г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2909/23
Номер провадження 2/213/1302/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №213/2909/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Рем 23» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації відпустки при звільненні,
ВСТАНОВИВ
Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 серпня 2018 року її прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» машиністом крану 4 розряду (поверхня) на дільницю з ремонту устаткування №5. 10.10.2022 її звільнено за угодою сторін.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.05.2023 ТОВ «Промислові ремонти» змінило назву на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23».
При звільненні до виплати нараховано позивачу компенсацію відпустки за 6 днів в розмірі 1898,97 грн, яка підлягала зарахуванню на рахунок в АТ «ПУМБ». До розрахунку не було включено борг із заробітної плати за вересень та жовтень 2022 року, яка виплачувалась не в повному обсязі та компенсація відпустки за період з 01.07.2021 по 01.07.2022. В день звільнення відповідач не здійснив виплату всіх належних позивачу грошових коштів.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь компенсацію відпустки за період з 01.07.2022 по 10.10.2022 в розмірі 1898,97 грн, борг із заробітної плати за вересень і жовтень 2022 року в загальному розмірі 6963,33 грн та компенсацію відпустки за період з 01.07.2021 по 01.07.2022 в розмірі 9231,72 грн. У відповідності до ч.2 ст.430 ЦПК України просить допустити негайне виконання судового рішення.
В судове засідання сторони не викликались. Від відповідача відзив на позов не надійшов.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
У відповідності до вимог ст. ст. 280 - 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, від позивача не надійшло заперечень проти заочного розгляду справи.
19 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 31 липня 2023 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувані докази від відповідача.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 20 серпня 2018 року прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» машиністом крану 4 розряду (поверхня) на дільницю з ремонту устаткування №5. 10 жовтня 2023 року її звільнено за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивачки.
Відповідно до наказу ТОВ «Промислові ремонти» № 1/42у від 10.10.2022 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 , передбачено компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 20.08.2022 по 10.10.222 - 4 календарні дні та за щорічну додаткову відпустку за період роботи з 01.07.2022 по 10.10.2022 - 2 дні. З вказаним наказом позивач ознайомлена 10.10.2022 під розпис.
При звільненні позивача бухгалтером ТОВ «Промислові ремонти» письмово повідомлено її про суми, що належать до виплати: нараховано компенсація відпустки за 63 днів в розмірі 2544,06 грн, утримано НДФЛ, військовий збір і страховка в загальному розмірі 645,09 грн, всього до виплати 1898,97 грн. Вказано, що сума, яка належить до виплати при звільненні буде зарахована на рахунок в ПУМБ.
Із індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-7) щодо позивача, видно, що з серпня 2018 року їй здійснювалось нарахування заробітку страхувальником з кодом ЄДРПОУ 40799891, проводилось перерахування страхових внесків. У вересні 2022 року позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 5364,10 грн, у жовтні 2022 року - 2544,06 грн. Також видно, що починаючи з липня 2022 року страхові внески товариством за робітника не сплачувались.
Із виписки по рахунку позивача в АТ «ПУМБ» про рух коштів видно, що протягом вересня - жовтня 2022 року на її банківський рахунок з призначенням платежу: виплата ТОВ «Промремонти», надійшли такі кошти: 14.09.2022 - 1455,86 грн, 03.10.2022 - 1300,00 грн. Після звільнення позивачавід ТОВ «Промремонти» надійшло на рахунок позивача 780,73 грн. Інших операцій по зарахуванню на картковий рахунок коштів (борг по заробітній платі) від ТОВ «Промремонти» чи ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23» не було.
Згідно з рішенням №08/05 учасника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», (ідентифікаційний код 40799891) від 08.05.2023 змінено найменування товариства на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАРІКС РЕМ 23», новим місцезнаходженням Товариства визначено: Україна, 07701, Київська область, місто Яготин, вул. Незалежності, буд.22, що видно із копії рішення.
Доводи позивача щодо розміру заборгованості відповідачем не спростовано.
Витребувані у відповідача докази, а саме довідка про суми, нараховані позивачу із зазначенням окремо кожного виду виплати, на які вона має право, до суду не надійшла. Інших доказів сторонами не надано.
Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що регулюються нормами трудового законодавства.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково виходячи з такого.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст.94 КЗпП України). Виплата заробітної плати працівнику - це обов'язок роботодавця.
Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як передбачено частиною 5 ст. 97 КЗпП України, що аналогічно приписам ч.3 ст.15 Закону «Про оплату праці», оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Вказані норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.
Частиною третьою статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що у структуру заробітної плати входять також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Положеннями частини 1 ст. 83 КЗпП України, що відповідає змісту ч. 1 ст.24 Закону України "Про відпустки" визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
У Постанові Великої Палати ВС від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначено, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає відповідальність, яка передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.08.2020 року у справі №266/6853/18 (провадження №61-9549св19) зроблено висновок, що «згідно положень ст.ст.115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум».
Як видно із письмового повідомлення роботодавця при звільненні ОСОБА_1 до виплати їй нараховано компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1898,97 грн. Отже, роботодавець визнавав наявність заборгованості перед працівником на момент його звільнення, тобто спір щодо розміру цієї суми відсутній.
Також позивач зазначає, що у вересні та жовтні 2022 року заробітна плата їй в повному обсязі не виплачувалась, що підтверджується даними з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-7) та випискою з особового рахунку в банку.
Із довідки форми ОК-7 видно нарахування позивачу заробітку. Довідка ОК-7- це індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, ведення якого забезпечує Пенсійний фонд України. Довідка ОК-7 містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (у межах максимальної величини) та страховий стаж за період із 2011 року.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.
Як видно із позовної заяви, сума заборгованості по заробітній платі за період вересень - жовтень 2022 року в розмірі 6963,33 грн розрахована позивачем як різниця між нарахованою заробітною платою за вказаний період в сумі 9044,06 грн (згідно з довідкою форми ОК-7) та фактично виплаченою сумою - 2080,73 грн. Тобто фактично для розрахунку взята сума нарахованої заробітної плати без відрахування обов'язкових платежів.
Згідно із підпунктом 164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до підпункту 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 167.1. ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Як встановлено пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ (Перехідні положення) ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, а саме згідно підпункту 1.3 ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Таким чином,при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен утримувати (відраховувати) по кожному працівнику податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №523/14396/19, оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Разом з тим, слід зазначити, що відрахування податків і обов'язкових платежів із нарахованої заробітної плати не погіршить становище працівника, оскільки за період роботи працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би суми податків і зборів. Позивачем не надані суду докази про суми, що належать їй до виплати за вересень та жовтень 2022 року.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положеннями частин 1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд не погоджується із розрахунком позивача щодо суми заборгованості із заробітної плати за вересень, жовтень 2022 року, оскільки позивачем при розрахунку в позові вказано, що за вересень 2022 року їй було нараховано 6500 грн, однак із довідки форми ОК-7, на яку посилається позивач, видно, що нарахування за вказаний місяць фактично склали 5364,10 грн. Також позивачем не включено до розрахунку виплачені їй Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМРЕМОНТ» 14 вересня 2022 року кошти в сумі 1455,86 грн. Доказів про те, що вказана сума виплачена за минулі місяці - відсутні. Про такі обставини позивач не зазначає.
З урахуванням викладеного залишок невиплаченої заробітної плати за вересень-жовтень 2022 року складає 4371,57 грн.
Зважаючи на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак доказів виплати позивачу заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпусток суду не надав, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов переконання про те, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. А саме підлягає стягненню з відповідача на користь позивача невиплачена при звільненні компенсація відпустки в розмірі 1898,97 грн та заборгованість по зарплаті за вересень і жовтень 2022 року в загальному розмірі 4371,57 грн, яка нарахована без урахування податків і зборів, оскільки їх стягнення і сплата покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків.
Вимога про стягнення компенсації відпустки за період роботи з 01.07.2021 по 01.07.2022 в розмірі 9231,72 грн не підлягає задоволенню, оскільки обставини стосовно наявності невикористаної відпустки за вказаний період роботи не знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду та не підтверджені жодними доказами. Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
Що строків звернення до суду з даним позовом суд зазначає таке.
На підставі ч. 2 ст. 233 КЗпП (в редакції з 19 липня 2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято 11 березня 2020 року постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» за №211, якою установлено із 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. У подальшому Кабінет Міністрів України неодноразово його продовжував та Постановою від 25.04.2023 №383 продовжено до 30 червня 2023 року.
Пунктом 6 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ХІ Кодекс законів про працю України доповнено главою ХІХ «Прикінцеві положення» такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
В постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 ВС зазначив, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Позивач звернулась з даним позовом до суду 17 липня 2023 року. З урахуванням викладеного вище, строки передбачені ст. 233 КЗпП України стосовно стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати після звільнення 10.10.2022 позивачем не пропущені та діяли на час подання нею позову до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись нормою частини другої ст.430 ЦПК України, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в межах всієї суми боргу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 83, 116, 233, п.1 Прикінцевих положень КЗпП України, ст.ст. 164, 167 Податкового кодексу України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23» на користь ОСОБА_1 компенсацію відпустки за період з 01.07.2022- 10.10.2022, не виплачену при звільненні, в розмірі 1898 (одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім) гривень 97 коп та заборгованість по заробітній платі за вересень, жовтень 2022 року в загальному розмірі 4371 (чотири тисячі триста сімдесят однієї) гривні 57 коп, яка нарахована без урахування податків і зборів.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду в частині стягнення всієї суми заборгованості по заробітній платі допустити до негайного виконання.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23» в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23», місцезнаходження: Київська область, Бориспільський район, місто Яготин, вул. Незалежності, буд.22, код ЄДРПОУ 40799891.
Повне судове рішення складено 19 вересня 2023 року.
Суддя В.В.Мазуренко