Справа № 191/3546/23
Провадження № 1-кп/191/272/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні без проведення судового розгляду в спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження та відповідно до ч.4 ст.107 КПК України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023046390000106 від 01.05.2023 року за обвинуваченням :
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нове Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, маючого середньо-спеціальну освіту, офіційно не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до рішення Синельниківського міськрайонного суду від 21 травня 2008 року (справа №2-1044), ОСОБА_3 зобов'язаний виплачувати кошти (аліменти) на користь ОСОБА_4 на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 квітня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак, ОСОБА_3 , знаючи про свій обов'язок щодо сплати аліментів, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ігноруючи рішення суду та ухиляючись від його виконання у період часу з 03 вересня 2020 року до 13 квітня 2023 року не сплачував аліменти, внаслідок чого порушив та продовжує порушувати право дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
У період часу з 03 вересня 2020 року до 13 квітня 2023 року ОСОБА_3 , про суми заробітку та джерела доходів державного виконавця не повідомляв та з доходів гроші на утримання дитини (аліменти) у розмірі, встановленому рішенням Синельниківського міськрайонного суду не сплачував, будь-якої іншої допомоги дитині не надавав, тобто умисно рішення суду не виконував.
Також, ОСОБА_3 у Синельниківській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості у період часу з 03 вересня 2020 року до 13 квітня 2023 року на обліку не перебував та не звертався до вказаної установи за допомогою у працевлаштуванні, що свідчить про небажання офіційно працевлаштуватися та сплачувати аліменти на дитину, на попереджувальні листи Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про необхідність погашення заборгованості не реагував, в результаті чого у нього у період часу з 03 вересня 2020 року до 01 квітня 2023 року, утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 102902 гривень 17 копійок (сто дві тисячі дев'ятсот дві гривні сімнадцять копійок), що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані :
- письмова заява ОСОБА_3 , яка складена в присутності його захисника ОСОБА_6 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі;
- письмові заяви неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_7 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без їх участі.
За результатами дослідження змісту відповідних заяв та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені заяви як обвинуваченого, так і потерпілої, є усвідомленими, відповідають їх внутрішній волі, а їх процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на них.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.
Вищенаведені фактичні обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі обвинувачення, яке було сформульоване прокурором, і суд кваліфікує умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.164 КК України, як такі, що виразилися в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Призначаючи покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого проступку, особу винну та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 27.04.2021 року у справі №520/16394/16-к висловив правову позицію, згідно якої факт визнання засудженим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом'якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
Відповідно до ст.66 КК України обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження обвинувачений в період досудового розслідування не вживав заходів та не намагався виплатити потерпілим існуючу заборгованість зі сплати аліментів, встановлених рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 21.05.2008 року. Зазначені обставини свідчать про відсутність у обвинуваченого щирого каяття, а визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального проступку свідчить лише про відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності.
Обтяжуючими покарання обставинами згідно ст.67 КК України, судом встановлено вчинення злочину щодо колишнього подружжя, з якою перебував у сімейних відносинах.
Так, суд враховує характер, ступінь тяжкості та обставини вчиненого обвинуваченим умисного кримінального проступку, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав повністю.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за доцільне призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, у зв'язку з чим саме таке покарання буде повністю відповідати характеру, ступеню тяжкості вчиненого проступку та конкретним його обставинам, даним про особу обвинуваченого. Застосування покарання у виді громадських робіт та арешту є занадто м'яким, оскільки судом встановлено, що внаслідок дій обвинуваченого утворилася заборгованість в значному розмірі.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов потерпілими не заявлено.
Речові докази відсутні.
Під час досудового розслідування судові експертизи не проводилися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 110, 124, 301, 302, 368, 376, 382 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 п.1,2 ч.3 п.2 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1