Справа № 185/10903/23
Провадження № 2-о/185/364/23
УХВАЛА
про залишення заяви без руху
01 вересня 2023 року м. Павлоград
Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить суд встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ознайомившись із поданою заявою, суд вважає, що подана заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Частиною першою статті 294 ЦПК України встановлено обов'язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Вимоги до заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначені статтями 315, 318 ЦПК України.
Отже, заява про встановлення юридичного факту повинна відповідати як загальним вимогам, передбаченим у ст.175 ЦПК України, так і спеціальним, які містяться у ст. 318 ЦПК України.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Таким чином, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, а також причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, шляхом подачі відповідних доказів суду, тобто заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо) та чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Суд також звертає увагу на те, що вимога про встановлення будь-якого факту в рамках позовного або окремого провадження має переслідувати певну юридичну мету та безпосередньо призводити до ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача/заявника. Суд не може встановлювати певний факт в резолютивній частині рішення лише для констатації самого факту, без юридичної мети його встановлення.
В порушення зазначених вимог процесуального закону заявник заявник не зазначив причину неможливості у позасудовому порядку вирішення заявником порушеного питання та неприйняття певних документів відповідною заінтересованою особою (заінтересованими особами) (не дотримано вимоги п.2 ч.1 ст.318 ЦПК України).
До заяви не додано листування заявника з відповідною заінтересованою особою (особами) із приводу того питання, із яким пов'язується мета для встановлення зазначеного в заяві юридичного факту, в яких зазначаються фактичні обставини щодо охорони прав заявника, створення умов для їх здійснення або для підтвердження його неоспорюваного права.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення заяви без руху, із встановленням заявнику строку для усунення вищезазначених недоліків.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Керуючись ст. ст. 185, 315, 318 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків, а саме: десять днів з моменту отримання ухвали. Роз'яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Бондаренко