ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
19.09.2023р. Справа №905/903/23
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філія «Придніпровська залізниця», м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Білозерська”, м.Добропілля, м.Білозерське, Донецька область
про стягнення штрафу у розмірі 512820,00грн.
без виклику учасників справи,
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпро звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерське” м.Добропілля, м. Білозерське, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 512820,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем в накладній №48167928 маси вантажу у вагонах №62468855, №53495628, №61020319, №63522809 про що було складено комерційний акт №450003/16 від 16.01.2023.
Ухвалою суду від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/903/23; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно довідки, сформованої у системі «Діловодство спеціалізованого суду», ухвала суду від 10.07.2023 була доставлена до вказаних у позові електронних скриньок позивача (uz@uz.gov.ua, p.a-secretary@dp.uz.gov.ua) 10.07.2023. Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим повідомленням засобами поштового зв'язку. Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав ухвалу суду 18.07.2023.
25.07.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі, у якій просить суд у разі встановлення факту невірного зазначення відповідачем у накладній №48167928 маси вантажу за спірним перевезенням та задоволення позову застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, ст..233 ГК України. За змістом заяви відповідач вважає заявлену позивачем до стягнення суму штрафу завищеною та необґрунтованою. Крім того, представник відповідача зазначає, що заявлений до стягнення штраф не має компенсаторний характер, а є додатковим засобом отримання прибутку для позивача. У заяві також є посилання на відсутність доказів, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших його інтересів.
При цьому відзив на позовну заяву відповідачем до суду не наданий та заява про зменшення розміру штрафу заперечень щодо правомірності позовних вимог не містить.
03.08.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про зменшення розміру штрафу, у яких не погоджується з доводами відповідача, звертає увагу на те, що у даному випадку санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України.
Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк сторонами не звернулись до суду с клопотанням про розгляд справи з викликом сторін або за правилами загального позовного провадження.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу у порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
13.01.2023 Товариство з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська” м.Добропілля, м. Білозерське (далі - вантажовідправник, відповідач) відправило вагони №62468855, №53495628, №61020319, №63522809 з вантажем «Вугілля кам'яне» за залізничною накладною №48167928 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці.
При оформленні залізничної накладної №48167928 у вагоні №62468855 вантажовідправником вказано масу вантажу 70000кг., у вагоні №53495628 вантажовідправником вказано масу вантажу 69700кг, у вагоні №61020319 вантажовідправником вказано масу вантажу 70000кг, у вагоні №63522809 вантажовідправником вказано масу вантажу 69800кг.
Як свідчить розділи 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150т), заводський № 147 СВ 150000 В/2.
Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив представник відправника Крестовська Тетяна Василівна.
16.01.2023 року при проходженні вагонів попутної станції «Нижньодніпровськ-Вузол» Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, зазначеної у залізничній накладній, про що складені відповідні акти загальної форми №45, №46, №47, №48 від 16.01.2023.
За результатами проведеного контрольного зважування вагонів №62468855, №53495628, №61020319, №63522809 було виявлено, що вказана в накладній №48167928 маса вантажу не відповідає фактичній масі вантажу. Станцією Нижньодніпровськ-Вузол на підтвердження невірно зазначеної маси вантажу складено акт загальної форми №9/Ваги від 16.01.2023 з розрахунком штрафу.
За результатами контрольної перевірки на підставі актів загальної форми №45-48 від 16.01.2023 попутною станцією був складений комерційний акт №450003/16 від 16.01.2023, в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» якого зазначено, що при переважуванні вагонів в статичному режимі на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 27.09.2022 виявилось: в вагоні №62468855 вага брутто - 93950кг, тара за документом - 21900кг, вага нетто - 72050кг, що більше ваги вказаної в документі, понад вантажопідйомності на 2050кг; в вагоні №53495628 вага брутто - 92750кг, тара за документом - 21500кг, вага нетто - 71250 кг, що більше ваги вказаної в документі на 1550кг, понад вантажопідйомність на 1250кг; в вагоні №61020319 вага брутто - 93450кг, тара за документом - 22000 кг, вага нетто - 71450 кг, що більше ваги вказаної в документі понад вантажопідйомність на 1450кг; в вагоні №363522809 вага брутто - 94500кг, тара за документом - 22850кг, вага нетто 71650кг, що більше ваги вказаної в документі на 1850кг, понад вантажопідйомність на 1650кг. Виявлена різниця завантаження візків 3000кг, перевищує вантажопідйомність на 2325кг. Навантаження вантажу в вагонах нижче бортів на 10-20см. Маркування із застосуванням катку, трьома повздовжніми борознами вздовж вагону. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагони без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагони справні. Вагони затримані для відвантаження надлишку вантажу та виправлення навантаження.
Вказані у комерційному акті результати зважування підтверджуються наявною в матеріалах справи випискою з книги обліку контрольних зважувань вагонів станції ст. Нижньодніпровськ-Вузол ф. ГУ-78.
Згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці заводський №032, якими було здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, що державна повірка ваг здійснена 27.09.2022.
За наслідками проведення контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на станцію відправлення Добропілля Донецької залізниці було відправлено телеграму №855.
15.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС», що є платником за перевезення, було видано наказ №42 на переадресування вагонів, що прибули на станцію Нижньодніпровськ вузол Придніпровська залізниця за первинними перевізними документами на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці. Про що листом від 15.01.2023 було повідомлено начальника структурного підрозділу "Дніпровської дирекції залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровської залізниці.
Станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці відповідно до актів загальної форми №30060, №30061, №30062, №30063 від 20.01.2023 та №113 від 30.01.2023 надлишок вантажу було відвантажено у вагон №61230983 та відправлено за призначенням.
Виявлений у спірних вагонах надлишок вантажу був відправлений 30.01.2023 у вагоні №61230983 зі станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці за досильною накладною №45027257 начальником станції на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці; спірні вагони №62468855 з вагою 70000кг., №53495628 з вагою 69700кг., №61020319 з вагою 70000кг, №63522809 з вагою 69800кг були відправлені 15.01.2023 начальником станції на станцію призначення за досильною накладною №47770581.
Відповідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
По прибуттю вантажу на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці 25.01.2023 було проведене переважування, результати якого містяться у наявній в матеріалах справи виписці із книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станції "Бурштин" Львівської залізниці та був заповнений розділ "Є" комерційного акту №450003/16/21 про те, що вантаж виданий згідно даного комерційного акту і актів загальної форми №30060,30061,30063 від 20.01.2023.
Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за спірний вантаж у розмірі 512820,00грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ч.1 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.3 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Законів України "Про транспорт", Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України), визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1 та п.2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту. Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Пунктом 10 Правил складання актів на виконання статті 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.
Відповідно до частин 1, 3 статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис.
Таким чином, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Як встановлено судом, комерційний акт №450003/16 від 16.01.2023 підписаний заступником начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці Лобовим В.Т., прийомоздавальником вантажу та багажу ОСОБА_1 та агентом з розшуку вантажів та багажів ОСОБА_2 . У комерційному акті також зазначено, що завідувача вантажним двором за штатним розкладом не має.
Суд відзначає, що начальник станції має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в пункту 10 Правил складання актів.
Позивачем на підтвердження повноважень працівників залізниці на підписання комерційного акту подано до матеріалів справи в копіях наказ №12 від 05.01.2023 начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, за змістом якого у зв'язку з відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, призначено відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів замість начальника вантажного району, завідуючого вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, зокрема агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_3 та прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_1 .
Також до матеріалів справи додані посадові інструкції агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_3 , прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_1 та заступника начальника станції Лобова В.Т.
З огляду на зазначене, за висновками суду, комерційний акт №450003/16 від 16.01.2023 підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.
Комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 за №567/6855.
Суд звертає увагу на те, що зважування вагону здійснено на механічних вагонних вагах згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці заводський №032, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, що державна повірка ваг здійснена 27.09.2022.
Відповідачем не надано доказів, які б викликали сумнів у достовірності показів зазначеного засобу вагомірювальної техніки.
З огляду на вищевикладене, наявний в матеріалах справи комерційний акт вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній відправником (відповідачем) у накладній, фактичній масі вантажу.
Комерційний акт є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Наявними матеріалами справи підтверджується відсутність слідів доступу до вантажу, відсутність виїмок, заглиблень у спірних вагонах. Викладені обставини дають підстави вважати що саме відправник неправильно зазначив масу вантажу у спірній накладній.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач в порядку ст.ст.13, 74 ГПК України не заперечує невірне зазначення маси вантажу у накладній.
Згідно із ст. 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Провізна плата за перевезення вантажу відповідно до залізничної накладної №48167928 за кожним спірним вагоном становить 25641, 00грн.
Згідно з приписами ст.ст.118, 122 Статуту залізниць заявлений штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати становить 512820грн.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.
З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 512820грн. є правомірними.
Щодо доводів відповідача, наведених у заяві про зменшення розміру штрафу, слід зазначити таке.
Відповідач у заяві просить суд у разі встановлення факту невірного зазначення відповідачем у накладній №48167928 маси вантажу за спірним перевезенням та задоволенню позову застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та зменшити суму штрафу.
Як вже зазначалося, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, заявлена позивачем до стягнення сума штрафу є завищеною, а також на відсутність доказів, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших його інтересів. Відповідач також звертає увагу на те, що ТДВ «ШАХТА «БІЛОЗЕРСЬКА» розташоване на території Донецької області, де ведуться активні бойові дії, але при цьому функціонує, забезпечую роботою багато родин даного регіону і при цьому робить вклад для сталого функціонування енергетичної системи країни.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми.
Суд також зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб'єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Підприємництвом, за положеннями ст.42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
З огляду на наведене, зазначені відповідачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Крім того, суд зазначає, що хоча обставини щодо військової агресії на які посилається відповідач є загальновідомими (частина третя статті 75 ГПК України), це не звільняє зазначену особу від обов'язку доводити обставини на які він посилається, як на підставу для зменшення розміру штрафу, належними доказами. Обов'язок доведення таких обставин покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. В свою чергу відповідачем жодних доказів на підтвердження зазначених у клопотанні обставин надано не було.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов'язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку чітко визначена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.
Отже, нарахування штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати встановлено законодавчо в п.118 Статуту залізниць України, у суду відсутні підстави оцінювати цей розмір штрафу як надмірно великий. При цьому, зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Аналогічна за змістом позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №914/2339/17, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20.
Разом з тим, судом взято до уваги, що фактично маса вантажу у вагонах №62468855, №53495628, №61020319, №63522809 була навіть вище за вантажопідйомність вагону, що загрожує безпеці руху. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.
Судові витрати у відповідності до вимог ст.129 ГПК України покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філія «Придніпровська залізниця», м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Білозерська”, м.Добропілля, м.Білозерське, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 512820,00грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Білозерська” (87013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське , вул. Строїтельна,17, код ЄДРПОУ 36028628) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (49038, м.Дніпро, вул.Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф за невірно зазначену в накладній масу вантажу у розмірі 512820,00грн, а також судовий збір у розмірі 7692,30грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2023.
Суддя Ю.В. Макарова