Справа № 953/8582/23
н/п 1-кп/953/1147/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2023 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Київського районного суду м.Харкова, клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні №12023221130001698 від 24.07.2023, відносно обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , с.Григорівка, Веселинівського району, Миколаївської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, тимчасово не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Київського районного суду м.Харкова від 08.08.2023 за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 п.1,5 ч.2 ст.115 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 п.1,5 ч.2 ст.115 КК України.
До суду прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Підставою для продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою без визначення розміру застави стосовно ОСОБА_5 , сторона обвинуваченння зазначає: наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.2 ст.15 ч.2 п. 1, 5 ст.115 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК. Враховуючи тяжкість правопорушень, наявність вищевказаних ризиків, суспільний резонанс викликаний діянням забезпечити його належну поведінку під час судового розгляду неможливо шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання підтримала, посилаючись на підстави, зазначені у змісті клопотання.
Сторона захисту у підготовчому засіданні при вирішенні клопотання покладалася на розсуд суду.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд приходить до наступних висновків.
26.07.2023 слідчим суддею Київського районного суду міста Харкова стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21.09.2023 включно, без визначення розміру застави.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 21.09.2023, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст.199 КПК України).
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суд, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_7 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст. 23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого або інших зацікавлених осіб, на свідків, з огляду на стадію судового розгляду даного кримінального провадження.
Також суд вважає доведеним продовження існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що він засуджений вироком Київського районного суду м.Харкова 08.08.2023 за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, до 100 годин громадських робіт, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.
Крім того, суд враховує, що:
- ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні: кримінального правопорушення проти життя та здоров"я особи, передбачене ч.2 ст.15, п.1,5 ч.2 ст.115 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавленням волі; кримінального правопорушення проти громадської безпеки, передбачене ч.1 ст.263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років;
- дані щодо його особи, який офіційно не працює, немає постійного джерела доходу, розлучений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, має зареєстроване місце проживання на території України, раніше судимий, має не зняту та непогашену судимість у встановленому законом порядку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
При цьому суд зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Отже, враховуючи існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178, ч.3 ст.183 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 п.1,5 ч.2 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 листопада 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали до 16.11.2023 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя - ОСОБА_1