ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14270/23
провадження № 2/753/6798/23
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
"20" вересня 2023 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Котвицький В.Л., розглядаючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за борговою розпискою у сумі 8100,00 доларів США.
Провадження у справі відкрито на підставі ухвали судді Дарницького районного суду м.Києва від 22.08.2023.
До суду 20.09.2023 стороною позивача подано заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на 1/2 частину нерухомого майно, що належить відповідачу, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що 26.04.2012 відповідач позичив у позивача 5000,00 дол. США під 5% щомісячно, які, згідно розписки від 26.04.2012, зобов'язувався повернути до 26.06.2012. Цей борг відповідач не повернув, відсотки частково сплачував, а сам борг - ні. Після 26.06.2012 щомісячно писав нові розписки, але борг не повертав.
Таким чином, загальна сума боргу сягнула 8100,00 доларів США, про що свідчить письмова розписка від 07.09.2021, відповідно до якої відповідач зобов'язувався повернути вказані кошти до 31.12.2021. Проте, станом на момент подання позовної заяви до суду кошти повернуто не було, чим порушено виконання відповідачем свого зобов'язання.
У 2022 році стан здоров'я позивача значно погіршився. Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2986, 19.12.2022 позивачу була виконана операція: тиреоїдектомія, дисекція шиї зліва. Діагноз: папілярна карцинома щитовидної залози. Всі кошти позивач витрачає на лікування. Надії на повернення коштів відповідачем немає.
Зважаючи на те, що відповідач не погашає борги, позивач вважає, що лише накладення арешту на майно відповідача може реально забезпечити виконання рішення суду у даній справі.
Суддя, вивчивши матеріали позову та заяви про забезпечення позову вважає її такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Згідно ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
За загальним принципом цивільного судочинства, який застосовується і при розгляді заяв про забезпечення позову, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12, 81 ЦПК України).
Предметом заявленого позову є стягнення грошових коштів за договором позики.
Позивач, не зазначає який наявний зв'язок між арештом квартири, як заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме: повернення коштів відповідачем, які вона набула за рішенням суду у справі за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Разом із тим, заявником не надано достатнього обґрунтування, а судом не встановлено обставин, на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію трикімнатної квартири загальною площею 104,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , накласти арешт на яку просить позивач, чи підготовчі дії до її реалізації чи розпорядження нею, що унеможливить чи утруднить виконання судового рішення.
Саме лише посилання в заяві на те, що накладення арешту на майно відповідача може реально забезпечити виконання рішення суду у даній справі без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви.
Оскільки позивачем під час звернення до суду із заявою про забезпечення позову не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження належної їй квартири або її намір на вчинення таких дій, то суд за наведених обставин не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Самі по собі припущення заявника про можливі недобросовісні дії з боку відповідача щодо вказаної квартири у без належного підтвердження не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Заявником не доведено обґрунтованого підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Ураховуючи вищевикладене, предмет позову, а також викладені у заяві доводи позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку між собою, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя В.Л. Котвицький