Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-др/641/15/23 Справа № 641/4911/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді Музиченко В.О.,
при секретарі судового засідання Подосокорської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові заяву представника позивача ТОВ «АН «Рестріелт» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі № 6414911/23,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ТОВ АН «Рестріелт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 11.09.2023 року провадження у справі закрито.
Представник ТОВ «АН «Рестріелт» звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4515,39 грн. та повернути з державного бюджету сплачений судовий збір.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, заяву підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку. Матеріали справи містять відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідач випадково дізнався про подання позивачем позову через мобільний застосунок «Дія», при цьому він не отримував копії позовної заяви з додатками до неї. Позивачем не було запропоновано досудового вирішення погашення заборгованості. Заборгованість ним сплачувалась по мірі фінансових можливостей, у звязку з військовими діями в країні. На 22.08.2023 року віна немає заборгованості перед позивачем. Всі витрати просив покласти на позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Ухвалою суду від 11.09.2023 року провадження у даній цивільній справі було закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 256 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1)стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2)суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3)судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Судом в ухвалі про закриття провадження у справі не було вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 7 ЗУ «Про судовий збір» передбачає, що однією з підстав для повернення судового збору є закриття провадження у справі.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням № 624 від 11.08.2023 року на суму 2147,20 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про повернення позивачу сплаченого судового збору у розмірі 2 147,20 гривень.
Щодо заявленої вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Правилами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави ; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат ; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а правилами ч.6 цієї ж статті встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України №2" наголошено, що принцип рівності сторін - це один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у розумінні якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, § 268).
Такий підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованій у справах №826/1216/16 від 27.06.2018, №755/9215/15-ц від 19.02.2020, №910/12876/19 від 07.07.2021, №753/15687/15-ц від 14.11.2018, №753/15683/15 від 26.09.2018, №910/3929/18 від 18.06.2019.
Матеріали справи містять договір № 14/07/23-1 від 14.07.2023 року про надання правничої допомоги адвокатом та акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 11.08.2023 року за Договором № 14/07-23-1 про надання правничої допомоги адвокатом від 14.07.2023 року та розрахунок їх вартості, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: ознайомлення з наданими документами, що підтверджують наявність заборгованості ОСОБА_1 0,5 годин, складання позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 та подання її до суду 4,0 години на суму 3000,00 грн.; компенсація витрат виконавця за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1 витяг 33,00 грн., додаткова винагорода (гонорар успіху) у розмірі 1482,39 грн.
Склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, а відтак ненадсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18 та у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 902/844/18).
При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Ненадання поданих стороною документів, пов'язаних з наданням правничої допомоги іншій стороні позбавляє останню можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а суд можливості надати оцінку їх обґрунтованості, правових підстав та обсягу їх стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/18646/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом взято до уваги, що представником позивача не направлено на адресу іншого учасника (відповідача) документів на підтвердження відповідних вимог, що позбавило останнього можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин 5, 6 статті 126 ЦПК України. Також судом враховано, що позивачем не вживалось заходів досудового врегулювання спору, хоча в даному випадку ці дії не є обов'язковими, однак в умовах військового стану ці дії могли бути виконані позивачем, задля попередження понесення додаткових витрат відповідачем.
Представник позивача зазначає, що відповідачем була сплачена заборгованість після відкриття провадження у справі, тому він має нести витрати на правничу допомогу. Як вбачається з матеріалів справи платіж на суму 2893,94 грн. сплачений відповідачем 13.08.2023 року. Представник позивача подав до суду позовну заяву за допомогою «Електронного суду» 12.08.2023 року (субота), оскільки цей день був вихідним, то позовна заява була зареєстрована судом 14.08.2023 року (понеділок). Матеріали справи не містять підтвердження про вручення відповідачу копію позовної заяви з додатками, тому не можна достовірно стверджувати, що відповідач погасив заборгованість після звернення позивача до суду.
З урахуванням зазначеного вище, а також положень статті 12 ЦПК, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви представника позивача ТОВ «АН Рестріелт» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 12, 126, 137, 141, 255, 258-260 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Повернути ТОВ «АН «Рестріелт» сплачений судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сорок сім) гривень 20 копійок за платіжним дорученням № 624 від 11.08.2023 року.
У стягненні витрат ТОВ «АН Рестріелт» на правничу допомогу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя -В. О. Музиченко