справа № 208/1339/21
№ провадження 2/208/807/22
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
23 листопада 2022 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді - Івченко Т.П.,
секретар судового засідання - Задьори В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за заявою-договором», -
встановив:
1.Позиція позивача.
06 вересня 2018 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір № 235371-206 про надання кредиту готівкою на власні потреби.
Відповідно до умов Кредитного договору відповідачу надано кредит у рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, сума кредиту 50 000 гривень, строк кредиту 48 місяців, плата зак користування - 0,0001% річних (проценти) та 2,99 % щомісячно (комісія). Повернення кредиту повинно відбутись відповідно до графіку платежів.
Кредитні кошти Вдповідачу було надано у спосіб, зазначений у Кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою. Отде, кредитодавець свої обов'язки за кредитним договором виконав в повному обсязі.
В подальшому Відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах.
Неодноразовими телефонними повідомленнями банку позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни.
Окрім того, відповідачу направлено повідомлення-вимогу про необхідність сплати заборгованості № 31210/70 від 29.12.20, яка відповідачем не виконана.
Як наслідок, станом на 27.01.2021 року заборгованість за Кредитним договором, становить 75743,50 грн., з яких:
-44248,45 грн. - основного боргу (в т.ч. простроченого);
-0,05 грн. - заборгованість за відсотками (в т.ч. простроченого);
-31395 грн. - заборгованість за комісією;
-100 грн. - штраф.
Таким чином, наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов'язання та/або порушення умов Договору має наслідком виникнення у банку права вимагати повернення суми кредиту, що в т.ч. передбачено нормами ч.2 ст.1054 ЦК України.
2.Позиція відповідача.
Відповідач, ОСОБА_1 , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачу на адресу реєстрації і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними. Відзив відповідач на позов не подав. Заяв та клопотань про проведення розгляду за його відсутності не подавав.
3.Процесуальні питання, заяви та клопотання.
01 березня 2021 року позивачем подано даний позов до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської обалсті (а.с. 2-4).
01 березня 2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано до провадження судді Івченко Т.П. (а.с. 19).
31 травня 2021 року до суду від представника позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» - Косатого Д.А. надійшла заява, згідно до змісту якої на задоволенні позовних вимог наполягає, просить розглядати спарву за відсутності позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 26).
06 липня 2021 року на електронну пошту суду від представника позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» - Косатого Д.А. надійшла заява, згідно до змісту якої на задоволенні позовних вимог наполягає, просить розглядати спарву за відсутності позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 29).
23 травня 2022 року на електронну пошту суду від адвоката Подановського Т.Р., який діє в інтересах позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк», надійшло клопотання, згідно до змісту якого просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с. 50).
07 вересня 2022 року до суду від представника позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» - Косатого Д.А. надійшла заява, згідно до змісту якої на задоволенні позовних вимог наполягає, просить розглядати спарву за відсутності позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 59).
18 жовтня 2022 року на електронну пошту суду від представника позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» - Косатого Д.А. надійшло клопотання, згідно до змісту якого просить призначити розгляд справи в режимі відео конференції (а.с. 65).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
4.Фактичні обставини встановлені судом.
06 вересня 2018 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Таскомбанк» уло підписано заяву-договір №235371-206 про надання кредиту готівкою на власні потреби. Згідно до умов договору сума кредиту - 50000 грн.; строк кредиту - 48 місяців; проценти за користування кредитом - 0,0001% річних; комісія за обслуговування кредиту - 2,99 % щомісячно (а.с. 8).
Відповідач ознайомлений з детальним розписом складових загальної вартості кредиту та графіком плажів, про що свідчить його підпис (а.с. 9).
Згідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 235371-206 від 06.09.2018 року, станом на 27.01.2021 року заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) - 44248,45 гривень; заборгованість по відсоткам кредиту (в т.ч. прострочені) - 0,05 гривень; заборгованість по косімії кредиту (в т.ч. простроченій) - 31395,00 гривень; штраф за період з 26.01.2020 по 26.01.2021 - 100 гривень (а.с. 6-7).
29 грудня 2020 року на адресу ОСОБА_1 відправлено повідомлення-вимогу шодо повернення кредиту та сплату нарахованих відсотків, а також штрафних санкцій (а.с. 13).
Позивачем надані виписки по особовому рахунку за період з 06.09.2018 року по 03.02.2021 року (а.с. 15-17).
5. Правові норми законодавства застосовані судом.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «ТАСКОМБАНК» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
6. Висновки та мотиви прийнятого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, що 06 вересня 2019 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» ОСОБА_1 та було укладено кредитний договір № 235371-206.
Згідно п.1. Договору, ОСОБА_1 отримує суму кредиту 50000,00 гривень на строк 48 місяців .
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, який не ос порений відповідачем, станом на 27.01.2021 року заборгованість відповідача за Кредитним договором № 235371-206 від 06.09.2021 року становить 75743 (сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок три) гривні 50 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) - 44248,45 гривень; заборгованість по відсоткам кредиту (в т.ч. прострочені) - 0,05 гривень; заборгованість по косімії кредиту (в т.ч. простроченій) - 31395,00 гривень; штраф за період з 26.01.2020 по 26.01.2021 - 100 гривень.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом України: у постановах від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року у справі № 347/1910/15-ц, у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 761/32393/14, від 14 листопада 2018 року у справі № 199/13926/13, від 06 грудня 2018 року у справі № 201/13681/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 511/1041/14-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 207/5010/15-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 296/9078/15-ц, від 14 липня 2021 року в справі № 759/11740/15-ц, від 16 лютого 2022 року в справі № 333/4292/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 2-685/10 зазначив, що «у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6- 2003цс15 відсутній висновок про те, який вид неустойки (штраф чи пеня) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору. Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру».
Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 19 вересня 2018 року в справі № 664/2784/15-ц, від 16 лютого 2022 року в справі № 333/4292/15-ц.
Таким чином суд вважає, що наявні підстави для стягнення із відповідача заборгованості в межах заявленого позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та «Умов та правил надання банківських послуг», оскільки «Умови та правила надання банківських послуг» це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, врахувавши вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК».
6.Судові витрати.
Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2270,00 гривень, що підтверджується меморіальними ордерами № 686766041 від 08 лютого 2021 року як судові витрати на оплату судового збору при зверненні із позовом.
Враховуючи прийняття рішення про задоволення позовних вимог, згідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача, в розмірі 1326 (одна тисяча триста двадцять шість) гривень 11 копійок, оскільки його розмір є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за заявою-договором»- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, місто Київ, вулиця С. Петлюри, будинок № 30, кредитну заборгованість за заявою-договором № 235371-206 від 06.09.2018 року в розмірі 44 248 (сорок чотири тисячі двісті сорок вісім) гривень 45 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, місто Київ, вулиця С. Петлюри, будинок № 30 - судові витрати, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи у сумі 1326 (одна тисяча триста двадцять шість) гривень 11 копійок.
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони:
Позивач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, місто Київ, вулиця С. Петлюри, будинок № 30.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судовго рішення складений 28 листопада 2022 року.
Суддя Івченко Т. П.