Номер провадження 2/754/3537/23
Справа №754/7181/23
РІШЕННЯ
Іменем України
19 вересня 2023 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів 50 666, 46 грн. з урахуванням 3 % річних та інфляційного знецінення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 27.11.2012 Деснянським районним судом м. Києва було винесено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми коштів в розмірі 35 695,42 грн., з яких 35 342 грн. - сума боргу за договором позики та витрати по сплаті судового збору - 353,42 грн. Відповідач в добровільному порядку рішення суду не виконав, у зв'язку з чим 23.01.2013 виконавчий лист за вказаним рішенням, який видано 17.12.2012, було подано до органу виконавчої служби. Судове рішення було виконано повністю лише 08.10.2021, про що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Позивач вважає, що оскільки відповідач тривалий час не виконував грошове зобов'язання, яке виникло на підставі вказаного рішення, тим самим він порушив вказане грошове зобов'язання. Тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст.625 ЦК України, так як грошове зобов'язання виникло між сторонами з факту наявності боргу, встановленого рішенням суду. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за прострочення виконання грошового зобов'язання а саме: 3 % річних в сумі 9 438,26 грн. та інфляційні втрати в сумі 41 228,2 грн., нарахованих на вказану суму, а всього 50 666,46 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.06.2023 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Сторони, в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк, не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків сплив.
Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому останній належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада України».
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
У відповідності до ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27.11.2012 у справі № 2-3848/12 стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 35342 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 353,42 грн., а всього 35 695,42 грн.
На виконання рішення суду видано виконавчий лист № 2-3848/12 від 27.11.2012.
23.01.2013 вказаний виконавчий лист пред'явлено позивачем на примусове виконання до ВДВС Деснянського району м. Києва.
Постановою Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 08.10.2021 виконавче провадження № НОМЕР_2 закінчено у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відтак, повне виконання рішення мало місце 08.10.2021.
Згідно з випискою з банківського рахунку позивача, на виконання вказаного рішення 03.11.2021 позивачу перераховано суму коштів в розмірі 35 695,42 грн.
Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання, а саме виплати грошових коштів - суми основного боргу за договором позики, стягнутих рішенням суду.
Відповідно до положень ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% * сума боргу * кількість прострочених днів) /365 (кількість днів у році).
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 9 438,26 грн. та інфляційних втрат в сумі 41 228,2 грн., а всього 50 666,46 грн.
Зазначені розрахунки суд вважає достовірними, правильними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідачем у справі розрахунки позивача не спростовані, власні контррозрахунки не надані, а тому відсутні підстави для не врахування розрахунків позивача, викладених в позовній заяві.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а тому задовольняє їх в повному обсязі та стягує з відповідача грошові кошти відповідно до розміру заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то стягуються з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 6, 15, 203, 509, 524, 533, 546, 570, 626, 627, 635 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3 % річних в сумі 50 666,46 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Деснянським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 19.09.2023.
Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон