до цього договору. Відлік шестимісячного періоду розпочинається з місяця, в якому об'єкт переданий в оренду.
У п. 4.6. договору зазначено, що протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору, орендар сплачує гарантійний платіж в розмірі фіксованої частини орендної плати за 1 (один) останній місяць оренди, визначеної станом на дату підписання договору. Гарантійний платіж зараховується в рахунок оплати останнього місяця оренди при закінченні дії або достроковому припиненні договору. Якщо оренда плата за останній місяць оренди буде перевищувати гарантійний платіж, орендар зобов'язаний доплатити орендодавцю різницю, згідно з рахунками за оренду об'єкта оренди за останній місяць.
За п. 4.7. договору, орендодавець має право за рахунок сплаченого орендарем гарантійного платежу покрити заборгованість орендаря за платежами та/а бо штрафними санкціями, встановленими цим договором, про що повідомляє орендаря у порядку, передбаченому п. 11.7. договору.
01.07.2022 між сторонами укладено договір про внесення змін №09/14-172/7/21 до договору оренди нерухомого майна від 03.11.2021 та доповнено пункт 4.1. договору підпунктом 4.1.1., в наступній редакції:
"4.1.1. У період з 01.07.2022 по 30.11.2022 (включно) орендна плата за користування об'єктом оренди в місяць складає 7 716,47грн, у тому числі ПДВ. Починаючи з 01.12.2022, орендна плата нараховується орендодавцем та сплачується орендарем у повному розмірі, передбаченому п.4.1. цього договору, з урахуванням п.4.5 договору." (а.с.16).
03.11.2021 представник ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ФОП Мамаєнко Світлана Вікторівна підписали акт приймання-передачі об'єкта оренди за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул.Шевченка (Леніна), 17, загальною площею 137,6кв.м.(а.с.17).
01.07.2022 ФОП Мамаєнко С.В. звернулась до орендодавця із заявою про дострокове розірвання договору оренди (а.с.18)
01.07.2022 згідно акту приймання-передачі (повернення з оренди) орендарем повернуто орендодавцю з оренди нерухоме майно, за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул.Шевченка (Леніна), 17, загальною площею 137,6кв.м (а.с. 19).
На виконання умов договору позивач виставив рахунки-фактури про орендну плату та про відшкодування комунальних платежів в період з листопада 2022 по липень 2022, які відповідачем оплачено не у повному обсязі та заборгованість за рахунками становить: по орендній платі 55 743,73грн та по відшкодуванню комунальних витрат - 7 289,27грн.
В матеріалах справи містяться роздруківки з електронної пошти представника орендодавця про надсилання на електронну пошту орендаря:: dancest.m@ukr.net копій рахунків про сплату про сплату орендної плати №833 від 10.02.2022, №1156 від 29.03.2022, №1495 від 14.04.2022, №1762 від 05.05.2022, №294 від 30.06.2022, №294 від 15.07.2022. а також копій рахунків по відшкодуванню комунальних витрат №1545 від 21.04.2022, №1762 від 05.05.2022, №294 від 07.07.2022, №294 від 03.10.2022 (а.с.145-154, 158-174).
23.11.2022.на електронну адресу відповідача банк надіслав ФОП Мамаєнко С.В. вимогу про сплату боргу, згідно якого вимагав погашення 55 743,73грн заборгованості з орендної плати та відшкодування послуг, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди у розмірі 7 289,27грн, разом на загальну суму 63033,00грн (а.с.139-142).
Несплата орендних платежів та відшкодування послуг, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди стала в досудовому порядку стала підставою для звернення позивачем з позовом про стягнення з відповідачки 55 743,73грн заборгованості з орендної плати, 7 289,27грн відшкодування комунальних витрат, 5 262,40грн інфляційних, 12 365,54грн пені та 9 705,58грн 3% річних.
Слід зазначити, що 25.02.2022 Правління Національного банку України прийняло рішення №90-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (https://bank.gov.ua/ua/legislation/Decision_25022022_90_rsh_bt).
Відповідно до цього рішення, з 25.02.2022 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) розпочав ліквідацію ПАТ "Промінвестбанк" строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 530 Закону, призначено Караченцева А.Ю. строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 року включно.
За визначених обставин, ПАТ "Промінвестбанк" на підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 №90-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", перебуває в процедурі ліквідації під повним контролем Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна №09/14-655/7/21 від 03.11.2021.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Такі ж положення містить ст. 526 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.
За ч.1 ст.173 ГК України, зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179 ГК України).
Однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, тому і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
До підприємницької діяльності фізичних осіб, згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Станом на момент пред'явлення даного позову, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 18.08.2022 за номером запису 2003070060005005407, внесено відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Мамаєнко Світлани Вікторівни.
Частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За приписами ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
За ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст.20 зазначеного Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
З огляду на те, що спірні правовідносини виникли з господарського договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, то вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.
Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За умовами частин першої, п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.3 ст.285, ч.1, ч.4 ст.286 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачка орендну плату за користування орендованим майном сплачувала частинами, не в повному обсязі, що призвело до заборгованості в сумі 55 743,73грн та заборгованості з відшкодування комунальних витрат у розмірі 7 289,27грн.
Заборгованість по орендній платі та комунальним платежам за період дії договору підтверджується наявними в справі доказами, а саме, рахунками, актами, виписками банку.
Матеріали справи не містять інформації, що відповідачка виконала зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі та у встановлений строк.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу в розмірі 63 033,00грн (55 743,73грн заборгованості по орендній платі та 7 289,27грн заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг) правомірною та підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 12 365,54грн за невчасне виконання зобов'язань, що виникли на підставі договору №09/14-655/7/21 від 03.11.2021.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.8.2 договору прострочення строку сплати орендної плати та/або інших платежів за договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожен день прострочення. Пеня нараховується орендодавцем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до дня фактичного припинення таких обставин, при цьому сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені сторонами за договором у розумінні ч.6 ст.230 ГК України. Сторони домовились збільшити тривалість позовної давності до вимоги про стягнення пені, встановленої п.1) ч.2 ст.258 ЦКУ, до трьох років.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Закон" та дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки 12 365,54грн пені за невиконання зобов'язань за договором №09/14-655/7/21 підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем за порушення строків проведення розрахунків, на підставі ст.625 ЦК України нарахував 9 705,58грн 3% річних та 5 262,40грн інфляційних (а.с.44-49).
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Судом здійснено перерахунок інфляційних та встановлено, що фактично розмір інфляційних нарахувань за заявлений позивачем період складає 5 704,45грн, проте позивач просить стягнути 5 262,40грн, тобто менше, що є його правом.
Також судом здійснено перерахунок 3 % річних, при цьому не виходячи за межі визначеного позивачем періоду та встановлено, що за заявлений позивачем період розмір 3% річних становить 858,97грн. Вимога про стягнення 8 846,61грн 3% річних заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає.
Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2023.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково на суму 81 519,91грн, з яких: 55 743,73грн заборгованості по орендній платі, 7 289,27грн заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг, 12 365,54грн пені; 5 262,40грн інфляційних; 858,97грн 3% річних. В інший частині позовних вимог, щодо стягнення 8 846,61грн 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідачку, яка своїми діями спонукала позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Мамаєнко Світлани Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (вулиця Малопідвальна, будинок 8, місто Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002)
- 55743,73грн орендної плати;
- 7289,27грн відшкодування комунальних витрат;
- 5262,40грн інфляційних;
- 12365,54грн пені;
- 858,97грн 3% річних;
- 2684,00грн судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 8846,61грн 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- у справу;
2- позивачу код ЄДРПОУ 00039002 (рек);
3- відповідачу РНОКПП НОМЕР_1 на адресу: АДРЕСА_2 (рек)