ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
19.09.2023 Справа №905/313/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Старинського Олега Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )
до відповідача: Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82; код ЄДРПОУ 43866127)
про стягнення 6 221,36 грн.
без виклику сторін.
Фізична особа-підприємець Старинський Олег Олександрович звернувся з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про стягнення 6 221,36 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №19/22 від 20.12.2022 щодо оплати вартості товару.
Ухвалою суду від 24.04.2023, після усунення недоліків, було прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) та відкрито провадження у справі; встановлено відповідачу строки для надання суду відзиву на позов, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Надсилання учасникам справи вищезазначеної ухвали здійснювалось шляхом електронного листування на електронні адреси (ІНФОРМАЦІЯ_1, dsp@smu.dsp.gov.ua).
Разом з цим, відповідачу повідомлення про судовий розгляд справи здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області та засобами поштового зв'язку.
Згідно з поштовим повідомленням та інформацією, яка розміщена на сайті АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), ухвала про відкриття провадження у справі відповідачем отримана 09.05.2023.
24.05.2023 через підсистему "Електронний суд" відповідачем надано відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, в якому останній просить суд у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Старинського Олега Олександровича до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці відмовити у повному обсязі. Також, у відзиві зазначено, що відповідач, на його думку, вчинив усі залежні від нього дії для здійснення оплати за поставлений товар. Водночас, відповідач наголошує на тому, що впродовж строку дії договору, в умовах обмеженого бюджетного фінансування, останній не відмовляється від обов'язку виконати зобов'язання щодо оплати товару та на момент подання відзиву здійснив оплату товарів у повному обсязі на суму 6 150,00 грн.
Ухвалою суду від 15.06.2023, враховуючи надані відповідачем письмову позицію по суті спору та відомості щодо підтвердження факту оплати заборгованості, зобов'язано позивача подати до суду відповідь на відзив у строк до 03.07.2023, а відповідача надати суду заперечення на відповідь на відзив у строк до 17.07.2023.
Позивач, правом на подання до суду відповіді на відзив, не скористався.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив наступне.
20.12.2022 між ФОП Старинського Олега Олександровича (далі - постачальник або позивач) та Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі - замовник або відповідач) було укладено договір поставки товару № 19/22 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовнику товар, а замовник приймає та сплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру та загальна вартість якого визначена сторонами у специфікації (додаток №1 до договору), що є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 3.1. визначено, що ціна цього договору становить 6 150,00 грн. без ПДВ згідно з специфікацією.
За пунктом 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником коштів на реєстраційний рахунок постачальника протягом двадцяти банківських днів після отримання товарів на підставі видаткових накладних та рахунків.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів за адресою замовника та у строки, встановлені цим договором (п. 5.1., п. 5.2. договору).
Згідно з п. 5.5. датою поставки товарів є дата фактичної передачі товарів, вказана у видатковій накладній, яка підписана представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
Згідно з п. 11.1. термін дії договору встановлюється з моменту підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.
Специфікацією до договору № 19/22 від 20.12.2022 передбачено, що предметом договору є: монітор АОС 27" 27В2Н/ЕU ІPS Black.
Судом встановлено, що договір та специфікація до нього підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками.
Згідно з видатковою накладною №98 від 26.12.2022 позивач передав відповідачу обумовлений договором товар на суму 6 150,00 грн., а відповідач підтвердив факт отримання цього товару.
Отже, отриманий товар мав бути оплачений відповідачем протягом 20 банківських днів, тобто не пізніше 23.01.2023 (включно).
Відповідач своє зобов'язання не виконав, отриманий за договором товар не сплатив.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Щодо стягнення суми основного боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивачем належним чином були виконані зобов'язання з поставки товару, тому, загальна сума боргу за вказаним договором у відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду з цим позовом складала 6 150,00 грн.
Впродовж розгляду даної справи відповідачем зобов'язання зі сплати коштів за отриманий товар 01.05.2023 були виконані на суму 6 150,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №138 від 27.03.2023 на суму 6 150,00 грн., яка скріплена відповідною відміткою Державної казначейської служби, як така, що оплачена.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки сума основного боргу в розмірі 6 150,00 грн. була сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, тому провадження в цій частині підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку, останнім нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 43,05 грн. та 3% річних в сумі 28,31 грн. за загальний період з 24.01.2023 по 20.03.2023.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за загальний період з 24.01.2023 по 20.03.2023 суд вважає арифметично вірним.
Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання за договором, а тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 43,05 грн. та 3% річних в сумі 28,31 грн. за загальний період з 24.01.2023 по 20.03.2023 визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач, зеперечуючи у відзиві на позов в цій частині, зазначає, що невиконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором є наслідком відсутності бюджетного фінансування та виною третьої сторони - Управління Державної казначейської служби України.
В обґрунтування неможливості здійснення розрахунків за договором відповідач просить суд врахувати, посилаючись на п.п. 4.2., 7.4. договору, лист Державної казначейської служби України від 10.01.2023, яким підтверджено факт залишення платіжного доручення (№ 616 від 23.11.2022 на суму 6 150,00 грн.) неоплаченим на кінець операційного дня 30.12.2022 та автоматичного повернення платежу відповідно до статей 3, 23 та 57 Бюджетного кодексу України.
При цьому, відповідач жодним чином не пояснює власну бездіяльність протягом місяця (з дати пред'явлення до дати повернення платежу) щодо з'ясування обставин не проведення оплати Управлінням Державної казначейської служби за договором, а також, не доводить, що в цей період часу взагалі не здійснювались платежі за його рахунком у Державній казначейській служби України.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Жодних доказів щодо підтвердження факту настання обставин непереборної сили та належного повідомлення сторони договору про застосування дії таких обставин суду не надані.
Оцінюючи вищевказані доводи, норми чинного законодавства, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини четвертої статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судові витрати щодо позовної вимоги про стягнення 6 150,00 грн. основної заборгованості, відносно якої провадження було закрито, підлягають поверненню, оскільки погашення заборгованості відбулось після відкриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Старинського Олега Олександровича до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про стягнення 6 221,36 грн. - задовольнити частково.
Закрити провадження у справі № 905/313/23 в частині стягнення основної заборгованості в сумі 6 150,00 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 43,05 грн. - задовольнити; 3% річних в сумі 28,31 грн. - задовольнити.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на користь Фізичної особи-підприємця Старинського Олега Олександровича 3% річних в сумі 28,31 грн., інфляційні втрати в сумі 43,05 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 30,78 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано - 19.09.2023.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Позивач: Фізична особа-підприємець Старинський Олег Олександрович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82; код ЄДРПОУ 43866127).
Суддя О.М. Сковородіна